Конфісковані кошти екс-президента України Віктора Януковича були спрямовані на підтримку приватних агрохолдингів. Як і чому так сталося, DW запитала у директорки Центру протидії корупції Дарини Каленюк.

DW: На яких підставах гроші, які обіцяли використати для укріплення обороноздатності країни, пішли на субсидії аграріям?

Дарина Каленюк: У квітні цього року була ухвалена постанова Кабінету міністрів України, яка визначила порядок розподілу коштів спецфонду, отриманих від конфіскації корупційного майна. Відповідно до цієї постанови, 22,2 відсотка коштів фонду мають бути спрямовані до міністерства агрополітики за програмою підтримки сільськогосподарських виробників.

Коли ми стали аналізувати цю програму, виявилося, що вона в переважній більшості складається з дотацій окремим виробникам. Найбільшими отримувачами коштів є Юрій Косюк (власник агрохолдингу "Миронівський хлібопродукт") та Олег Бахматюк (власник агрохолдингу UkrLandFarming). Непропорційно багато йде саме Косюку.

Чому саме йому?

Є окрема постанова і окрема формула розрахунку цих прямих дотацій. Вона прописана таким чином, що найбільше на них претендують саме птаховиробники, які сплачують ПДВ. Хто отримає ці дотації, було відомо ще в кінці минулого року. Просто в квітні було визначено, звідки їх фінансувати. Вони зараз фінансуються, відповідно до постанови уряду, з конфіскованих у Януковича коштів.

Тобто йдеться про свідому підтримку конкретних виробників, а не галузі?

Дотації з'явилися тільки цього року. До минулого року були податкові пільги для агровиробників. І "Миронівський хлібопродукт" отримував ці пільги. Але їх критикували у МВФ та вимагали їх скасувати. Тому замість них вигадали новий інструмент підтримки агрохолдингу - прямі дотації. Формула дотацій із прив'язкою до ПДВ виписувалася не просто так. Це ті ж самі яйця, але в профіль - минулого року це були пільги щодо ПДВ, цього - прямі дотації.

Хто є відповідальним за таку ситуацію?

Політичну відповідальність за те, що гроші Януковича йдуть на прямі дотації, несе уряд, який ухвалив у квітні відповідну постанову. Але цю відповідальність мають нести також Петро Порошенко та Юрій Луценко, які близько двох років говорили, що нам кричуще необхідно повернути мільярди Януковича, аби фінансувати армію. Інтернет рясніє їхніми тезами про те, що, як тільки вони повернуть ці гроші, їх одразу спрямують на підсилення обороноздатності. Але в результаті ми бачимо постанову уряду, яка чверть цих коштів витрачає на дотації агровиробникам. Чому тоді нам говорили про недофінансовану армію? На армії та інші силові відомства теж іде чверть.

Окрім цих двох чвертей, ще половина коштів фонду йде на регіональний розвиток. На що саме можуть піти ці гроші?

Це також велике питання. Кошти, які йдуть в регіони, особливо на інфраструктурні проекти, дуже складно прослідкувати. Це може бути будівництво доріг, шар асфальту у яких буде не шість, а п'ять сантиметрів. Це важко контролювати, тому на дорогах і будівництві дуже легко "пиляти" кошти. Але я думаю, що на регіони кошти пішли, аби підготуватися до виборів. Аби у регіонах були бюджети, з яких можна було би наповнювати кишені місцевим князькам і зачищати округи для передвиборчої кампанії. Але це моє припущення, враховуючи досвід виконання таких програм у регіонах.

Чи не є порушенням з боку уряду такий перерозподіл коштів спецфонду?

Уряд тут нічого не порушує. Навіть після липневих змін до державного бюджету норма про те, що цими коштами розпоряджається Кабмін, залишилася. Ці зміни також додатково передбачають виділення коштів, наприклад, на заходи з інженерно-технічного облаштування кордону, на які передбачено 300 мільйонів гривень. Але у порівнянні із дотаціями, які отримав Косюк - 800 мільйонів гривень, - різниця відчувається.

Ви писали про те, що ці гроші українську державу ще можуть змусити повернути. Як це може статися?

Проблема в тому, що ми навіть не можемо проаналізувати рішення щодо конфіскації цих коштів. На нашу думку, вони конфісковані за сумнівною процедурою. Коли генеральний прокурор заявляє, що про суд знали лише три людини, і усі вони з прокуратури, це означає, що третій стороні, власникам цих коштів, навіть не повідомили про цей судовий процес. А далі це рішення засекретили в порушення чинних законів України. Тому ті, в кого конфіскували ці кошти, мають підстави й аргументи оскаржити таку конфіскацію в Європейському суді з прав людини (ЄСПЛ). Ми не застраховані від того, що нам доведеться повертати все конфісковане Януковичу.

А як багато часу заберуть такі процеси?

Оскарження в ЄСПЛ тривають роками, навіть не рік і не два. Спочатку треба вичерпати всі судові інстанції в межах країни. Деякі фірми вже оскаржували відповідні рішення щодо конфіскації в українських судах. Наскільки я розумію - безрезультатно, і вони можуть піти далі. Якби я була власником цих коштів, я би так зробила. Єдина причина, чому вони цього можуть не робити, - це "договорняк" між власниками цих коштів і чинною владою щодо того, що Генпрокуратура припиняє певні розслідування проти перших, а вони, натомість, не оскаржують конфіскацію цих коштів. Я не виключаю і такий сценарій. Але як юрист я можу сказати - ризик оскарження таких рішень в ЄСПЛ є надзвичайно високим.