До 70-річчя хартії ООН про права людини Amnesty International опублікувала щорічну доповідь. Особливе місце у ній посідає проблема дискримінації жінок у світі.
Реклама
49,5 відсотка населення земної кулі нині становлять жінки. Незважаючи на це, серед глав держав та урядів лише 17 відсотків - жінки. Серед депутатів національних парламентів 23 відсотки жінок.
Наведені цифри з нової доповіді правозахисної організації Amnesty International, представленої у понеділок, 10 грудня, свідчать, який довгий шлях ще належить пройти до справжньої рівноправності статей. "Права жінок завжди ставили нижче, ніж всі інші права і свободи", - говорить генеральний секретар організації AI Кумі Найду. Він засуджує уряди, які "дали обіцянку на словах, але насправді майже нічого не роблять для того, щоб захистити права майже половини людства". Правозахисна організація особливо звертає увагу на той факт, що серед керівників держав і урядів зростає число "мачо", які дотримуються ксенофобського і сексистського курсу в політиці.
Рік жінок
Тим часом обурення жінок та їхнє бажання захистити себе зростає. Кумі Найду називає 2018-й роком опору і протесту жінок. У своєму вітальному слові він нагадав про протести в рамках кампанії #MeToo проти сексуального насильства, а також про мітинги в боротьбі за рівноправність в Нігерії після нападів бойовиків радикального ісламського угрупування "Боко Харам". Також він згадав про масштабний вуличний протестний рух Ni una menos у Латинській Америці - під гаслом "Жодної більше!" латино-американки масово виступили проти домашнього насильства.
У деяких країнах ситуація для жінок покращилась. Йдеться, наприклад, про Ірландію, де після проведення референдуму було легалізовано право жінок на аборт. Або про Саудівську Аравію, де з літа цього року жінкам дозволили керувати автомобілем. Однак окремі успіхи не повинні відвертати від величезної проблеми, яка існує, - дискримінації жінок. Згідно з даними Amnesty International, 40 відсотків жінок дітородного віку мешкають у країнах, у яких аборти є кримінально караними. Близько 225 мільйонів жінок не мають доступу до сучасних методів контрацепції.
Інший аспект, на який звертає увагу міжнародна правозахисна організація, - різниця у заробітку між чоловіками і жінками, що становить майже 23 відсотки. У 2019 Amnesty International має намір змінити ситуацію. "Ми повинні сильніше, ніж будь-коли, підтримувати жіночі рухи, щоб голоси жінок у всьому їхньому різноманітті були почуті, і щоб домогтися визнання їхніх прав", - сказав генеральний секретар AІ Кумі Найду.
Ситуація з біженцями
У своїй доповіді, яка викладена на 52-х сторінках, правозахисна організація аналізує й становище біженців у всьому світі, яке, за її оцінками, погіршується. Згідно з даними УВКБ ООН, торік було зареєстровано 75200 біженців, які змінили місце проживання. Це на 54 відсотки менше, ніж в 2016 році, коли таких біженців було зареєстровано 163200.
Amnesty International не вірить в ефективність міграційного пакту ООН. Для рохінджа в Бангладеш або сомалійських дітей, які народжуються в кеніанскіх таборах для біженців, а також для біженців, які нелегально живуть в Науру, цей документ нічого не змінить, вважають в АІ. А договір ЄС і Туреччини, на підставі якого Анкара вирішує проблему біженців, правозахисна організація називає "точкою відліку, щоб відмовитися від відповідальності".
Біженці, які змінили світ
Дональд Трамп обмежив прийом біженців у США. Однак у минулому багато утікачів, яких прихистили, зокрема, і США, ставали всесвітньовідомими політиками, науковцями, письменниками та музикантами.
Фото: Getty Images/Hulton Archive
Альберт Ейнштейн
За свою теорію відносності німецький єврей Альберт Ейнштейн отримав Нобелівську премію з фізики. У 1933 році він перебував у США за гостьовою візою, коли стало відомо про підготовку його арешту в нацистській Німеччині. Ейнштейн залишився у США та відмовився від німецького громадянства. Дві його сестри пізніше загинули в концтаборах.
