Доленосний вибір: кого французи оберуть президентом?
Ерін Конрой | Ольга Войтович
25 квітня 2017 р.
Більше половини французів цієї неділі не голосували ані за Макрона, ані за Ле Пен. Для когось голосування у другому турі перегонів суперечить ідеалам, інші ж вважають його плебісцитом щодо місця Франції у світі.
Реклама
Після оголошення офіційних результатів першого туру президентських виборів у Франції, згідно з якими у другому турі змагатимуться незалежний центрист Еммануель Макрон та права популістка Марін Ле Пен, французи постали перед непростим вибором.
Лише декілька аналітиків пророкують перемогу Ле Пен, натомість політичний істеблішмент згуртувався довкола Макрона, який раніше заявляв про наміри зробити Францію більш дружньою для бізнесу. Фактично, після першого туру виборів його підтримали решта кандидатів у президенти, які зазнали поразки.
Про підтримку Макрона та його руху "Вперед!" так само заявили чимало виборців, симпатиків різних політичних сил. Усе задля того, аби уникнути виходу з Євросоюзу, який обіцяла у разі своєї перемоги Ле Пен, або ж не допустити, аби президенткою країни стала представниця партії, яка, на думку багатьох, сіє ксенофобські настрої.
"Звісно, люди мають іти на певні компроміси і голосувати за те, що краще для Франції та її майбутнього, - каже Стефані Потьє, продавчиня з Парижа, коментуючи результати першого туру виборів. - В економічному та культурному сенсі найкращим кандидатом, очевидно, є Макрон".
Жодних гарантій для Макрона
Попри те, що прибічники ультралівого Жана-Люка Маланшона або соціаліста Бенуа Амона скептично налаштовані стосовно минулого Макрона як інвестиційного банкіра та його обіцянок провести трудову реформу, більшість таки голосуватиме за нього, вважає Томас Гюноль, політичний аналітик паризького Інституту політичних досліджень.
"Не думаю, що Макрон зможе переконати французів у тому, що глобалізація - це добре, тому що переважна більшість вважає, що це погано, - каже він. - Утім, імовірно, за нього проголосують через огиду багатьох французів до Ле Пен та ультраправих. Вони віддадуть перевагу кандидату фінансів, а не кандидатці расизму. Особливо терпіти не можуть расизм прибічники Meланшона".
Питання, над яким нині розмірковують багато виборців, як зазначають аналітики, полягає у тому, чи зможе молода партія Макрона дати можливість робочій парламентській більшості одразу ж керувати країною.
"Його політичний рух створено лише торік, і ми не знаємо, наскільки багато голосів він отримає під час червневих парламентських виборів, але, напевно, він не матиме більшості", - вважає Томас Вітієлло, політичний аналітик французького Центру політичних досліджень. "Є чимало непередбачуваних обставин, але поки цього достатньо, аби заспокоїти фінансові ринки. Щоби відновити довіру на ринках та серед виборців, Макрону слід буде показати, що він проводитиме структурні економічні реформи задля того, аби Франція та Німеччина стали рівноправними партнерами в Європі".
Що означає бути французом?
Протистояння між Макроном та Ле Пен піднімає екзистенційні питання не лише щодо місця Франції в Європі, але і щодо того, що означає бути французом. У той час як Макрон є прибічником імміграції та вважає глобалізацію і мультикультуралізм позитивними явищами, протекціоністська риторика Ле Пен у стилі "Франція - перша" націлена на іноземців та мусульманське населення країни. У разі обрання права популістка обіцяла заборонити публічні прояви віри, такі як хустки та ярмулки, а також збиралася призупинити легальну імміграцію.
Сарра Абдельрахман, яка нещодавно повернулася до Парижа з Марокко, каже, що побоюється президентства Ле Пен. "Як людина, яка може так вдягатися, я, звичайно, боюся за себе і свою родину, - зізнається вона. - Але я так само не знаю, що це означало б для Франції. Невже закритість від решти світу може піти на користь французькій економіці або культурі?"
Невдоволені кандидатами
Соціологи не прогнозують перемоги "Національному фронту", однак Томас Гюноль застерігає, що Maкрону не слід бути надто впевненим у собі: "Замість того, аби триматися серйозно під час своєї промови, він вирішив святкувати, оголосивши про свою перемогу у Франції так, наче він вже переміг. Це величезна помилка і прояв браку пристойності. Це поведінка не державного діяча, а дитини-короля".
Частина виборців вважає, що жоден із кандидатів не є достатньо кваліфікованим, аби очолити країну. "Maкрон - такий молодий, він ніколи не балотувався на цю посаду раніше, ми майже нічого не знаємо про нього", - зауважує Лоре Данчін, яка підтримувала Меланшона. Француженка збирається кинути в урну чистий бюлетень, щоби продемонструвати своє невдоволення обома кандидатами, які перемогли у першому турі. "Він буде таким же, як і ті, кого ми вже бачили. Можливо, навіть гіршим - через його фінансове лобі. Я просто не можу за нього проголосувати".
Чому вибори у Франції такі важливі для ЄС? (24.04.2017)
01:59
Європейський вибір: рік голосувань у Євросоюзі
У 2017-му одразу в шести країнах-членах ЄС оновиться склад парламентів, а в деяких - з'явиться чи вже з'явився новий президент. Головні інтриги виборів у Франції, Німеччині та інших країнах - у фотогалереї DW.
Фото: picture-alliance/dpa
Європа робить вибір
2017 рік проходить у Європі під знаком виборів. Одразу в шести країнах-членах ЄС оновиться склад парламентів, а в трьох державах оберуть нових президентів. Голосування відбудуться також у двох країнах-кандидатах на вступ до Євросоюзу. DW розповідає про головні інтриги майбутніх виборів та основних претендентів на перемогу.
