До Дюссельдорфа планують потрапити, щонайменше, декілька десятків журналістів з України. Організатори Євробачення зробили все для того, аби акредитація на пісенне свято була максимально простою: прес-служба надсилає запрошення електронною поштою, отримавши листа з редакції та копію закордонного паспорта. Однак потрапити на пісенний конкурс українським журналістам виявилося непросто. Причина – візова бюрократія. Хоча для журналістів існує спрощена процедура отримання віз, на практиці вона не завжди гарантує безпроблемну підготовку до закордонного відрядження. Особливо важко довелося тим, хто вперше отримував журналістську візу до Німеччини. Таких напередодні Євробачення виявилася більшість, адже на пісенний конкурс їдуть не «міжнарожники», а насамперед журналісти, які висвітлюють події шоу-бізнесу.

Відрядження Наталі Любачевської (ім’я змінене) до Дюссельдорфа ледь не зірвалося. Отримання візи коштувало їй чималої кількості нервових клітин. Все почалося з того, що акредитувавшись на Євробачення на початку квітня, вона з’ясувала, що раніше сьомого травня на співбесіду їй не потрапити. «Другого травня починаються репетиції. Це найцікавіше, бо ще немає публіки, а є лише журналісти та експерти. Є можливість ексклюзивно розповісти про те, що готують артисти на конкурс. Для аудиторії, яка чекає на Євробачення, цікаво почути думку журналістів про те, що буде на конкурсі», - розповіла Deutsche Welle Наталя.

«Спрощена процедура?»

Ч исленні листи на адресу посольства з проханням про більш ранню дату співбесіди, а також телефонні дзвінки, залишилися без відповіді. Зрештою, після розмови з прес-аташе посольства журналістці таки вдалося виправити ситуацію. Однак перше відрядження до Німеччини все-ж-таки запам’ятається їй чималими неприємностями з візою. «Мені б хотілося, щоб німецьке посольство більш прислухалося до проблем і щоби процедура видачі віз журналістам була дійсно спрощеною», - каже журналістка.

Угодою про спрощення візового режиму передбачено термін розгляду заявки на отримання візи – до 10 днів, у термінових випадках – два дні. Утім, жодними угодами не встановлюється термін, в межах якого заявнику мають призначити дату співбесіди. Таким чином, журналісти, які і решта українців, можуть декілька тижнів чекати на співбесіду. Але у чому тоді сенс «спрощення візового режиму для журналістів»? Адже іноді їм доводиться їхати на події закордон терміново, не завжди вдається акредитуватися за кілька місяців.

У посольстві Німеччини в Україні лише запевнили: «ми зацікавлені, аби Євробачення у Дюссельдорфі було максимально широко висвітлене у ЗМІ, в тому числі і в Україні» і переадресували до Берліна. Як повідомила Deutsche Welle речниця міністерства закордонних справ Німеччини, відомству невідомі випадки, коли акредитовані журналісти з офіційним запрошенням від організаторів не отримували візи. У МЗС запевнили, що журналісти, які їдуть на Євробачення, можуть скористатися процедурою, передбаченою Угодою про спрощення візового режиму. Це означає, у тому числі, і прискорений розгляд заявок.

«Почав готувати документи ще у лютому»

Серед тих, хто протягом кількох тижнів дзвонив, писав листи і бігав між різними відділами посольства був і журналіст видання «Телепростір» Володимир Мула. Він розповідає, що розпочав оформлення документів для поїздки на Євробачення ще у лютому. Коли отримав електронною поштою підтвердження акредитації, у перших числах квітня звернувся до посольства. «У запрошенні, яке я отримав від організатора Євробачення – телеканалу NDR – було зазначено, що треба звернутися до відділення посольства Німеччини за адресою: вулиця Златоустівська 37. Але без запису мене туди не пустили. А що мені дав би запис, якщо на початку квітня мені призначали співбесіду на сьоме травня. Це при тому, що офіційно акредитація на Євробачення тривала до 15 квітня. Тобто, я все зробив своєчасно».

Перший візит до посольства завершився для Володимира та його колег безрезультатно. Їх не прийняли і не надали жодних роз’яснень. «До якого відділу посольства я не дзвонив, пояснюючи свою ситуацію, мене відправляли за іншим номером. Коли я прийшов до «експрес-вікна», у мене не прийняли документи. Мовляв, їм потрібне запрошення в оригіналі. Але який оригінал може бути, якщо запрошення надсилають електронною поштою. Я його роздрукував – і все», - розповідає журналіст. Коли вже здавалося, що відрядження на пісенний конкурс остаточно зривається, Володимир випадково дізнався про існування вікна, в якому приймають документи в екстрених випадках, таких як раптова смерть рідних. «Це був останній шанс. Ми з колегами пішли туди», - розповідає журналіст.

Брак інформації

Зрештою, там таки розглянули документи і, проконсультувавшись із консулом, призначили дату співбесіди на 28 квітня. Саме у цей день Володимир та група інших журналістів, нарешті отримали візи. «Якщо консульство знало, що на Євробачення їхатимуть журналісти, варто було би розмістити на сайті інформацію: куди звертатися тим, хто акредитований. Бо так ми бігали як дурні. Ми поневірялися від дверей до дверей, аж поки не достукалися нарешті. Якось безтолково все організовано», - зазначає Володимир.

Протягом цієї епопеї Deutsche Welle вдалося поспілкуватися з декількома журналістами. Всі вони зрештою отримали візи – після особистого втручання прес-аташе або консула. І всі нарікають на цілковитий хаос і брак інформації. Пам’ятка для журналістів, розміщена на сайті посольства, містить лише перелік документів, але жодної контактної інформації, де можна було би проконсультуватися у конкретній ситуації. «До останнього моменту не знала, чи буде відрядження. Документи не приймали. Зрештою подзвонили з консульства і сказали «приходьте завтра». Тепер візу маю. Але для цього необхідно було обдзвонити півміста, тричі завітати до посольства і вбити купу нервів», - ділиться враженнями одна з журналісток.

«Організований хаос»

Журналістка Дарина Горова регулярно їздить до Німеччини вже вісім років – у відрядження, на стажування або для участі у конференціях. Після численних подорожей, з оформленням візи зазвичай проблем не виникало. Однак щойно виникають якісь непередбачувані обставини (а це у журналістській роботі – не рідкість), починається псування нервів, розповідає Дарина. «Мене дивує непривітність персоналу у «віконечках», з якою не раз доводилося стикатися. Бували випадки, що мої документи жбурляли, розмовляли по-хамськи. Одного разу я мусила тричі приходити до посольства і поїздка на конференцію таки зірвалася, хоча керівництво візового відділу, на прохання німецької сторони, обіцяло піти назустріч», - розповідає Горова. На її переконання, проблеми з отриманням візи часто виникають через погану координацію між різними відділами та бюрократичними ланками.

Автор: Євген Тейзе
Редактор: Дмитро Каневський