Фото: Imago/United Archives International
Марлен Дітріх
Німецька співачка та акторка Марлер Дітріх вже була у США зіркою, коли у 1938 році вирішила виїхати з Німеччини. Велика Марлен мешкала у США та Франції, звідки підтримувала біженців та союзницькі війська. Через це після Другої світової війни в Німеччині їй закидали зраду батьківщини.
Фото: picture-alliance/dpa
Генрі Кіссинджер
На додачу до звання професора Гарвардського університету та репутації відомого експерта Кіссинджер уввійшов в історію як державний секретар США. 1938 року через нацистські переслідування він утік з рідної Баварії. І хоча під час Другої світової війни Кіссинджер воював проти співвітчизників у лавах армії США, він ніколи не відмовлявся від того, що є німцем.
Фото: picture-alliance/AP Photo/M. Schiefelbein
Мадлен Олбрайт
Родина уродженої чешки Мадлейн Олбрайн тікала двічі: після вторгнення нацистів до Праги у 1939 році вона виїхали в Лондон, а коли комуністи захопили владу в Чехії у 1948-му - в США. У віці 60-ти років Олбрайт стала першою жінкою на посаді державного секретаря США.
Фото: Getty Images/AFP/S. Loeb
M.I.A.
Її ім'я Матхангі "Мая" Арулпрагасам, але шанувальникам музики вона відома як M.I.A. Ще дитиною поп-зірка виїхала зі Шрі-Ланки до Великобританії. В одному інтерв'ю M.I.A. визнала: "Спершу я усім казала, що ми з Тринідаду, щоб ніхто не змушував мене пояснювати про війну на Шрі-Ланці. Не хотілося визнавати, що я стала біженкою".
Фото: Getty Images/C. Polk
Мілош Форман
Чеський режисер Мілош Форман став одним з найвідоміших представників арт-хаузу після того, як виїхав до США у 1968 році. Причиною стало вторгнення радянських військ в Чехословаччину, що поклало край Празькій весні. Форман отримав два Оскари за свої стрічки "Політ над гніздом зозулі" (1975) та "Амадей" (1984).
Фото: picture-alliance/abaca/V. Dargent
Фредді Мерк'юрі
Батьки співака втекли від революційних потрясінь на Занзібарі. Разом з ними у Лондоні опинився і маленький Фредді. Решту історії усі знають: разом з групою Queen Мерк'юрі з непересічним голосом став рок-зіркою першої величини у світі. Його смерть від СНІДу надала неабиякого поштовху розвитку глобального руху проти епідемії ВІЛ/СНІДу.
Фото: Getty Images/Hulton Archive
Томас Манн
Його вважають одним з найбільш визначальних письменників ХХ століття. Підйом нацизму нобелівський лауреат Томас Манн назвав "валом ексцентричного варварства". Він емігрував у Швейцарію в 1933 році, а згодом - у США. 1938 року Манн написав свою відому максиму: "Де я, там і Німеччина. Моя німецька культура завжди в мені".
Фото: picture-alliance/dpa
Ізабель Альєнде
Після кривавого військового перевороту в Чилі у 1973 році родина Ізабель Альєнде втекла до Венесуели. Через 13 років одна з найвідоміших латиноамериканських письменниць переїхала у США. Свій особистий мігрантський досвід вона змалювала у романі "Дім духів", а у 2015 році - привітала рішення ЄС прийняти біженців зі Сходу.
Фото: Koen van Weel/AFP/Getty Images
Сидячий Бик
Навіть "Бізон, що сидить на землі", славетний ватажок індіанського племені хункпапа, провів кілька років в міграції. Після розгромної перемоги над американською кавалерією у битві при Літтл-Бігхорн Сидячий Бик та дві тисячі його прибічників в 1877 році були змушені відступити в Канаду. Через 4 роки він повернувся та здався американській владі.
Фото: Imago/StockTrek Images
Невен Суботич
Так само, як Ведад Ібішевич з берлінської "Герти", футболіст Невен Суботич
в дитинстві втік від війни у рідній Боснії та Герцоговині. 2012 року він заснував фонд, мета якого - забезпечити питною водою дітей в країнах третього світу. Багато років Суботич виступав за "Борусію", а у січні 2017-го футбольний клуб "Кельн" орендував захисника на півроку.
