Проект резонансної доповіді німецької депутатки Марілуїзе Бек (фракція лібералів в ПАРЄ) "Правові засоби проти порушень прав людини на українських територіях, які перебувають поза контролем влади України" на сесії ПАРЄ обговорювали у закритому режимі. У цьому звіті йтиметься не лише про порушення прав людини у зоні конфлікту, але й будуть викладені факти, які доводять присутність на Донбасі третьої сили. Робота над документом триває, тож дата ухвалення доповіді ще не відома. Про деякі деталі звіту депутатка розповіла в інтерв'ю DW.

DW: Розкажіть, будь ласка, про що саме йтиметься у вашому звіті?

Марілуїзе Бек: Звіт буде не лише про те, які саме порушення прав людини відбуваються на сході України з обох боків лінії зіткнення. Звіт має на меті з'ясувати, де ці жертви порушень прав людини можуть отримати правовий захист. А для цього важливо знати, хто контролює території у зоні конфлікту. Візьмімо так звані "ДНР" і "ЛНР". Чи це українська територія? Згідно з міжнародним правом - так. Але якщо жертви порушень прав людини звернуться до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) у Страсбурзі, чи повинні вони позиватися проти Києва? Чи де-факто ми бачимо на цих територіях присутність Росії - російських військових та структури, і тому місцеві жителі повинні позиватися проти Російської Федерації? Ось це питання, яке ми хочемо дослідити. Ми вже маємо схожий приклад Північного Кіпру, коли ЄСПЛ виніс вирок, що фактичний контроль над цієї територією здійснює Туреччина. Схоже рішення було прийняте і у випадку з Придністров'ям, коли суд визнав, що там ситуацію контролює Росія. Ось у цьому і полягає головна суть мого звіту.

Тобто ви хочете довести російську присутність на територіях, контрольованих сепаратистами Донбасу?

Я не збираюся нічого доводити. Я хочу зібрати факти і подивитися, на що вони вкажуть.

Під час слухань, присвячених розслідуванню вбивства Бориса Нємцова, ви сказали, що не зовсім довіряєте заявам місії Організації з безпеки і співробітництва у Європі (ОБСЄ) на Донбасі. Що ви мали на увазі?

Річ у тім, що якщо озброєні люди кажуть спостерігачам ОБСЄ: ви тут не можете пройти, тоді, звичайно, ОБСЄ не може нічого побачити. Якщо ви уважно прочитаєте звіти місії ОБСЄ на Донбасі, то там зауважується, що її представники час від часу мають проблеми з доступом у деякі місця на території, підконтрольній українському уряду. Але там також говориться: як правило, коли ми дзвонимо представникам української влади на високому рівні, то ми можемо проїхати, куди треба. Але це не спрацьовує на окупованих територіях. Там ОБСЄ має проблеми з обмеженням доступу. І ось тут я запитую себе: у наш час, коли є супутники і чудові можливості робити з них фото, хіба не можна збирати докази у набагато ліпший спосіб, ніж за допомогою людей, які роблять це, пересуваючись суходолом?

Які ваші найсильніші враження від візиту у зону конфлікту на сході України?

Мені не вдалося потрапити на окуповані території. Бо я не хочу в'їжджати туди, як це зробили деякі парламентарі, через територію Росії. Я вважаю це неправильним. Але, звичайно, я маю багато контактів, спілкуюся з людьми, які живуть там у дуже скрутних умовах, у особливо критичній ситуації опинилися літні люди. Мене засмутило також, що київська влада не достатньо піклується про людей, які живуть у буферній зоні з українського боку, ближче до лінії зіткнення. Вони потерпають від бойових дій, там чути звуки обстрілів. Коли я відвідувала там лікарню, то при мені саме почався такий обстріл. Люди у цій зоні дуже потребують підтримки. І, гадаю, Київ робить для них не все, що повинен.