Випадків неприхованих дій спецслужб більшає з року в рік. Разом з нещодавніми замахами на Джамаля Хашоггі та Сергія Скрипаля можна згадати й скоєні перед цим викрадення в'єтнамського бізнесмена в Берліні та вбивство брата північнокорейського лідера Кім Чен Ина - Кім Чен Нама. Складається враження, що як держави, так і їхні спецслужби вже не криються з проведенням спецоперацій, а роблять їх цілком відкрито.

"Мокрі справи" зараз знову в моді", - визнав експерт з питань спецслужб Еріх Шмідт-Енбоом (Erich Schmidt-Eenboom). Термін "мокрі справи" родом з КДБ. Такими в радянській спецслужбі називалися спецоперації, коли могла чи мала пролитися чиясь кров. Експерт Шмідт-Енбоом вважає поворотним пунктом 2006 рік. Тоді в Лондоні токсичним полонієм-210 отруїли колишнього російського агента Олександра Литвиненка. 23 дні британські лікарі марно боролися за його життя. Здається, Литвиненко одразу зрозумів, що його отруїли. За кілька годин до смерті він дав інтерв'ю виданню Times, де визнав: "До мене ці паскуди таки добралися, але до всіх не доберуться".

Наприкінці 1990-х років Литвиненко відповідав за проведення внутрішнього розслідування корупційних справ у лавах Федеральної служби безпеки (ФСБ РФ), що прийшла на зміну КДБ. На той час ФСБ очолював Володимир Путін. Литвиненко потрапив в опалу власного керівництва, після того, як розкритикував практику безкарності щодо поширеної корупції в цій спецслужбі. 

Після того, як він оприлюднив подробиці запланованого замаху на російського олігарха Бориса Березовського, Литвиненка звинуватили в зловживанні службовим становищем та заарештували. 2000-го року він утік через Туреччину до Великобританії, де попрохав політичного притулку й отримав його. Хоч це вбивство Литвиненка й досі не вважається розкритим цілком, але для експерта Шмідта-Енбоона зрозуміло, що за замахом на нього стояло ФСБ.

Халтура спецслужб?

Замах на родину російського екс-агента Сергія Скрипаля та його доньку Юлію, скоєний у березні 2018 року в британському місті Солсбері, теж виявився дещо схожим за почерком на замах на Литвиненка. Скрипаля та його доньку отруїли бойовою отруйною хімічною речовиною типу "Новачок", розробленою ще в СРСР. Але обидві жертви нападу - Сергій та Юлія - вижили.

Чи стоїть за цим звичайний непрофесіоналізм, чи тут простежується певна стратегія? "Справді, зараз спостерігається тенденція, що спецслужби вже не так приховують свої операції, як раніше, коли, приміром, намагалися влаштували автомобільну катастрофу. Все це тепер вже вийшло з моди, а самі спецслужби вже нітрохи не соромляться", - вважає професор Вольфґанґ Кріґер (Wolfgang Krieger) з Університету міста Марбург. Кріґер вважається знаним експертом у питанні спецслужб.

Росія безжальна до "зрадників"

Колись Сергій Скрипаль працював на російську військову розвідку ГРУ, але згодом став також співпрацювати з британською розвідкою MI6. 2004 року Скрипаля заарештували в Росії за звинуваченням у держзраді та засудили до 13 років ув'язнення. 2010 року він вийшов на волю в рамкам обміну затриманими шпигунами, а згодом отримав притулок у Великобританії, де й проживав після того.

Для професора Кріґера випадок зі Скрипалем - типовий стиль роботи радянських, а після них і російських спецслужб. Жертвами таких нападів стають ренегати, котрі нерідко раніше самі працювали в радянських та російських спецслужбах, а вже згодом стали передавати таємну інформацію лицарям плаща й кинджала інших країн. "Таких ренегатів у Радянському Союзі переслідують без жодного жалю, починаючи від 1920-х років. Лише раніше це відбувалося більш приховано. Приміром, у 1920-ті та 1930-ті роки були випадки, коли дехто з таких осіб викидалися з вікон багатоповерхівок, але, імовірно, що це сталося не без сторонньої допомоги", - каже професор.