Фото: imago/Thomas Bielefeld
11 фото1 | 11
Посилення громадянської позиції в Африці
Після набуття незалежності від колоніальних правителів й після того, як деякі держави подолали деспотичні режими, нині йдеться про те, щоби "національне законодавство і зобов'язання у галузі дотримання прав людини стало ціннішим, ніж папір, на якому це все написано". В AI критикують, приміром, уряд Єгипту, що ув'язнює незгодних з його політикою. Натомість в організації відзначають прогрес в Ефіопії, яка стає дедалі відкритішою із новим прем'єр-міністром Абієм Ахмедом. Водночас у звіті згадуються і проколи, як-от самовільний арешт у вересні 300 юнаків, імовірно, через посилення злочинності. Найкраща новина з Африки, за даними звіту, "незмінна неймовірна сміливість, яку демонструють люди на континенті".
В Азії більше "гарячих точок"
"Однією з найтривожніших тенденцій року" вважають в Amnesty International ситуацію з ув'язненнями в автономній китайській провінції Сіньцзян, де під ідеологічну обробку мають підпасти близько мільйона уйгурів і представників інших меншин. Особливу увагу приділено в звіті ситуації у М'янмі (колишній Бірмі - Ред.), звідки 720 тисяч представників мусульманського етносу рохінджа втекли через кордон до Бангладеш. І вже там частина їх проживає у жахливих умовах.
На Близькому Сході AI особливо наголошує на війні в Ємені, під час якої зазнали поранень або були вбиті 17 тисяч цивільних. Справа Хашоггі привертає дедалі більшу увагу до ситуації в Саудівській Аравії, де дозвіл жінкам сідати за кермо швидше розглядають як поступку, ніж як фундаментальне відкриття нових прав для громадян. Згадується у документі й протистояння між ізраїльськими військовими та палестинськими демонстрантами у Секторі Гази, що не вщухає від березня, і під час якого були вбиті понад 150 палестинців.
Бурхливі часи в Європі
"Зростання рівня нетерпимості, ненависті й дискримінації за умов скорочення простору для громадянського суспільства збільшує розрив у соціальній структурі регіону", - йдеться у звіті AI. "Політика страху роз'єднує людей, тимчасом як її ініціатори використовують отруйну риторику, обвинувачуючи групи людей в економічних і соціальних проблемах". Одним із тривожних прикладів є, на думку авторів звіту, Туреччина, де понад 130 тисяч державних службовців було звільнено без суду й слідства.
Дедалі більша загроза виникає для незалежності та позицій Європейського суду з прав людини. Деякі держави не поспішають із виконанням обов'язкових вироків цього суду. З іншого боку, AI спостерігає в Європі дедалі сильніший громадянський опір: "Масштабний рух пересічних людей надвзичайно віддано сповідує справедливість і рівність".
Неспокій в Америці
Ще восени можна було на мить повірити в те, що руху #MeToo у США ніколи не існувало: Дональд Трамп привів до Верховного суду свого кандидата - Бретта Кавано. І це попри те, що одна з представниць сенату заявила, що Кавано в університетські часи намагався її зґвалтувати. І попри те, що тисячі жінок вийшли протестувати проти призначення Кавано. AI розкритикувала також випадок з дітьми мігрантів, яких насильно вилучили у батьків після нелегального перетину кордону США.
Що стосується решти, значну увагу приділено країнам Центральної та Південної Америки, громадяни яких і далі піддаються переслідуванням з боку влади. Amnesty International нарікає, що в Колумбії, приміром, суди використовуються задля того, щоби змусити правозахисників замовчати. І це в країні, де активіста вбивають кожні три дні. З іншого боку, надію на покращення в регіоні викликають такі випадки, як у Гондурасі, де за вбивство активіста заарештували дев'ятьох людей.
Домашнє насилля над жінками: як з цим борються німці? (27.11.2018)
03:16
Фотогалерея: Жінки у чоловічих професіях
Міжнародний жіночий день у 2017 році присвячений рівноправ'ю у праці. Дедалі більше жінок у світі кидають виклик традиційно чоловічим заняттям. Як почуваються ці сміливі жінки?
Фото: Reuters/A. Cohen
"Краща за чоловіків!"
