У віці 50 років Петра звільнилася, відмовившись від офісної роботи у Берліні, щоб знайти собі інше місце праці. Однак відтоді їй так і не вдалося щось підшукати. Адже її батько захворів, тож їй довелося його доглядати. І невдовзі потому догляду також стала потребувати її мати. Тож тепер Петра, по суті, має роботу з повним робочим днем, за яку, однак, вона не отримує ані цента.

"Нині я сплю менше, ніж молода мама, в якої на руках немовля", - нарікає Петра. Вона розуміє, що могла б відправити своїх батьків до будинку пристарілих, але не розглядає таку можливість, бо каже, що занадто сильно любить їх, щоб піти на таке.

"Лише дехто розуміє, що доглядати за кимось - украй складна праця", - стверджує консультантка з питань догляду Крістіна Шаллен (Christina Schallehn). "Для працівників та працівниць у сфері догляду робочий день триває вісім годин, натомість догляд за рідними - цілодобова праця", - додає вона.

У Німеччині близько 70 відсотків пристарілих людей, які потребують догляду, отримують його вдома. В переважній більшості випадків догляд за рідними лягає на плечі жінок. Такі жінки як Петра щодня витрачають на хатню роботу, виховання дітей та турботу за літніми рідними на півтори години більше, ніж чоловіки. У підсумку жінки витрачають на безоплатну роботу з догляду на 52 відсотки більше часу, ніж чоловіки - ця розбіжність називається англійською gender care gap або гендерним розривом у сфері догляду.

Але проблема не лише в тому, що через такий гендерний розрив жінки менше заробляють, вони ще й матимуть меншу пенсію. Приміром, у Німеччині різниця між чоловіками та жінками щодо матеріальної забезпеченості в старості становить 53 відсотки.

Хатня робота й догляд - базис економічної системи

Ще більше від цієї проблеми потерпають жінки у бідних країнах, розташованих насамперед у Південній півкулі. Там значно гірше розвинена інфраструктура, якою вони могли б скористатися, й жінки частіше позбавлені можливості придбати прилади, котрі могли б істотно полегшити хатню роботу. Приміром, жінки з бідних кварталів в Уганді, Зімбабве чи Кенії, так само як і в Індії або на Філіппінах, потребують у середньому на рік більше часу на хатню роботу та догляд, ніж жінки із заможніших родин.

Загалом у глобальному вимірі жінки та дівчатка щодня витрачають 12 мільярдів годин на догляд за членами родини, виховання дітей і роботу по господарству. Якщо цю роботу оцінювати й оплачувати за тарифами мінімальної зарплати кожної окремо взятої країни, то це щороку відповідало б 11 трильйонам доларів США.

Саме на таку суму вийшли в своїх підрахунках експерти міжнародного об'єднання організацій з боротьби з бідністю Oxfam. Результати дослідження Oxfam щодо цього оприлюднили на початку цьогорічного Міжнародного економічного форуму в Давосі. За словами соціальної експертки в Oxfam Еллен Емке (Ellen Ehmke), це дослідження унаочнює, як сильно недооцінюється така праця як догляд.

"Не йдеться про те, щоб виплачувати жінкам-доглядальницям ці 11 трильйонів. Натомість їм потрібно надати матеріальні гарантії, приміром, через механізми пенсійного забезпечення. Нам, як суспільству, потрібно це визнати та профінансувати", - наголосила експертка.

"Без хатньої роботи, догляду та піклування нинішня економічна система не функціонувала б", - додає керівник відділу політики розвитку при Oxfam Єрн Калінські (Jörn Kalinski). 

Знехтувана й невидима праця жінок

У світі багатство розподіляється вкрай несправедливо. Найбідніша половина населення володіє менш ніж одним відсотком власності. Водночас 45 відсотків світового капіталу сконцентровано в руках менше одного відсотка населення Землі, а якщо бути точним, то цими коштами володіють 2153 мільярдери. 

 

Автори дослідження Oxfam, що носить назву "Time to Care" або "Час піклуватися", запевняють, що нинішня світова економічна система - сексистська за своєю суттю. Той час, який у жінок та дівчат скрізь у світі забирають хатня робота, піклування та догляд, ускладнює їм доступ до освіти й ринку праці. Вони заробляють менше, або взагалі не отримують грошей, і як наслідок мають менше можливостей для того, щоб стати фінансово незалежними та досягти добробуту.

Восьмирічна дівчинка проводить на 30 відсотків більше часу, допомагаючи по господарству, ніж її брат-близнюк. Але з досягненням 10-річного віку, цей розрив зростає до 50 відсотків. Як наслідок збільшується також імовірність того, що в майбутньому вона стане домогосподаркою й узагалі не отримає роботи, бо просто не матиме часу на школу та освіту. На планеті 42 відсотки всіх жінок взагалі відрізані від ринку праці, бо їм доводиться перебирати на себе безоплатну роботу з догляду та турбуватися про рідних. Натомість серед чоловіків цей показник - шість відсотків.

Скрізь у світі жінки працюють забагато, а пророблена ними праця часто залишається безоплатною, знехтуваною та непомітною, наголошують автори дослідження Oxfam.