Повернувшись у Сенат після того, як у нього діагностували рак мозку, Джон Маккейн виголосив знаменну промову, яка містила все, у що він вірив і за що боровся протягом усієї своєї військової і політичної кар'єри.

"Якій ще більшій меті ми могли сподіватися послужити, аніж допомагати Америці залишатися сильним, цілеспрямованим, натхненним маяком свободи і захисником гідності всіх людей і їхнього права на свободу і рівне правосуддя?", - заявив Маккейн 25 липня в зверненні до сенаторів, з яким він виступив після повернення на політичну арену в Вашингтоні.

У цій фразі відбилося те, як політик, котрий пропрацював три десятиліття в Сенаті, бачив свою мету в житті.

Син і онук адміралів

Джеймс Джеффрі, колишній посол США в Туреччині та Іраку і заступник помічника з питань національної безпеки в адміністраціях президентів Джорджа Буша і Барака Обами, познайомився з Маккейном у 1990 році на міжнародній конференції з безпеки в Мюнхені, де сенатор за традицією очолював американську делегацію. "Уже тоді було зрозуміло, що він розуміє роль Америки в світі і те, як цей світ влаштований, як ніхто інший з американських посадовців, яких я коли-небудь зустрічав, включно з двома президентами, з якими я безпосередньо працював", - згадує Джеффрі.

Це унікальне розуміння світу сформувалося у Маккейна ще до початку його політичної кар'єри і багато в чому стало результатом виховання і військового досвіду. Син і онук адміралів американського ВМФ, він народився на військово-морській базі США в Панамі. Маккейн рано перейняв сімейну традицію служби у флоті і після школи вступив до елітної Військово-морської академії в Аннаполісі. Закінчивши її, він вивчився на льотчика, після чого кілька років проходив службу на американських авіаносцях.

Коли США втрутилися у війну у В'єтнамі, Маккейн попросив дати йому бойове завдання. Майбутнього політика відправили брати участь у бомбардуваннях В'єтнаму. Під час одного з них, в жовтні 1967 року, його літак був збитий, а сам Маккейн, якого було серйозно поранено, потрапив у полон.

У в'єтнамському полоні

У полоні він перебував п'ять з половиною років, неодноразово піддавався жорстоким тортурам. Два роки майбутній сенатор провів в одиночній камері. Після того, як батько Маккейна став головнокомандувачем Тихоокеанським флотом США, північні в'єтнамці запропонували достроково звільнити майбутнього політика, але Маккейн-молодший відмовився. Він був звільнений з полону лише в 1973 році після підписання Паризької угоди про припинення війни і відновлення миру у В'єтнамі.

В'єтнамським досвід не тільки сформував погляди Маккейна на особливу роль США в світі, але і зробив його рішучим прихильником ідеї про те, що за цю особливу роль іноді потрібно платити кров'ю, розповів Джеффрі.

Маккейн, який був нагороджений багатьма військовими нагородами, вирішив піти у відставку після того, як стало зрозуміло, що йому (в тому числі, через отримані у В'єтнамі поранення) навряд чи вдасться піти слідами батька і діда і дослужитися до звання адмірала. Замість цього він вирішив спробувати себе в політиці.

Провідний законодавець

У 1983 році Джона Маккейна вперше обрали до Палати представників від Республіканської партії. А в листопаді 1986 року він був обраний до Сенату від штату Аризона. За довгий час роботи у Капітолії сенатор Маккейн став одним з провідних законодавців свого покоління в сфері зовнішньої політики і в військових питаннях.

"Джон Маккейн був одним із найталановитіших членів Конгресу 20 і 21 століть", - вважає Мара Карлін, дослідниця в Університеті Джона Хопкінса, яка раніше обіймала різні високі посади в Пентагоні. За її словами, лідерство Маккейна у вирішенні цілої низки проблем - від трансформації відносин США з В'єтнамом до допомоги в створенні боєздатної і забезпеченої ресурсами американської армії - виявилося фундаментальним, коли США намагалися визначити свою роль у світі спочатку після "холодної війни", а потім після терактів 11 вересня 2001 року.

Схильність колишнього сенатора ставити складні запитання і говорити те, що він думає, була відома не лише демократам, але і колегам по Республіканській партії. Наприклад, Маккейн, який принципово підтримував американську військову кампанію в Іраку, розпочату президентом США Джорджем Бушем-молодшим, згодом критикував її за низку помилок.

"Яструб" у зовнішній політиці

У 2008 році Маккейн був кандидатом у президенти США від республіканців, але програв вибори Бараку Обамі. Вийшов би з Маккейна хороший президент чи ні - сказати важко, констатує Джеймс Джеффрі, відзначаючи, що сенатор був наділений "прямотою, лідерськими якостями і глибокими знаннями". Джеффрі також описує Маккейна як патріота, оскільки політик завжди намагався чинити відповідно до голосу совісті та своїх ідеалів.

Джона Маккейна, рішучого прихильника НАТО і трансатлантичних відносин, багато хто вважав "яструбом" у ключових питаннях зовнішньої політики - таких, як новий військовий підйом Росії за президента Володимира Путіна чи російська анексія українського Криму в 2014 році. Він був непримиримим критиком російської влади, зокрема, президента Володимира Путіна, був прибічиком жорстких санкцій щодо Росії. Він відвідував Київ під час Майдану і активно просував в Конгресі надання військової допомоги Україні. 

Проти лінії партії

Утім, можливо, його найважливіше рішення на посаді сенатора не було пов'язано ні з зовнішньою політикою, ні з національною безпекою. Маккейн ухвалив його  влітку 2017 року, коли повернувся до Вашингтона після того як у нього діагностували рак. 

Тоді під час засідання Сенату, що тривало до пізньої ночі, він віддав вирішальний голос проти ініціативи президента Дональда Трампа і республіканців, котрі прагнули скасувати програму медичного страхування Obamacare, ухвалену за часів перебування при владі попереднього господаря Білого дому Барака Обами. Це стало серйозним ударом як для керівництва Республіканської партії, так і для Трампа. 

"За голос, який зупинив спроби Трампа знищити Obamacare та викинути 20 мільйонів людей з системи державної охорони здоровя, його будуть пам'ятати не менше, ніж за те, що він зробив на міжнародній арені", - вважає Джеффрі.

Тоді, пояснюючи рішення, яке приголомшило багатьох, Маккейн розкритикував свою партію за те, що вона просто намагається скасувати програму Obamacare, але не пропонує замість того жодних гідних альтернатив. У тій заяві Маккейна знову відбився його ідеал служіння американському народу: "Ми повинні виконувати важку працю, якої очікують від нас, і якої заслуговують наші громадяни". 

Сенатор Джон Макккейн помер 25 серпня після тривалої боротьби з тяжкою хворобою: у липні 2017 року стало відомо, що у нього рак мозку. Пухлину видалили, але згодом політик вирішив припинити лікування у зв'язку з тим, що хвороба невпинно прогресувала. Наступного дня після оголошення про це рішення Маккейн помер.