Deutsche Welle: На конференції "Більше космосу - більше Європи" в Брюсселі багато говорили, що ЄС має найкращу систему навігації, найкращу систему створення мап, а також найнадійніші ракети-носії. Що це, намагання видати бажане за дійсне, а чи це справді так?

Йоганн-Дітріх Вернер: Саме Європа. Європа - тобто ЄС і ESA, а також інші актори, наприклад, EUMETSAT (Європейська організація супутникової метеорології - Ред.) - у космонавтиці є сильним гравцем у світі. Номер два чи номер три - про це я не хочу дискутувати. І справді, в окремих сферах - спостереженні за Землею чи навігації - Європа відіграє надзвичайно позитивну роль. Спільно фінансована Єврокомісією та ESA програма Copernicus уже стала стандартом, коли йдеться про спостереження за Землею. Її застосування є багатоманітним. Наприклад, під час голоду ми інформуємо, як ефективніше використовувати сільське господарство. Також під час катастроф, наприклад, землетрусів, супутники надають дані спостереження за Землею.

Друга програма, яку фінансує ЄС, але здійснює ESA, складається з системи супутникової навігації Galileo та з EGNOS (Європейська геостаціонарна служба навігаційного покриття - Ред.). Galileo, навіть не будучи у повній готовності, з точки зору точності краща за (американську - Ред.) GPS, тобто, є найкращою у своєму класі. EGNOS підвищує точність та надійність (систем навігації - Ред.), застосовується у авіації, наприклад, грає центральну роль під час приземлення за поганих погодних умов.

А як виглядає ситуація з ракетами-носіями?

У нас є політичне, стратегічне рішення, що ми хочемо мати автономний доступ до космосу, щоб можна було запускати європейські супутники у будь-який час. Водночас ми бачимо, що конкуренція у світі стає надзвичайно жорсткою. Є гравці, які дуже дешево будують ракети і ще дешевше продають їх, іноді навіть дешевше за собівартість. Тому ми намагаємося за допомогою ракет Ariane 6 і Vega C знизити вартість у порівнянні з нинішніми європейськими системами удвічі. Ми хочемо бути на світовому ринку й далі конкурентоспроможними завдяки надійності та ціні.

Чого не вистачає Європі, аби бути справді автономною в космічній галузі?

Нам потрібна автономія лише у стратегічно важливих сферах. У інших ми маємо бути конкурентоспроможними та готовими до співпраці. Співпрацюють не зі слабкими.

У США вже деякий час думають про пілотовані польоти на Марс, також у планах - Місяць. Чи не здається Вам, що у Європі думають не про завтра, а про сьогодні…

Чи вчора? Ми не лише думаємо про Марс, але і готуємо конкретні проекти. ExoMars - програма, за якою ми на Марс літаємо, перший (апарат - Ред.) уже там. Ціль - подивитися, чи є там життя. А ідеї відправити людину на Марс - я вважаю їх цікавими. Утім, коли сьогодні висувають план пілотованого польоту на Марс, то тут питання, чи це виправдано. Перед цим слід зосередитися на ближчих цілях. Тому я вважаю правильним, що тепер американський уряд порушив тему Місяця. Ми, у Європі, були тими, хто першими сказав два з половиною роки тому, що наша наступна спільна ціль - Місяць. Причому як роботизованих, так і пілотованих (місій - Ред.).

А що приносять людям на Землі подібні чисто наукові місії?

Крім цікавості, що ж там відбувається, дослідження завжди пов'язані з Землею. Коли ми запускаємо астронавтів у космос, то ми це робимо також і для того, аби краще зрозуміти Землю. Обстеження у астронавтів кров'яного тиску, сольового обміну, остеопорозу, старіння, імунної систем - це все відбувається у невагомості у посиленій мірі. До цього додається цікавість, цей найсильніший потяг людства. У нашому сучасному суспільстві цікавість часто гублять за поняттям "повернення інвестицій". Тобто, чи це вартує того, якщо так багато проблем на Землі? Я вірю, що космонавтика дозволяє шукати відповіді на ці проблеми. Наприклад, голод, катастрофи, конфлікти.

А як Ви сприймаєте НАСА - радше як конкурента чи партнера для співпраці?

І так, і так. Це для нас преміум-партнер, але є і конкуренція. Здорова конкуренція. НАСА для нас - дуже хороший партнер, так само, як "Роскосмос", як JAXA (Агентство аерокосмічних досліджень Японії - Ред.), як інші. Але, звісно, з тими спроможностями та можливостями, які НАСА має, для нас це - партнер номер один.

Ви згадали "Роскосмос". Через політику президента РФ Володимира Путіна відносини між ЄС і Росією зараз не є хорошими. Як виглядає при цьому співпраця з РФ у космічній галузі?

Космонавтика може наводити мости там, де на Землі є конфлікти. Це дуже важливо. Якщо ви подивитеся, ми справді літаємо над кордонами. Ми не бачимо кордонів і не беремо їх до уваги. І це призводить до того, що ми у співпраці з усім світом можемо частково забути про ці земні кордони. Не цілком. Але астронавти та космонавти з Америки, Японії, Канади, Європи та Росії летять в одній капсулі. Це хороший символ. Місію ExoMars запускають російською ракетою. Американці також беруть участь в ExoMars. Тож я вважаю, що краса космонавтики полягає в тому, що вона може фантастично долати земні проблеми.

Ви в цілому оптимістично дивитеся на космічне майбутнє Європи?

Я не думаю, що тут треба давати оцінку. Факт у тому, що кожен громадянин використовує космонавтику щодня - для навігації, для телекомунікацій, коли дивиться прогноз погоди. Є дуже багато застосувань. Космічний сектор сьогодні, на відміну від минулого, став щоденною інфраструктурою. Ви ж не можете запитати, чи мають дорожні роботи майбутнє. Тому мені не потрібно бути оптимістом.

Питання полягає у тому, чи вдаться також у майбутньому отримувати достатньо грошей для таких речей, як дослідження та наука. Це важче питання. Але я залишаюся оптимістом, адже я вірю, що цікавість як найсильніший потяг людини визнається і у політичній сфері.