Філіпіна Окол працює оператором екскаватора у Тубеї на Філіппінах. Мати трьох дітей про свої професійні здібності говорить впевнено: "Деякі жінки можуть керувати самоскидами та екскаваторами. Якщо це можуть чоловіки, чому жінкам мало б бути зась? Я краща за чоловіків - вони тільки вантажівками можуть керувати, а я ще й екскаватором!"
Фото: Reuters/E. De Castro
Перша жінка-телеоператорка у Пакистані
Американсько-пакистанська телеоператорка Наушін Дадабхой уже має успішний досвід участі у телевиробництві. Однак професійна камера важить чимало. Тому жінок-телеоператорок як Наушін не так вже й багато. "Лише два відсотки операторів у теле- і кіноіндустрії - жінки. Дуже важливо частіше показувати світ з жіночої перспективи", - каже Наушін.
Фото: Bayley Sweitzer
"Мачізм досі поширений"
Гасло цьогорічного свята 8 березня - #BeBoldForChange
- заклик активніше залучати жінок до праці. Йолайна Талавера з Манагуа, столиці Нікарагуа, працює пожежницею. "Спочатку мої колеги-чоловіки думали, що я не затримаюсь надовго і не зможу пройти важкі тренування. Але я довела їм, що можу виконувати завдання нарівні з ними".
Фото: Reuters/O. Rivas
Автомеханік у сарі
Шанті Деві працює у найбільшому ремонтному автогаражі в Азії у Делі. Разом зі своїм чоловіком вона вже понад 20 років у цьому бізнесі. Щодня їй доводиться, наприклад, змінювати шини на вантажівках. "Це робота не для малодушних - цілий день з брудними руками". Чоловік нею пишається, а для багатьох клієнтів жінка-автомеханік досі незвична картина.
Фото: Barcroft Media via Getty Images
"Суспільство змінилось"
Капітан Катерина Квілідзе охоче позує на тлі військового гелікоптера "UH-1H" у грузинській столиці Тбілісі. У військово-повітряних силах Грузії вона вже 10 років. "Спочатку було непросто. Були іронічні, іноді цинічні зауваження. Мені здавалося, що мене не цінують. Але, дякувати богові, за останні 10 років суспільство змінилось, і сьогодні жінка-пілот - вже норма".
Фото: Reuters/D. Mdzinarishvili
"Гендерна нерівність починається в головах"
Серпіл Сігдем працює машиністкою у метро в турецькому Стамбулі. "Оформлюючись на роботу 23 роки тому, я почула, що це чоловіча професія. Я знала, що навіть, якщо складу всі іспити, на роботу візьмуть чоловіка. Саме тому я дуже намагалася отримати на екзамені значно вищу оцінку, ніж чоловіки".
Фото: Reuters/O. Orsal
"Вірте у свій хист"
Хавла Шейх працює слюсаркою у столиці Йорданії Аммані і нерідко проводить тренувальні курси для інших жінок. "Домогосподаркам більше подобається, коли за відсутності чоловіка вдома на виклик прибуває слюсар-жінка. Думаю, що в усіх сферах мають бути створені рівні можливості для чоловіків та жінок".
Фото: Reuters/M. Hamed
"Гендерна нерівність цілком реальна"
Денг Кіян спеціалізується на оформленні інтер'єрів у китайському Пекіні. Шпаклює, клеїть шпалери і навіть вішає жалюзі. "Гендерна нерівність - реальна. Але з цим нічого не вдієш. Треба все це перетравити і йти далі", - каже мати трьох дітей.
Фото: Reuters/J. Lee
"Дівчата теж можуть бавитись з машинками"
Фермерка Валері Перрон позує на своєму човні у південно-західній Франції, де вона розводить устриць. "Все залежить від нас: ми можемо змінити ставлення до гендерної проблеми тим, що виховуватимемо хлопців з малих років у дусі рівноправ'я. Слід змінити ментальність початкової школи. Хлопці можуть бавитись з ляльками, а дівчата - з машинками".
Фото: Reuters/R. Duvignau
"Жінок щодня тестують на міцність"
Палома Ґранеро з іспанського Мадрида працює інструкторкою зі скайдайвінгу. "Чоловікам не потрібно доводити свої здібності так, як жінкам. Нас щодня випробовують. Більшість інструкторів - чоловіки, а жінки здебільшого на адміністративних посадах".