"Бляшаний барабан" (Die Blechtrommel, 1959)

Найбільш відомий твір Ґюнтера Ґрасса - без сумніву, "Бляшаний барабан", перша частина "Данцизької трилогії" автора. З’явившись у 1959 році, він приніс Ґрассу фінансовий успіх та національне визнання. У 1979 році Фолькер Шлендорфф екранізував цей видатний роман. Це був перший німецький кінофільм, який відзначили "Оскаром". Крім того, він отримав "Золоту пальмову гілку" в Каннах.

У романі змальовується життя Оскара Мацерата, який відмовляється жити у світі дорослих і у три роки вирішує більше не рости. Мати хлопчика дарує йому бляшаний барабан, який є не тільки інструментом, а й рупором, чимось на кшталт "інструменту спогадів" для Оскара: завдяки барабану він може візуалізувати події, у яких не брав безпосередньої участі. І таким чином Оскар, який голосом може розбивати склянки, дзеркала і навіть вікна, розповідає про німецький та польський Гданськ (у Німеччині відомий як Данциг) до та під час Другої світової війни, про перипетії у своїй родині, про свої романи та свій протест проти нацистів.

"Кіт і миша" (Katz und Maus, 1961)

Другою частиною "Данцизької трилогії" Ґрасса є твір "Кіт і миша", який радше є новелою, аніж романом. Події знову ж таки розгортаються у Гданську під час Другої світової війни. Історія "білої ворони" Мальке розповідається вустами його шкільного друга Піленца. Мальке, якого всі цураються через його непомірно великий кадик, стає талановитим спортсменом, а згодом, будучи солдатом, хоче дезертирувати через відразу до жахіть війни.

У 1961 році книжка опинилася в центрі скандалу: один службовець міністерства праці, суспільного добробуту та охорони здоров’я німецької федеральної землі Гессен зробив подання до Федерального бюро перевірок про те, що книжку "Кіт і миша" мають поставити на облік через аморальний зміст. Проте з огляду на протести громадськості та інших письменників заяву відкликали, а книжка стала класикою.

"Собачі роки" (Hundejahre, 1963)

Третя частина "Данцизької трилогії" теж розповідає про націонал-соціалізм, Другу світову війну та брак переосмислення минулого. Заголовок відсилає читача до пса Гітлера. Розповідаючи про його родовід, Ґрасс іронізує над безумством расової ідеології націонал-соціалізму. Головні герої твору - два друга, Вальтер Матерн та Едуард Амзель. Розповідь про них ведеться з перспективи трьох різних героїв у трьох книжках. За допомогою їхніх біографій Ґрасс зображає багатогранність німецької історії, починаючи з Гданська у часи Першої світової війни, у 1920-тих роках та з приходом до влади нацистів, і аж до "економічного дива" в Німеччині. Ґрасс особисто у телевізійному інтерв’ю в 1984 році відзначив, що "Собачі роки" у порівнянні з "Бляшаним барабаном" є важливішою книжкою. "Собачі роки" являють собою літературний експеримент почасти з елементами фрагментарності.

"Камбала" (Der Butt, 1977)

"Камбала" є першою книжкою Ґрасса, у якій дія не відбувається в часи Другої світової війни. У ній письменник зображає стосунки між чоловіком та жінкою від часів кам’яного віку до сучасності. За основу у вільній інтерпретації була взята північнонімецька казка "Про рибалку та його дружину" ("Vom Fischer un siner Fru"). Ґрасс розповідає історію на різних рівнях. Він призначає камбалу, яка вміє розмовляти, консультантом у чоловічих справах. Ільзебілль, дружина рибалки - це уособлення жінки як такої. У цій книжці Ґрасса також декілька рівнів наративу й сюжетних ліній переплітаються між собою: рецепти у творі відіграють не менш важливу роль, ніж оповідь крізь століття. У 2007 році "Ільзебілль досолила" обрали найкращим першим реченням - ознака того, наскільки впливовими є твори Ґрасса.

