Посеред так званої буферної зони, лише кілька кілометрів від лінії розмежування, лежить місто Світлодарськ. Вугільні шахти та терикони нагадують про колись могутню вугільну галузь країни - характерний ландшафт регіону. Упродовж останніх 18 місяців тут точились бої між урядовими військами та проросійськими сепаратистами. Багато шахт зазнали значних пошкоджень та руйнувань, тисячі шахтарів опинились без роботи.

Неподалік палацу культури, зведеному ще за радянських часів, юрмляться вдягнені в теплий зимовий одяг пенсіонерки: хто у вовняній хустці, хто в теплому береті. Зараз цю будівлю використовують як реєстраційний центр для гуманітарної допомоги. На свою чергу чекає і 50-річна Віра. Її чоловік та син раніше працювали на шахті - тепер вони безробітні. "Я отримую в перерахунку десь 37 євро на місяць", - каже вона тремтливим від розпачу та сліз голосом. "Як моя сім'я може прожити на таку суму? Де вони зможуть знайти роботу, якщо всі шахти пошкодили обстрілами. Ми нікому не потрібні", - нарікає жінка.

В Україні гуманітарної допомоги потребують п'ять мільйонів осіб як у підконтрольних уряду регіонах, так і в тих районах Донбасу, де панують сепаратисти. З них 1,3 мільйона потребують допомоги продуктами харчування, як про це свідчить звіт Генерального директорату з гуманітарної допомоги та цивільного захисту Єврокомісії. На заклик допомогти відгукнулись Всесвітня продовольча програма (ВПП) ООН та партнери з неурядових організацій. Допомога призначається насамперед як внутрішнім переселенцям, так і тим, хто перебуває у зоні конфлікту. Завдяки ВПП ООН впродовж останнього року допомогу отримали близько 200 тисяч осіб. Є задум розширити допомогу, аби охопити більше 500 тисяч осіб.

"У непідконтрольних урядом регіонах ми роздаємо продуктові пайки, - розповідає офіційна представниця ВПП ООН Дебора Нгуєн. - А на підконтрольних уряду територіях, оскільки там функціонує фінансова система, ми розподіляємо талони на продукти, які можна отоварити в крамницях".

Особливо напружена ситуація спостерігається у підконтрольних сепаратистами регіонах Донбасу. Минулої зими київська влада відрізала всім фінансовим установам доступ до захоплених сепаратистами регіонів. На практиці це означало, що пенсіонери не змогли одержати свої пенсії. Крім того, ані банки, ані банкомати вже не могли видавати гривню. Тож де-факто офіційною валютою став російських рубль, а ціни зросли вдвічі, а то й утричі порівняно з підконтрольними українському уряду територіями.

Не всі пайки однакові

Крім ВПП ООН та неурядових організацій, зголосився допомогти також й український мільярдер Рінат Ахметов, який роздає продукти харчування через власну гуманітарну організацію - Гуманітарний фонд розвитку України. Однак не всі пакети однакові.

"Ми порівняли наші пайки з пайками фонду Ахметова", - каже Лариса Кобзаренко з благодійної організації ADRAУкраїна, яка є партнером ВПП ООН, - "і їхні пайки коштують десь приблизно п'ять євро в перерахунку. Це дуже дешево, там практично лише самі пластівці, немає гречки, рису, квасолі чи м'яса. Вартість наших же пайків складає в перерахунку десь 38 євро".

Хай там як, а багато-хто радий взагалі будь-якій допомозі, яку вдасться отримати. Конфлікт породив понад 2,3 мільйона внутрішніх переселенців, тож саме роздача пайків та ваучерів для найбільш незахищених верст населення стали єдиною можливістю просто вижити.

Кинуті напризволяще

Але навіть доставити харчі до тих, хто їх конче потребує, не так просто. У липні цього року сепаратисти спинили конвої гуманітарних організацій та не дозволили їм досягти цілі призначення. До того ж, гуманітарні організації позбавили мандату діяти на підконтрольних сепаратистами територіях, вимагаючи від них ще раз пройти процедуру акредитації, пояснює Нгуєн. За її словами, такі проблеми - часті перепони, з якими доводиться стикатися Всесвітній продовольчій програмі ООН.

"Річ у тім, що Об'єднані Нації не можуть визнати цю владу урядом, тож ми не сприймаємо це як акредитацію, бо для нас вони - не уряд", - зазначає Нгуєн.

На тлі наближення зимових холодів, сепаратисти таки дали зелене світло для діяльності в регіоні таким партнерам ВПП ООН як People in Need, ADRA чи Mercy Corps. Після тривалого та обтяжливого процесу реєстрації вони нарешті отримали можливість розподіляти продукти харчування.

Але й надалі далеко не кожен може отримати допомогу. Ті, хто й досі проживає в зруйнованому чи пошкодженому будинку, не підпадають під категорію осіб, які можуть розраховувати на гуманітарну допомогу. Якщо немає куди йти та немає грошей на інше житло, опиняєшся у пастці - не можеш виїхати і не маєш змоги отримати допомогу.

На території, підконтрольній українському уряду, Лариса Кобзаренко з організації ADRA зустріла нещодавно родину з п'яти осіб, чий будинок зруйнували під час бойових дій. Через брак інших можливостей ця родина тепер живе в сараї. "Вони не вважаються внутрішніми переселенцями, тож на них не поширюється ця допомога", - каже Кобзаренко. Але їхня ситуація - просто катастрофічна, тож Кобзаренко звернулась до Всесвітньої продовольчої програми ООН з проханням зробити виняток.