Директор Євразійського центру "Атлантичної ради" (Atlantic Council), колишній посол Сполучених Штатів в Україні Джон Хербст у інтерв'ю Deutsche Welle розповів, чого треба очікувати від активізації політики Вашингтона щодо України.

DW: Зараз ми спостерігаємо значне зростання інтересу Сполучених Штатів Америки до України та їхньої активності в цій країні. У липні Вашингтон призначив спеціального представника з питань України Курта Волкера. Цього тижня міністр оборони США Джеймс Меттіс здійснює візит до України - вперше з 2007 року до Києва прибув міністр оборони США. Як Ви гадаєте, якими можуть бути конкретні результати цього візиту? Президент України Петро Порошенко переконаний, що внаслідок переговорів з Меттісом обороноздатність України зросте. Чи поділяєте Ви його оптимізм?

Джон Хербст: Я вважаю ці очікування справедливими. Візит Меттіса свідчить про більший інтерес з боку США до безпеки України та її зміцнення порівняно з минулими роками, особливо за президентства Барака Обами. При цьому я би не наважився прогнозувати жодних конкретних кроків, які можуть бути вжиті. Звісно, Меттіс намагатиметься зробити оцінку ситуації, у нього є чудові фахівці, які допомагають йому в цьому. Я підозрюю, що внаслідок цього візиту безумовно відбудеться активізація співпраці в сферах оборони та безпеки. Але конкретних заходів я передбачити зараз не можу.

Одним з таких конкретних заходів могло би стати надання Україні летальної зброї оборонного характеру, включаючи протитанкові ракетні комплекси. Адміністрація Дональда Трампа розглядає таку можливість, яку раніше довгий час відкидали. Цього тижня Курт Волкер повідомив, що рішення ще не ухвалено, проте воно активно обговорюється у Вашингтоні. Чи бачите Ви передумови для рішення США надати Україні летальну зброю?

Я вважаю, що є реальний шанс для того, щоб це трапилось. Гадаю, що всі радники президента з питань національної безпеки підтримують це рішення. Але на це повинен погодитись особисто президент США. І ми знаємо, що в минулому він демонстрував певні сентименти до Кремля.

У разі, якщо Вашингтон все ж таки ухвалить рішення надати таку зброю Україні, якою може бути реакція з боку Москви?

Я вважаю, що надання зброї Києву було би дуже розумним кроком з боку США. Зброя, про яку йдеться, - летальна зброя оборонного характеру - це зброя, яка не дуже допоможе Україні в її наступальних діях. Натомість вона зробить для Москви більш затратним продовження її агресії, захоплення додаткових територій в Україні. Вид зброї, про який найбільше говорять, - протитанкові ракетні комплекси. Дехто не усвідомлює, що в Україні не було жодного дня, коли би по-справжньому діяв режим припинення вогню, навіть з часу досягнення мінських домовленостей у середині лютого 2015 року. І за час, який пройшов після підписання цієї угоди, Москва захопила велику площу української території. Тому в разі надання Україні летальної оборонної зброї Кремлю буде важче продовжувати захоплювати українську територію.

Давайте перейдемо до зустрічі Курта Волкера з представником Росії Владиславом Сурковим, яка відбулася цього тижня в Мінську. Ця зустріч відбулася за закритими дверима та без участі представників України. Про результати зустрічі відомо небагато, зокрема те, що сторони домовились знову зустрітися через кілька тижнів. Яким може стати результат цих зустрічей між представниками США і РФ?

Я оцінюю дуже позитивно, що США мають когось, як Волкер, на посаді спеціального представника в справах України, а також його зустріч із Сурковим. Гадаю, що Кремль, так само як і канцлерка Німеччини, дуже хотіли би, щоб був призначений спеціальний представник США щодо України. Мінський процес не призвів до серйозних наслідків для встановлення миру на сході України. Росіяни не пропонують у рамках мінського процесу якісь гарні і справедливі ідеї для миру. Коли у 2016 році Вікторія Нуланд (екс-уповноважена Державного департаменту США у справах Європи та Євразії, яка курирувала, зокрема, і Україну. - Ред.) проводила короткі зустрічі з Сурковим, він висував певні цікаві ідеї. Я підозрюю, що під час цих переговорів росіяни вивчать якісь реальні пропозиції, які можуть призвести до встановлення справжнього миру та збережуть український суверенітет на Донбасі. І якщо Москва усвідомлюватиме, що вартість її агресії в Україні для неї зростатиме - завдяки санкціям, завдяки постачанню зброї до України - вона буде більш схильною запропонувати реальне вирішення конфлікту на Донбасі. І канал комунікації Волкер-Сурков буде майданчиком для цих переговорів.

Як Ви гадаєте, чи не є виникнення зараз цього двостороннього формату переговорів - між США і Росією - альтернативою так званому "нормандського формату"?

Я вважаю, що "нормандський формат" надає рамки, в яких ці переговори відбуваються. Я вже зазначив, що в рамках "Мінська" Росія не запропонувала нічого серйозного. Але "Мінськ" досі є важливим для обмеження насильства та для оцінки Європою поганих намірів Москви, в разі, якщо такі з'являться, а також для збереження санкцій проти Росії. Тому, на мою думку, переговори між Сурковим та Волкером відбуваються в рамках, які визначені "нормандським форматом". І це добре та дуже логічно.

А як би Ви прокоментували, що зустріч між Волкером та Сурковим, яка присвячена кризі в Україні, відбувається без участі представників Києва? Чи не є це відкритою демонстрацією, що Україна є лише суб'єктом у міжнародній політиці і аж ніяк не незалежним гравцем? Як взагалі Києву на це реагувати?

Я вважаю це питання закономірним. В ідеальному світі Україна безумовно брала б участь у цих переговорах з Росією. На сьогоднішній день Сполучені Штати Америки хочуть досягти домовленостей. І я вважаю, що їх хоче й Україна, яка впевнена, що пан Волкер і США не здадуть інтереси України.

Як Ви вважаєте, загалом після того, як США стали більш залучені у мирний процес в Україні, чи є шанс досягти значного прогресу в цьому напрямі?

Знову ж таки, це все залежить від Кремля. Я вважаю, що Кремль має усвідомити, що ціна його агресії є зависокою. Коли Конгрес США ухвалив запровадження останніх санкцій проти Росії, це підвищило ціну агресії для Кремля. Оскільки адміністрація Трампа розглядає збільшення співпраці з Україною у сфері безпеки, перспектива подальшого зростання ціни за агресію для Кремля є також очевидною. І, звичайно, той факт, що український народ відважно б'ється проти російської агресії, також підняв цю ціну, і це є найважливішим фактором. На якомусь етапі відповідальні за прийняття рішень у Москві усвідомлять, що їхня політика в Україні, політика війни і агресії є помилковою. І тоді вони змінять її. Я гадаю, що якщо США і Євросоюз проводитимуть більш рішучу політику, то тоді цей день настане швидше.