Скрипаля теж можна вважати ренегатом, бо, вочевидь, він, після того, як потрапив до Великобританії, не став вести непримітне тихе життя пенсіонера, як це спочатку вважалося. "Скрипаль активно підтримував британські спецслужби", - запевняє експерт Шмідт-Енбоом. Приміром, разом зі агентами MI6він викривав у Празіактивних російських агентів, котрих знав ще з часу своєї служби в ГРУ. "Улітку 2016 року він перебував у столиці Естонії Таллінні, де надав настільки точні підказки, що це допомогло викрити одразу трьох російських шпигунів", - каже Шмідт-Енбоом.

Іспанським спецслужбам Скрипаль повідомляв про стосунки російської мафії в Іспанії з високопосадовцями в Москві. "Тобто він і надалі активно співпрацював з західними спецслужбами, що не дуже сподобалося його колишнім колегам у Росії", - виснував Шмідт-Енбоом.

Холод у відносинах між Лондоном та Москвою

Колишній начальник Литвиненка Олександр Гусак коротко та без сентиментів пояснив російський підхід до ренегатів. У своєму інтерв'ю для видання New York Times він розповів: "Я зростав на радянських ідеалах. На зрадника треба плювати, схопити його, розстріляти або повісити, а потім помочитися на його могилу".

Ще можна згадати й традиційно напружені відносини між Росією та Великобританією. Після завершення "холодної війни" більшість західних спецслужб обмежили свою розвідницьку діяльність щодо СРСР, а згодом і СНД, але тільки не британці, стверджує Шмідт-Енбоом. "Результати можна було побачити в Чеченській війні, де британські спецслужби тривалий час демонстрували присутність. Крім того, саме в Чечні британська MI6 завербувала багатьох російських перебіжчиків", - каже експерт.

Добрим російсько-британським відносинам не сприяють і численні російські олігархи, котрі люблять оселятися в Лондоні. Багато олігархів незмірно збагатилися в Росії за допомогою особливостей російської владної системи, а тепер, вони, сидячи в безпечному Лондоні, роблять якісь закиди вбік російського президента, каже професор Кріґер.

Чи варто вірити саудитам

Ще одним випадком, де простежується схожий стиль спецслужб, стало зникнення саудівського журналіста Джамаля Хашоггі, вважає Кріґер. "Хашоггі - виходець із внутрішнього саудівського владного апарату, тож у цьому сенсі він теж ренегат", - зазначає професор. Близько двох тижнів тому журналіст Хашоггі пропав безслідно в консульстві Саудівської Аравії в Стамбулі. Турецькі слідчі підозрюють, що його там убили.

Особливі підозри в слідчих Туреччини викликає зокрема те, що в день приходу Хашоггі до саудівського консульства, до Стамбула з Саудівської Аравії начебто прибув спецзагін. "Показовим є також і та обставина, що серед 15 членів цього загону був і лікар", - наголошує Шмідт-Енбоом. "Нам відомо, що сучасні методи проведення тортур завжди враховують присутність лікаря при цьому. Як доказ можна згадати практики у в'язницях Гуантанамо (військова база США на Куби. - Ред.) та Абу-Грейб у Багдаді (у цих в'язницях американські військові та спецслужби проводити допити із застосуванням тортур проти підозрюваних у тероризмі. - Ред.)", - каже експерт. Тож сама лише ця обставина робить абсолютно неправдоподібними спростування й аргументи Ер-Ріяда.

Виходить, що спецслужби, котрі завжди вважалися овіяними таємницями, просто прощаються зі своєю репутацією, застосовуючи бойові отруйні речовини чи "засвічуючись" на камерах відеоспостереження. Чи, може, справа в дилетантизмі? На думку експерта зі спецслужб Міхаеля Мюллера (Michael Mueller), який написав чимало книг про діяльність спецслужб, тут і не пахне дилетантизмом. "Ці служби по-дилетантському не працюють. Натомість тут скоріше йдеться про попередження для всіх. На зразок: "Ми можемо ось так, робимо ось так, ми впевнені в собі, а коли треба, нікому не дамо себе зупинити".