"Щуриха" (Die Rättin, 1986)

У цьому прозовому творі описано безнадійне майбутнє людства, яке винищило себе атомною війною. Натомість утворюється держава щурів. Оповідачеві сниться щуриха, яка, однак, наполегливо переконує, що він існує лише у її сні і кружляє у космічному кораблі як остання людська істота, яка вижила на спустошеній землі.

У цьому романі сюжет також розвивається на декількох рівнях. Наодинці у космічному кораблі оповідач знову переживає загибель людства на прикладах кількох різних людських доль. Оскар Мацерат із "Бляшаного барабану" з’являється знову, проте значно старшим: йому скоро буде 60 років, тепер він кінопродюсер. У правильний час взявшись за відеобізнес та знявши серію порнофільмів, він навіть заробив невеликий статок. Оскар живе у віллі за містом, а колишній санітар Бруно Мюнстерберґ - тепер його водій.

"Широке поле" (Ein weites Feld, 1995)

Цей роман, який розповідає про часи НДР між будівництвом Берлінського муру та німецьким возз’єднанням, викликав негативну оцінку визначного літературного критика Марселя Райха-Раніцкі. У листі до Ґрасса Райх-Раніцкі написав: "Я вважаю Вас надзвичайним письменником, навіть більше: я захоплююся Вами - досі. Проте я маю сказати те, чого я не можу приховати: я вважаю Ваш роман "Широке поле" абсолютно невдалим".

Нищівна критика Райха-Раніцкі й активне суспільне обговорення призвели до того, що вже за вісім тижнів роман витримав п’яте перевидання. Одна з найбільших за об'ємом книжок Ґюнтера Ґрасса є не тільки літературним осмисленням німецького возз’єднання, але й рефлексією на твір письменника Теодора Фонтане "Еффі Бріст". Ґрасс вказує на паралелі між обставинами заснування Німецької імперії 1870-1871 років, пережитого Фонтане, та возз’єднання ФРН і НДР у 1989 році.

"Траєкторія краба" (Im Krebsgang, 2002)

А цю новелу Ґрасса літературний світ зустрів схвально: її темою є потоплення лайнера "Вільгельм Ґустлофф" із тисячами біженців зі Східної Пруссії на борту у травні 1945 року, атакованого радянським підводним човном, та депортація німців зі Сходу. Критики схвально зустріли твір Ґрасса, у якому він змальовує таку складну тему у настільки майстерний спосіб.

"Цибулина пам’яті" (Beim Häuten der Zwiebel, 2006)

У цій автобіографії письменник уперше зізнався, що у 17 років був членом СС, чим спричинив дебати у всьому світі. Те, що Ґрасс, потрапивши в полон до американських союзників, не приховав цього факту, йому вже не допомогло. Критики поставили під сумнів його моральну незаплямованість і звинуватили у лицемірстві.

"Слова Ґрімм. Освідчення в коханні" (Grimms Wörter. Eine Liebeserklärung, 2009)

Це остання опублікована книжка Ґюнтера Ґрасса. У ній він розповідає про виникнення словника німецької мови та про життя братів Ґрімм, але також про себе самого. Це автобіографія і біографія водночас. І, як завжди, Ґрасс використовує історію як місце дії і весь час "стрибає" у часі між XIX та XX століттями.

"Від нескінченності" (Von Unendlichkeit, 2015?)

Невдовзі перед смертю Ґюнтер Ґрасс закінчив роботу над новою книжкою. За словами його видавця Ґергарда Штайдля, книжка готова до друку та має побачити світ у липні або серпні цього року. Збірка "Від нескінченності" містить як лірику, так і прозу, і мала би бути, за словами Штайдля, "невеличким літературним експериментом". Уже 12 червня під час читань у Геттінгені мають бути представлені деякі уривки книжки. Можливо, у спадку Ґрасса знайдуть ще якісь рукописи, припускає Штайдль. Тому, скоріш за все, протягом наступних кількох років будуть опубліковані ще деякі тексти Ґюнтера Ґрасса.