Середній час очікування для пересадки органів становить в ФРН близько двох років, а майже тисяча осіб щороку вмирає, так і не дочекавшись донора. Проте не кожен готовий дати згоду на посмертне вилучення своїх органів для пересадки. Для одних це взагалі не підлягає обговоренню, інші проти, оскільки їхні релігійні переконання цього не дозволяють.

Андреас Текленбург з Медичного інституту Ганновера пояснює, що, наприклад, для таких органів як печінка або легені взагалі немає альтернативних методів лікування, окрім пересадки. "Прямим текстом це означає, що такі хворі помруть, якщо не отримають донорський орган",- підтверджує медик.

Питання етики кожної душі - недоторканне

На нараді міністрів охорони здоров'я німецьких федеральних земель у середу говорилося про те, що кожного громадянина потрібно вважати потенційним донором, якщо він за життя не зробив заяву про відмову від посмертного донорства. В разі згоди, таке рішення може бути внесене до спеціальної графи в посвідчення особи, або, наприклад, у водійські права. Голова фракції ХДС Фолькер Каудер критикує такий підхід, вважаючи, що держава не може втручатися в суто особисті проблеми людини.

Це питання етики і моралі кожної душі, вважає він. Але запитання про те, чи готова та чи інша людина стати донором, наголошує водночас Каудер, хоча б раз в житті має бути задано кожному жителю країни. "Якщо громадянин скаже, що не готовий до такого рішення - так і буде. В крайньому випадку, за нього вирішить родина", - сказав політик.

Автор: Олександр Сосновський
Редактор: ЗахарБутирський