1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Допінг для мозку, або суспільство ясних голів

Ганна Філіпп 3 лютого 2009 р.

Дев’ять годин у літаку він не склепив очей. Треба було ще раз перевірити кожен параграф договору. З Пекінського аеропорту поквапився не в готель, а відразу на фірму, де на нього вже чекали.

Фото: Bilderbox

Партнерів приємно вразило, що послуги перекладача молодому німецькому менеджерові майже не знадобилися. На запитання, звідки він так добре знає мандарин, гість ухильно розповідав щось про своє давнє захоплення цією чудовою мовою. Адже не станеш пояснювати: пів року тому не знав жодного слова. Але шеф фірми сказав: „Зроблю керівником нового філіалу, якщо опануєш китайську.” Наче в казці про попелюшку: перебери три мішки гороху й поїдеш на бал... Досягти неможливого допомогла не добра фея, а диво-пігулки. Завдяки їм вистачало трьох-чотирьох годин сну, голова залишалася світлою, а ієрогліфи запам’ятовувалися мало не з першого разу...

Препарати риталін, провігіл, адерал, донепезіл, власне, призначені для лікування синдрому дефіциту уваги, нарколепсії, тобто, непереборної сонливості, депресій, наслідків хвороб Альцгеймера, Паркінсона. Однак так звані „стимулятори мозкової діяльності” сьогодні вживає дедалі більше здорових людей - енергійних, активних, цілеспрямованих.

Фото: AP

Інструмент для здобуття знань?..

„Я роздобув пігулки через родичів. Вони працюють на фармацевтичному підприємстві. У дозуванні я себе не обмежував, і ефект був, скажу я вам, приголомшливий! Пам’ять значно поліпшилася, голова працювала наче змащена, причому – в будь-яких напрямках. Таке відчуття, що не встигаєш прочитати завдання до кінця, а відповідь – ось вона, вже готова. Після сесії кинув пити препарат, але жодної залежності не виникло. Хіба що спочатку важко було знову звикати до „загальмованості”...

„Неймовірно! Конспекти з хімії за цілий курс та підручник – 300 сторінок! – прочитала за одну ніч. На іспиті – свіжа голова та чудова пам’ять. Шкода тільки, що вже за два дні небагато пригадувалося з того, що начебто вивчила...”

„Зрозумійте, ці пігулки – не марихуана й не екстазі. Ідеться не про кайф, а про інструмент для здобуття знань. Так можна й циркуль назвати наркотиком і рецепт на нього вимагати, як на риталін!”, -

- обмінюються думками учасники інтернет-форуму Lerning - „Навчання”. Під час опитування в деяких американських коледжах кожен четвертий студент зізнався у вживанні психостимуляторів. На одному з популярних блогів Силіконової долини препарат для усунення сонливості провігіл нещодавно був визнаний „Найліпшим помічником підприємця”. У консервативнішій Європі „засоби оптимізації психіки” ще не набули такої популярності, як у США, однак експерти переконані, що кількість їхніх прихильників невпинно зростатиме й на старому континентові. Риталін, зокрема, вже сьогодні входить до групи медикаментів із найбільшим світовим обсягом продажу. Не лише через те, що його часто призначають малим непосидам, а й тому, що дорослі дедалі охочіше купують „дитячий кокаїн” без рецепту в інтернет-аптеках.

Фото: AP

Як шість кав еспресо

Провідні нейрофізіологи провідних університетів світу - Кембриджського, Оксфордського, Каліфорнійського, Гарвардського закликають не ховатися від реальності й нарешті розпочати широку громадську дискусію щодо того, чи не настав час для легалізації „пігулок інтелекту”, тобто для вільного продажу їх. „Ці речовини потрібно розглядати за такими самими категоріями, як освіта, здоровий спосіб життя, інформаційні технології. Бо це теж один із методів, за допомогою якого допитливе створіння людина намагається сама себе вдосконалити,” – аргументують автори заяви, оприлюдненої у відомому британському науковому часописові Nature. Іншої думки дотримується професор університету в німецькому місті Майнц, фахівець із проблем когнітивної психології Томас Метцинґер:

