Змішайте газовану воду з яблучним соком - і вже маєте "апфельшорле" (Apfelschorle). Хоча цей напій має дуже багато калорій, в Німеччині у нього хороший імідж. В інших країнах такий напій знайти нелегко. У американців поширений "еппл спрітцер" (Apple Spritzer), але для певності в США при замовленні радше кажуть: яблучний сік з газованою водою.

Німці пишаються своїм Законом про чистоту пива (Reinheitsgebot). Утім, й вони часто змішують хмільний напій з іншими трунками, наприклад, з лимонадом. У цьому разі отримують "радлер" (Radler). Так напій називають на півдні Німеччини, зокрема в Баварії. В деяких регіонах ФРН у нього інша назва. У багатьох англомовних країнах схожий напій відомий як "шанді" (Shandy).

"Берлінське біле з сиропом" (Berliner Weiße mit Schuss) - традиційний напій німецької столиці, який зараз поширений у всій Німеччині. Красивих барв йому надає сироп із запашного підмаренника або малини. Вміст алкоголю в такому напої досить низький - лише три відсотки. Як літній напій його часто пропонують у пивних садах ще з 1700 року. Віднедавна його можна купити й уже готовим у пляшках.

"Бананове пшеничне" (Bananenweizen) замовляють, звісно ж, не так часто, як радлер. Але офіціанти одразу знають, про що йдеться, і не вважають божевільним того, хто п'є цей напій. Бананове пшеничне, як підказує вже сама назва, - це пшеничне пиво з додаванням бананового соку.

"Дизель" (Diesel) - назва ще одного напою, отриманого в результаті змішування пива. Цього разу - з колою у пропорції 50 на 50. Таке змішування робить пиво солодшим та зменшує вміст алкоголю. У різних регіонах Німеччини для суміші пива з колою існують різні назви, як-от "холодна кава" (Kalter Kaffee) чи "болотна вода" (Moorwasser).

"Шпеці" (Spezi) - класичний компромісний напій для дітей. Він складається наполовину з коли та наполовину з апельсинового лимонаду і містить мало кофеїну. "Шпеці" з'явився на ринку лише після Другої світової війни. Пивоварня Riegele з Аугсбурга має права на торговельну марку Spezi. Попри спроби монополізувати виробництво під цією маркою, слово "шпеці" вживають як загальну назву таких напоїв.

"Клуб-мате" (Club-Mate) з певного часу - культовий напій відвідувачів клубів та хакерів. Напій з високим вмістом кофеїну винайшли ще в 1924 році в Баварії. Він називався спершу Sekt-Bronte, допоки в 1994 році пивоварня Loscher не придбала ліцензію та не представила на ринку вже як "клуб-мате". Кофеїн отримують з парагвайського падуба, який в Південній Америці використовують для приготування чаю.

"КіБа" (KiBa)? Це скорочення часом можна зустріти в карті напоїв кафе, хоча пошуки його визначення в словниках німецької мови будуть марними. Утім, більшість німців знає, що за цими чотирма літерами криється суміш вишневого та бананового соку (Kirsch-Banane-Saft).

Рідину, яку отримують з квашеної капусти та переробляють на сік, ще здавна вважали чудодійним засобом. Й хоча німці цей напій не надто люблять, його продають у різних магазинах. Знайти сік з квашеної капусти (Sauerkrautsaft) можна не лише в магазинах біопродуктів, а й у дієтичних крамницях та звичайних супермаркетах.

"Мукефук" (Muckefuck) - цією вигаданою назвою позначають ячмінний кавозамінник. Тривалий час вважали, що це слово походить від французького напою mocca faux (несправжня мока), що, утім, не відповідає дійсності. Ймовірніше, назва походить з рейнського діалекту від слів, що означають "пильна земля" та "гнилий". Напій пили переважно під час війни, коли не було справжньої кави.

Собак у Німеччині не їдять, хіба що за винятком "холодного пса", відомого також як "холодна морда". Цей вершковий шоколадний торт - беззаперечний хіт на дитячих днях народженнях. Його буквально змітають зі столів, а готувати дуже просто: в форму для випічки замість коржів викладаєте печиво, зверху шоколадний крем, потім ще печиво і ще шоколадний крем. Потім - на кілька годин у холодильник.

Сама назва підказує, що цей зайчик - "фальшивий", несправжній. Насправді така страва є м'ясним рулетом із свинини або яловичини з цибулею, спеціями та яйцем. Тільки людині з багатою уявою такий наїдок може здатися зайцем. Ймовірно, рецепт виник у часи дефіциту їжі після Другої світової війни.

"Укус бджоли" - класика німецької здоби, яку випікають на деках. Фактично це дріжджове тісто з кремовою начинкою та хрусткими смаженими мигдалевими пластівцями зверху. Звідки походить назва? Подейкують, що два учні кондитера з містечка Андернах відбили напад мешканців сусіднього Лінца за допомогою вирою бджіл. На честь перемоги андернахці влаштували свято. Так і вигадали пиріг "укус бджоли".

Страва "Пів півня" також не відповідає своїй назві. Замість м'яса вам принесуть житню булочку з товстим шматком сиру Гауда та кількома кільцями цибулі. І не забудьте додати гірчицю. Назва цього популярного на берегах Рейну наїдку, ймовірно, виникла в давнину через непорозуміння між носіями різних німецьких діалектів.

Таким самим питомо кельнським наїдком, як "пів півня", є і "небо та земля": ця страва складається з яблучного мусу та картопляного пюре. А подається найчастіше зі смаженою цибулею та кров'янкою. В Рейнланді це - невід'ємна складова меню кожної броварні. Під "небом" у назві розуміють яблука, а "землею" - картоплю.

Існує багато версій появи цієї страви в швабському регіоні на півні Німеччини. Одна з них стверджує, що під час посту ченці вирішили змішати подрібнене м'ясо, шпинат й іншу зеленину та заповнили цим фаршем конвертики з пісного тіста. Взагалі-то під час посту забороняється їсти м'ясо, тому ченці й сховали його в тісті. Не дивно, що інша назва швабських вареників - "обдури Бога".

"Соус чиновника" традиційно подають до вареної картоплі чи картопляного пюре. Спершу він вважався вечерею бідноти, адже в минулому чиновники були переважно небагатими. Соус, що складається з бульйону, цибулі, спецій та м'ясного фаршу, був популярним у Східній Німеччині - в НДР.

Всередині м'який, ззовні - хрусткий. Для випічки під назвою "бідний лицар" вам потрібні черстві булочки, розмочені в суміші молока, цукру та яйця, а потім обсмажені в маслі та посипані цукром. Можливо, у Середньовіччя саме цим замість м'яса харчувалися бідні лицарі? Нині таким чином використовують залишки хлібу. Схожий рецепт є також в інших країнах. В Англії він має назву "бідні лицарі Віндзора".

Спагетті в морозиві? Ні, насправді йдеться про популярні солодощі, які можна замовити в кафе-морозиво в усій Німеччині: ванільне морозиво пропускають через спеціальний прес, зверху додають полуничний джем та посипають тертим білим шоколадом. Результат - солодка страва, яка справді дуже схожа на спагетті.

Цей міцний напій виробляється з білого вина, виробленого в регіоні навколо містечка Коньяк у Франції. Багато хто намагався скопіювати напій, але цю назву дозволено використовувати лише місцевим виробникам. Знавці стверджують, що ґрунт у регіоні містить оптимальну кількість кальциту і що лише м'який клімат дозволяє отримати насичений і гармонійний смак, яким може похвалитись справжній коньяк.

І нині можна придбати пиво Pilsner виготовлене за оригінальним рецептом 1842 року, воно відоме як Plzeňský Prazdroj або Pilsner Urquell. Виробник цього пива в чеському містечку Пльзень не змінював рецепт більше 170 років. Завдяки великій кількості хмелю напій має гіркуватий присмак. Техніка пивоваріння Pilsner надихнула багатьох виробників пива в усьому світі на створення їхніх власних напоїв.

Це одне з найблагородніших італійських вин, а також одне з найдорожчих. Для його вироблення використовується лише певний сорт винограду, який вирощують на пагорбах в районі італійської комуни Бароло. Вино має бути витримане приблизно три роки, щоб досягнути ідеального смаку. Пляшка Barolo може коштувати понад 150 євро.

Тривалий час броварня Budějovický Budvar з чеського Будейовіце та її американський конкурент Anheuser-Busch сперечались за право називати свої напої "Budweiser". Врешті-решт суд ЄС ухвалив "соломонове рішення": в Європі під такою назвою можна продавати лише пиво з Будейовіце, американський напій дозволено реалізовувати тільки під скороченою назвою Bud. Пиво якої марки смакує краще? Вирішуйте самі.

Це вино часто називають одним з кращих у світі. Таке припущення стає зрозумілим, беручи до уваги його ціну. Цей благородний напій виготовляють винороби з села з такою ж назвою в південній частині долини річки Рона. Пляшка Шатонеф-дю-Пап може коштувати понад 100 євро. До речі, це було улюбленим вином Шарля де Голля, а також багатьох інших - принаймні, якщо вони могли собі його дозволити.