Свою докторську дисертацію з конституційного права Карл-Теодор цу Ґуттенберґ написав ще 2007 року. Декілька років науковою діяльністю урядовця ніхто не цікавився. Аж поки цієї середи в авторитетному мюнхенському виданні Süddeutsche Zeitung не з’явилася стаття двох правників, які ретельно перечитавши наукову працю цу Ґуттенберґа обсягом у понад чотириста сторінок дійшли висновку, що деякі фрагменти є «нахабним плагіатом». Подекуди політик дослівно цитує цілі пасажі обсягом більш як на сторінку з наукових статей та публікацій періодичних видань, заявляють критики. При цьому, як зазначається у статті Süddeutsche Zeitung, часто не наводяться необхідні посилання на джерела.

«Можу уточнити посилання»

Цу Ґуттенберґ назвав закиди «безглуздими». «Якщо серед понад 1200 посилань у моїй роботі є якісь неточності, я готовий внести корективи у друге видання», - прокоментував міністр. На захист політика став його науковий керівник Петер Геберле. «Робота – не плагіат. Я перевіряв її зміст під час численних наукових консультацій з докторантом», - запевнив професор. В університеті міста Байрейт, де захищалася дисертація, запевнили, що перевірять всі наведені у пресі дані. Якщо закиди підтвердяться, оцінку «відмінно» цу Ґуттенберґу можуть знизити на нижчу. У найгіршому разі надання наукового ступеня може бути скасовано.

«Безглузда гонитва за науковими ступенями»

Натомість відомий німецький експерт з питань боротьби з плагіатом у науці, професор Берлінської вищої школи техніки і економіки Дебора Вебер-Вульф називає закиди у плагіаті небезпідставними. «Наведені у пресі пасажі однозначно є дослівним передруком. Це неприйнятно», - заявила Вебер-Вульф. Професор критикує гонитву політиків за науковими ступенями. «Нам треба позбутися уявлення про те, що звання «доктор» має якесь суспільне значення. Цей науковий ступінь у політиці і бізнесі нікому непотрібен – він має значення лише для тих, хто займається дослідженнями», - наголосила дослідниця, яка проводить у вищих школах семінари на тему «як боротися з плагіатом».

Скандал навколо «наукової діяльності» політиків у Німеччині виникає вже не вперше. Найсвіжіший приклад – закиди проти міністра у справах сім’ї Крістіни Шредер. У пресі висловлювалася підозра, що дисертацію за міністра написали її помічники.

Євген Тейзе/dapd/afp
Редактор: Наталя Неділько