Історик Ґізельгер Шпітцлер зібрав цілий архів інформації про вживання допінгу у колишній НДР. Його дослідження базуються на розробленій партійними органами «концепції вживання препаратів», в якій зібрані імена спортсменів, тренерів та лікарів, а також дозування.

В архіві Шпітцлера також документи спецслужб, які безперечно доводять, що не пізніше як 1974 року примусове вживання допінгу було в НДР секретною державною програмою. Крім того, сьогодні відомо також, що східнонімецькі спортсмени і тренери перебували під постійним наглядом трьох тисяч агентів «Штазі».

Анаболіки і стимулятори як «медичний супровід»

Жертвами програми примусового допінгу стали більше 15 тисяч атлетів. Як правило, без відома спортсменів, тренери давали їм стимулюючі препарати під виглядом вітамінів. «Я була молода, наївна і просто хотіла показати гарний результат. Допінг подавався як «медичний супровід» для професійних спортсменів. Звідки нам було знати правду?», запитує в інтерв’ю із «Німецькою хвилею» Інес Ґайпель, відома спортсменка колишньої НДР, яка сьогодні опікується жертвами примусового допінгу.

«Ми були хлопці і дівчата, які хотіли досягнути чогось власними силами, а не як це тоді робилося: завдяки співпраці зі спецслужбами. Для мене, зокрема, була мотивація побачити світ. У ті часи це було дозволено лише партійним функціонерам. Саме такими приманками нас і кидали у гонитву за результатом», - розповідає колишня спринтерка, яка 1984 року увійшла до числа найкращих у світі.

Хвороби, каліцтва, смерті

Після розвалу «диктатури пролетаріату» виявилося, що спортивна слава НДР базувалася на брехні: «Це був, зрештою, абсолютно хворий спорт», визнає Інес Ґайпель. «Тут нема що сказати на захист. Надто багато жертв, стільки хворих і померлих!»

Колишня гордість спортивного клубу «Мотор Єна» після знайомства із таємними документами була шокована: «після ознайомлення із партійними документами усвідомлюєш, як досконало підступно все було продумано функціонерами диктатури НДР! Гадаю, це унікальне в людській історії ставлення до атлетів», - каже Ґайпель.

Історія допінгу у НДР – це один із небагатьох розділів німецької історії, які досі не отримали широкої суспільної оцінки. Жертви цього злочину не отримали жодної компенсації. Минуло дуже багато років, доки спортсмени дізналися правду. Настав момент, коли численні хвороби і навіть смертельні випадки не могли лишатися без пояснення. «Багато жертв не покладають надії на відшкодування, на нову перспективу. Дехто сидить у психлікарнях, дехто став інвалідом», - розповідає Ґайпель.

Інес Ґайпель із групою колишніх спортсменів декілька років тому створили фонд, який опікується жертвами примусового допінгу. Такими, зокрема, як 30-річна колишня веслувальниця, яка сьогодні прикута до ліжка, бо стимулюючі речовини, що ними нагодували в юності, знищили її спинний мозок. Але фонд допомагає не лише медикаментами або грішми. Інес Ґайпель разом з однодумцями також допомагає жертвам отримати доступ до архівних документів, які проливають світло на історію їхньої трагедії. Дозволяють дізнатися, якими же саме хімікатами годували спортсменів. «Ми також домагаємося, аби підприємство «Єнафарм», яке виробляло допінг, сказало жертвам усю правду про досліди, які на них проводилися. Сказати усю правду – це найменше, що вони могли би зробити. Це було би неабиякою допомогою жертвам», - каже Інес Ґайпель.

На запит «Німецької хвилі» виконавчий директор «Єнафарм» Віктор Ґайслер зазначив: «Наше підприємство не несе жодної юридичної відповідальності за наслідки державної системи вживання допінгу у НДР. Як допінг у ті часи значною мірою використовувався препарат Орал-Турінабол, яким державні структури зловживали, використовуючи у спорті».

«Програні ігри»: 22 місяці умовно

У книзі «Програні ігри» Інес Ґайпель веде щоденник судового процесу 2000 року, на якому йшлося про наслідки для спортсменів використання допінгу у НДР. Тоді на лаві підсудних сиділи колишній міністр спорту НДР Манфред Евальд і колишній головний спортивний лікар НДР Манфред Гопфнер, яких звинувачували у навмисному завданні шкоди здоров’ю. Вирок суду, на думку Гайпель, був черговим знущанням для жертв: по 22 місяці ув’язнення умовно.

Тим часом колишня легкоатлетка Інес Ґайпель зробила власні висновки. Її найбільшим спортивним досягненням був рекорд світу в естафеті 4х100 метрів. Але досягнутий цей результат був завдяки допінгу. Ґайпель домоглася видалення її імені з реєстру спортивних досягнень – попри спротив федерації легкої атлетики та трьох колишніх партнерок по команді. Тепер, коли Інес Ґайпель відмовилася від свого результату, вони є рекордсменками у неіснуючій дисципліні – естафеті 3х100 метрів серед жінок.

Інес Ґайпель народилася 1960 року у Дрездені. Займалася професійним спортом у НДР. Після навчання германістики в Єнському університеті 1989 року втекла до Західної Німеччини і навчалася філософії. Сьогодні вона професор у Берлінській вищій школі акторського мистецтва і співробітниця Інституту Ганни Арендт.

Хосе Оспіна Валенсіа