Фото: picture-alliance/dpa
Вибори в Нідерландах: правопопулізм не пройшов
На парламентських виборах у Нідерландах 15 березня перемогла праволіберальна "Народна партія за свободу та демократію", яку очолює прем'єр-міністр Марк Рютте: її результат - 21,3 відсотка голосів. За основного опонента партії Рютте - правопопулістську "Партію за свободу" Геерта Вілдерса (на фото) - проголосували лише 13,1 відсотка виборців.
Фото: picture-alliance/dpa
Коаліція без Вілдерса
Марк Рютте розцінив результати виборів як перемогу над популізмом. "Після Brexit і виборів у США Нідерланди сказали "стоп" фальшивій сутності популістів", - заявив нідерландський прем'єр. У країні продовжуються переговори щодо формування коаліції. Очікується, що окрім переможниці виборів до неї увійдуть ще три партії. Союз із Вілдерсом Рютте виключив.
Фото: picture-alliance/dpa/EPA/M. Beekman
Болгарія: нові дострокові
26 березня в Болгарії відбулись дострокові парламентські вибори - утретє за останні п'ять років. Їхнім переможцем стала проєвропейська партія ГЕРБ екс-прем'єра країни, яка набрала 32 відсотка. За проросійську Болгарську соціалістичну партію проголосували 27 відсотків виборців. Лідерка соціалістів Корнелія Нінова визнала свою поразку та привітала суперників.
Фото: Nikolay Doychinov/AFP/Getty Images
Президент Республіки
Вибори нового президента Франції відбуваються у два тури - 23 квітня та 7 травня. Як і передбачали соціологи, до другого раунду голосування вийшли лідер незалежного руху "Вперед!" Еммануель Макрон і голова правопопулістської партії "Національний фронт" Марін Ле Пен. За даними опитувань, у травні Макрон має перемогти зі значною перевагою голосів.
Фото: picture alliance/dpa/M. Ollivier
Дострокові вибори у Великобританії
8 червня в Великобританії пройдуть дострокові парламентські вибори. З такою ініціативою в середині квітня виступила міністерка країни Тереза Мей. За її словами, опозиційні партії перешкоджають процесу виходу Сполученого Королівства з ЄС. Мей сподівається отримати в парламенті ще більше місць для консерваторів і тим самим зміцнити позиції Лондона на переговорах з Брюсселем щодо Brexit.
Фото: Getty Images/AFP/J. Tallis
Із прем'єра - у президенти
Переможцем президентських виборів у Сербії, які відбулися 2 квітня, став чинний прем'єр-міністр країни Александар Вучич. Йому вдалося набрати 55 відсотків голосів. Після оголошення результатів голосування тисячі громадян вийшли на вулиці Белграда. Демонстранти побоюються, що перемога Вучича загрожує країні встановленням диктатури. Із 2012 року Сербія є кандидатом на вступ до ЄС.
Фото: picture-alliance/dpa/A. Cukic
Франція знову обирає
У Франції у 2017 році зміниться не лише глава держави, але й склад парламенту. Вибори в Національні збори відбудуться у два етапи - 11 та 18 червня. Поки увага соціологічних служб прикута до президентських перегонів, тож свіжих прогнозів результатів парламентських виборів немає.
Фото: Reuters/C. Platiau
Передвиборча боротьба по-албанськи
У ще одній країні-кандидатці на вступ до ЄС Албанії парламентські вибори призначені на 18 червня. Передвиборча боротьба супроводжується багатотисячними акціями протесту під прапорами опозиційної Демократичної партії, яка звинувачує правлячих соціалістів у корупції та намірі маніпулювати результатами майбутнього голосування. При цьому обидві головні політсили виступають за проєвропейський курс.
Фото: Getty Images/AFP/G. Shkullaku
Мартін Шульц - суперник Анґели Меркель
У Німеччині 24 вересня за посаду канцлера змагатимуться представники партій, які зараз є партнерами у правлячій коаліції. Згідно з опитуваннями, соціал-демократи зі своїми кандидатом у канцлери Мартіном Шульцем користуються приблизно такою ж популярністю, як і політична сила теперішньої очільниці німецького уряду Анґели Меркель - обидві партії мають рейтинги на рівні 30 відсотків.
Фото: picture-alliance/dpa/G. Fischer
Не альтернатива?
Правопопулістська партія "Альтернатива для Німеччини", імовірно, стане третьою за величиною фракцією в Бундестазі. Проте її рейтинг, який минулого року сягнув 15 відсотків, на початку 2017 року обвалився майже на третину. Можливі причини: "ефект Шульца" та внутрішньопартійні розбіжності правих популістів.
Фото: Reuters/S. Loos
Зміна місць доданків у Чехії?
Зараз у проєвропейський уряд Чехії, який очолюють соціал-демократи, входять ще дві партії - політичний рух "Акція невдоволених громадян" (АНГ) та християнські демократи. На жовтневих парламентських виборах соціологи передрікають перемогу АНГ, який тоді зможе запропонувати свою кандидатуру прем'єра. Цей рух у німецькій пресі називають популістським, у Європарламенті він входить у фракцію лібералів.
Фото: Reuters
Представницькі президенти
Цього року оберуть і нових президентів Угорщини та Словенії. Утім, обидві ці країни Євросоюзу є парламентськими республіками, у яких глава держави виконує переважно представницькі функції. Так само, як і в Німеччині, яка в лютому отримала нового президента - колишнього главу МЗС Франка-Вальтера Штайнмаєра (на фото в центрі).