Новий день - нова трагедія. У всіх районах Донецька, що прилягають до зони активних бойових дій, знову гримлять вибухи, палають будинки, ллється кров. "У суботу, о шостій ранку, я прокинулась і вийшла на кухню приготувати дітям сніданок. У цей момент снаряд влучив у наш будинок, завалилася спільна стіна з сусідньою квартирою. Жити ніде", - плаче мати двох малят.

Обидві сторони конфлікту звинувачують одне одного в порушенні мінських домовленостей. Напередодні нового раунду переговорів в Мінську представник "ДНР" Денис Пушилін заявив про загрозу переростання локальних бойових дій у "велику війну".

Сигнали з Москви

На думку директора Міжнародного інституту демократії Сергія Тарана, не лише загроза, але й реальна ескалація військових дій відбувається з боку армії "ДНР" напередодні міжнародної зустрічі й виключно з благословення російського президента. Ескалацію конфлікту Путін використовує як засіб залякування міжнародної спільноти й впливу на її рішення, вважає політолог.

Інформації про порядок денний нового раунду переговорів у Мінську в українських ЗМІ обмаль. Медіа-ресурси "ДНР" заявляють, що на засіданнях тристоронньої контактної групи, які повинні відбудуться 16 і 23 червня, нібито розглядатимуться правки до конституції України і, не виключено, питання зняття економічної блокади неконтрольованих територій.

Як вказує військовий експерт Центру Разумкова Олексій Мельник, останнім часом очільники самопроголошених республік заявляли, що не проти розглядати ці території як складові частини України, але з якимось особливим статусом. Особисто їх, на думку Мельника, більше влаштовує саме нинішня ситуація, оскільки вони прекрасно розуміють, що в разі виконання мінських угод, на них чекає суд. "Як же тоді розуміти ініціативи - залишитися в складі України? Головне значення в них вкладає Москва: Україна повинна годувати неконтрольовані нею території. А ми встановлюватимемо там свої правила гри", - підкреслює експерт.

Чи потрібний Донбас українському політичному класу?

У свою чергу уряд України дедалі більше обмежує економічні зв'язки з непідконтрольними їй територіями. Це знову підтвердив голова пропрезидентської фракції в парламенті Юрій Луценко. На початку червня він заявив, що "ракову пухлину потрібно блокувати", маючи на увазі блокаду непідконтрольної територій.

"Частина політикуму, в тому числі лідери пропрезидентської партії, демонструють своє негативне відношення до регіону і небажання його повертати. Мовляв, цей регіон депресивний і заважатиме євроатлантичному курсу України", - каже в розмові з DW керівник волонтерської організації Донбас SOS з питань допомоги переселенцям Олександр Горбатко.

"Нещодавно в Києві я брав участь у дискусії на телебаченні про шляхи вирішення конфлікту на Донбасі" - наводить приклад активіст. Онлайн голосування показало, що жителі України в більшості виступають за реалізацію мінських домовленостей, вважаючи їх найбільш ефективним варіантом. Народ України, за словами Горбатка, не може змиритися із втратою Криму. І ще одну травму у вигляді втрати Донбасу - не бажає. "Утім, на моє здивування, політики й політологи, присутні в студії, виступали проти реінтеграції, навпаки, за повну блокаду й відторгнення Донбасу", - каже активіст.

Люди звикають і до війни, і до блокади

При цьому фактично існуюча вже кілька місяців блокада непідконтрольних територій, тотальний дефіцит українських продуктів і поява вдвічі, а то й втричі дорожчих російських продуктів ситуацію погіршують, але до голодних бунтів проти "ДНР" не приводять.

"Розрахунки уряду на голодні бунти і соціальний вибух як наслідок економічної блокади - не виправдалися", - зауважив у розмові з DW громадський активіст, член коаліції патріотичних сил Донбасу Сергій Ткаченко.

Люди намагаються вижити, хто як може, розповідають самі жителі Донецька. "Мої батьки-пенсіонери купили в якійсь фірмі перепустки - за 500 гривень кожна - і планують їздити за продуктами у Волноваху (територія Донбасу, контрольована Україною - Ред.). А що їм робити. Їх же замкнули як в концтаборі", - обурюється діями українського уряду в розмові з DW донеччанка Світлана.

Сприйняття та оцінки дійсності в когось формуються під впливом російського телебачення. Інші ж хочуть забути про "ДНР" як про страшний сон. "Ось би приїхали до нас громадяни Росії та поглянули, яке життя вони нам тут з "ДНР" влаштували. Звідки прийшли, туди хай і повертаються", - в серцях кидає одна з мешканок Донецька.

При цьому багато хто визнає, що втрачає надію на врегулювання конфлікту. "Я не бачу просвіту. Раніше я чекала на підсумки переговорів, вчитувалась, цікавилась. Тепер мені абсолютно зрозуміло, як би тут ця територія не називалася - Україна, ДНР або Новоросія, - мир, як був раніше, повернеться сюди не скоро", - вважає 40-річна Надія. Вона тішиться, що їй вдалось відправити свою доньку в ту частину України, "яка живе звичним життям і не знає, що таке війна". Про себе ж мешканка Донецька каже, що вже так звикла до вибухів, що вже на них майже і не реагує. Адже за рік бувало й набагато гірше.