"Я не хочу зранку пробудитися…", "…мене всі б’ють, ніхто не дружить, знущаються, і вчителі теж…", або ж "мені нічим зайнятися вдома, не знаю що намалювати", - це лише кілька типових скарг від дітей, що телефонують з надією бути почутими. "Звернення на гарячу лінію від дорослих та дітей суттєво відрізняються",  - каже психолог, координатор національної дитячої "гарячої лінії" правозахисного центру "Ла Страда-Україна" Ірина Мидловець. – "Відрізняються не тому, що проблеми різні, а тому, що для дитини такий дзвінок може бути останньою надією на підтримку, життєво важливою. А от дорослі радше шукають інформації задля виходу із ситуації, або ж вирішення своєї проблеми", - каже вона.

Українські діти все більше відкриваються, маючи вільний доступ до телефону, вони шукають однодумців і якщо консультанту вдалося відвернути дитину від депресивних чи навіть суїцидальних думок, то така "лінія" вже має право на життя, переконаний дитячий психолог, голова громадської організації "Фундація Гармонізоване суспільство" Геннадій Мустафаєв.

Потрібна потужна реклама

"Переоцінити важливість "гарячої лінії" - складно. Це дуже ефективний інструмент миттєвої допомоги дитині, що опинилася у скруті. Нині діти все більше хочуть почути альтернативних думок у своїй проблемі. Ще більш ефективною є консультація однолітків, які на волонтерських засадах часто працюють у таких центрах", - ділиться думками магістр психології Мустафаєв. Проблема лише у тому, що дитячих "гарячих ліній" в Україні замало, а національна - лише одна, нарікає співрозмовник. Переважно це короткотермінові проекти, робота яких залежить від розміру отриманого ґранту, а вони повинні діяти на постійній основі і основне, щоб номер телефону був постійним, зазначає голова фундації.

Тоді діти, будучи в тісній комунікації одне з одним, самі передають цей номер. Окрім цього, мережу таких ліній треба популяризувати, переконаний психолог, потужна інформаційна кампанія має супроводжувати діяльність "гарячої лінії", номер повинен висіти на всіх інформаційних дошках освітніх закладів, на вуличних банерах, на телеканалах. Нажаль, нині цього немає. Тут мали би активніше долучатися не лише громадські активісти, але й служби у справах дітей, каже Мустафаєв.

Скарги перевіряють

Лише за один місяць на телефон національної дитячої "гарячої лінії" звернулися за допомогою понад дві тисячі осіб, з них – 1,5 тисячі безпосередньо діти, каже Ірина Мидловець. Щодня кількість дзівнків лише зростає. Майже 25 відсотків діток скаржаться на жорстокість своїх однолітків, або так званий "моббінг", коли одні діти з тих чи інших причин зацьковують інших. "Був випадок, коли восьмирічний хлопчик задзвонив і розповів, що однокласники над ним знущаються, постійно б’ють і ніхто не дружить, а батьки ніяк не втручаються у ситуацію. Тоді ця восьмирічна дитина була на межі, і говорила, що не хоче жити. У консультантові хлопчик знайшов підтримку, і батьки вирішили проблему після розмови",- каже представниця центру.

Є ситуації, коли втручання служб МВС чи то уповноваженого з прав дитини просто необхідне. При телефоні довіри працює координаційна рада куди входять їхні представники. Приміром, був випадок, розповідає Ірина Мидловець, коли дзвонив хлопчина з інтернату і впродовж довгого часу розповідав, що над ним чинять насильство вихователі та діти. Хлопчик був надто допитливим і активним, що не подобалося працівникам інтернату. Ми звернулися до уповноваженого, каже вона, і перевірка підтвердила ці факти. Дитину забрали до будинку сімейного типу.

Діти не забувають подякувати

"Якщо телефон гарячої лінії є розрекламованим, і дитина має змогу дзвонити, то ці служби є безумовно потрібні", - вважає керівник служби у справах дітей Львівської Обласної державної адміністрації Володимир Лис. Інша справа, каже чиновник, що стаціонарні лінії при службах не є безкоштовними для дзвінків з мобільних телефонів, і це вже додаткова перешкода.

На телефон довіри найчастіше звертаються дітки 10-15 років, є і шестирічні, розповідає експерт "Ла Страда". Нерідко консультації доводиться надавати одразу батькам та дітям, аби з’ясувати повну картину обставин, а ще з психологами радяться вчителі та ті, хто безпосередньо працює з дітьми. Дівчата є більш активними, констатує координатор.  Лише за минулий рік на національну "гарячу лінію" зателефонували понад 3200 дівчат, і майже наполовину менше хлопців.

Хоча всі дзвінки на гарячу лінію є безкоштовними, і з мобільних телефонів теж, утім, є велика потреба у короткому номері, каже Ірина Мидловець. "Зараз діє десятизначний номер (0800500225), але якщо б це був номер з трьох цифр, ефект був би більшим, бо його легше запам’ятати".

Нині "Ла Страда" з цього приводу веде переговори з мобільними операторами. На відміну від дорослих, діти залишаються більш вдячними, каже Мидловець. Якщо досягнуто позитивного результату, або проблему вдалося владнати завдяки консультації, то діти не забудуть подякувати, а є й такі, що ще довго підтримують контакт.