„Іще два роки тому на одній із фахових конференцій у Лондоні мене дуже вразило, що так багато експертів швидше наголошують на перевагах та на корисності фармастимуляторів, ніж згадують про ризик, який безперечно несуть із собою пігулки для поліпшення пізнавальних здібностей. Я жодним чином не виступаю взагалі проти них. Бачити в усьому новому насамперед підступи зла - неправильно. Але потрібен тверезий, зважений підхід. Візьмемо, наприклад, модафініл - речовину, що входить до складу модного препарату провігіл. Навіть у найнижчій концентрації він діє як шість кав еспресо. Звичайно, це дуже цінують військові пілоти або, скажімо, програмісти, які можуть зосереджено працювати без перерви вдень і вночі. Однак досі науковці не знають, які нейронні механізми підвищують інтелектуальний потенціал. Що спричиняють пігулки: здорове відчуття бадьорості чи афектацію, раж, коли все видається можливим і завдяки цьому станові мозок і починає інтенсивно опрацьовувати інформацію. Доки ми не знайдемо відповіді на цілу низку таких запитань, а також не з’ясуємо все щодо побічних дій ліків, які масово вживатимуть здорові люди, було би безвідповідально продавати психотоніки в аптеках нарівні з вітамінами.”

Фото: picture-alliance/maxppp

„Іспитові пігулки”: соціальний аспект

„На разі можна лише впевнено сказати, що принаймні риталін тяжких побічний дій не дає. Цей медикамент десятиліттями призначали мільйонам хворих, і в найгіршому випадкові в деяких із них спостерігалася часткова втрата апетиту або безсоння. Тобто симптоми, відомі кожному, хто випив забагато кави”, –

зауважує наукова оглядачка Кристін Рабе. На її думку, не переконує й аргумент, що ковтати пігулки погано, бо це не „натуральний”, а хімічний засіб підвищення тонусу. На відміну від тієї самої кави, зеленого чаю, гуарани, жень-шеню чи елеутерококу:

„Ми робимо багато чого неприродного: фарбуємо волосся, відбілюємо зуби, звертаємося до хірургів, щоб підкорегувати форму носа чи вух. У сьогоднішньому суспільстві це вважається цілком нормальним. І хто знає, можливо наступні покоління й не уявлятимуть, як це раніше отримували дипломи без „іспитових” пігулок та не ковтали їх на роботі за наказом шефа – щоб продуктивність праці завжди була максимальною. Та поки настане таке майбутнє, нам доведеться розв’язати складну етичну дилему: допінг для мозку – це чесно чи ні? У спорті, принаймні, такі перемоги сьогодні засуджують і не визнають. І як бути студентам із малозабезпечених родин, які не зможуть купувати собі на кожну сесію достатньо стимуляторів? Вони пастимуть задніх не через те, що їм бракує кмітливості чи таланту, а грошей. Тому, на мій погляд, одна з найбільших проблем широкого застосування когнітивних препаратів – це соціальна справедливість.”

Фото: picture-alliance/dpa

Незабаром – у широкому асортименті

Поки науковці дискутують, підприємці активно готуються до розробки чергової „золотої жили”. За даними дослідження швейцарського концерну Novartis, світова фармацевтична промисловість планує викинути на ринок 600(!) нових медикаментів для поліпшення інтелектуальних здібностей. Це автомобільні, хімічні, металургійні заводи в часи фінансової кризи звільняють робітників, зупиняють конвеєри, а вартість їхніх акцій на біржі стрімко зменшується. Цінні папери одного з американських виробників модафінілу за останні півроку подорожчали майже вдвічі... Професор Томас Метцинґер:

„Це перші натяки на те, що впродовж наступних 20-ти років, півстоліття цілком зміниться наш спосіб життя. Фармацевтичні препарати, які дозволятимуть контролювати увагу, пам’ять, запобігати втомі, відіграють у розвитку людства таку саму ключову роль, як комп’ютери чи генетика. Однак за пігулковий інтелектуальний прогрес доведеться розплачуватися. Медикаментозна залежність, наркоманія - надто добре знайомі нам проблеми вже сьогодні. Психотропні речовини хоча й відомі людству не перше тисячоліття, але воно так і не навчилося культурного поводження з ними. У цьому сенсі ми поки що залишаємося варварами...”

За матеріалами німецьких ЗМІ

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW