4 квітня 2006 року, коли Гамзе Кубасик прийшла допомогти батькові в їхньому сімейному магазинчику в Дортмунді, то почула як перешіптуються люди біля дверей: "О ні, тепер і дочка дізнається". Перед магазином на широкій вулиці у північній частині Дортмунда стояли машина "швидкої допомоги" і поліцейський патрульний автомобіль з включеною мигалкою. Вхід був перекритий червоно-білою стрічкою. Поліцейський довго не дозволяв дівчині увійти в будівлю.

Того ранку 20-річна Гамзе розбудила батька і сказала, що він може ще поспати, тому що вона сама відведе молодшого брата у дитячий садок. Нині, коли вона розповідає про це, її голос тремтить. "Спасибі, дочко", - відповів Мехмет Кубасик. "Це був останній раз, коли я його бачила живим", - згадує Гамзе.

Постріли у голову

Півтора десятка років виходець з Туреччини Мехмет Кубасик мешкав у Німеччині. Як представник курдської алавітської релігійної меншини він наприкінці 80-их років почав відчувати загрозу своєму життю і попросив німецьку владу надати йому та його сім'ї політичний притулок. Клопотання задовольнили, 2003 року Кубасики отримали німецьке громадянство.

За даними слідства, вбивця увійшов у магазин між 12 та 13 годинами. Скерував пістолет марки Ceska, з якого вже були вбиті сім осіб, на Мехмета Кубасика, який стояв за прилавком, і кілька разів натиснув на курок. Дві кулі потрапили Мехметові в голову.

Відтоді минуло сім років, але й досі цей злочин затьмарює життя сім'ї Кубасиків. В інтерв'ю DW дочка вбитого розповіла, що всього кілька днів тому її мати Еліф побачила двох чоловіків, які йшли за нею, і подумала, що це неонацисти. Вдову охопила паніка, адже й перед убивством її чоловіка перед магазином бачили двох підозрілих чоловіків.

Таке траплялося вже не раз, розповідає Гамзе Кубасик. Вона й сама часто відчуває безпричинний страх. Молодій жінці знадобиться немало мужності - особливо під час судового процесу у справі спільників терористів з так званого "Націонал-соціалістичного підпілля" (NSU), що розпочнеться в середині квітня в Мюнхені. Гамзе Кубасик - одна з семи десятків додаткових позивачів, які хочуть подивитися у вічі Беате Цшепе та іншим обвинувачуваним. "Якщо вони справді люди, - каже Гамзе, - то не витримають присутності в залі поглядів родичів загиблих".

Безпідставні підозри

Гамзе Кубасик домагається справедливості й не хоче, аби хтось іще пережив те, що випало на її долю та долю сімей решти дев'яти жертв NSU.Тому вона вирішила в лютому 2012 року виступити перед 1200 учасниками центральної траурної церемонії в Берліні. Канцлерка ФРН Анґела Меркель тоді вибачилася перед родичами та близькими загиблих за необґрунтовані підозри, які звучали на їхню адресу доти, доки в листопаді 2011 року не знайшли знущального відеоролика, змонтованого терористами NSU.

Наступного дня після вбивства Мехмета Кубасика його вдову та доньку слідчі допитували впродовж шести годин. Питання, які їм задавали, шокували жінок. Гамзе Кубасик перераховує: "Чи приймав ваш батько наркотики чи, може, торгував ними? Чи мав зв'язки з мафією або контакти із забороненою Робочою курдською партією?"

Слідчі із собаками провели обшук у квартирі Кубасиків, розібрали їхню машину, взяли проби слини у всіх трьох дітей загиблого. Коли Гамзе заявила, що її батько міг стати жертвою неонацистів, їй відповіли, що на підтвердження такої версії немає жодних доказів.

Через два дні після вбивства її батька в Касселі застрелили - з того ж пістолета - ще одного вихідця з Туреччини, молодого Халіта Йозґата. Слідчі й у цьому випадку запідозрили жертву у зв'язках зі злочинним світом. Чутки поповзли і в Дортмунді, за спиною Гамзе Кубасик люди почали перешіптуватися. Сама вона, не маючи можливості довести незаплямованість батька, опинилася в ізоляції.

"Ця країна належить усім нам"

У листопаді 2011 року Гамзе подзвонила подруга й сказала: "Людей, які вбили твого батька, знайшли. Але вони швидше за все мертві. Так по телебаченню сказали".

Лише цього дня Гамзе зрозуміла, який вантаж лежав у неї на серці всі ці роки. Вона відчула величезне полегшення від того, що всі чутки були спростовані. І хоча Гамзе від самого початку підозрювала, що її батько став жертвою правих екстремістів, той факт, що людей насправді вбивали лише "тому, що вони виглядають інакше, в них чорне волосся та інша релігія", вона сприйняла як ляпас.

Її обурюють також грубі помилки в ході слідства, а також те, що стали відомі випадки знищення важливих документів співробітниками Федерального відомства з охорони конституції. У неї просто в голові не вкладається, як таке могло статися вже після того, як Анґела Меркель на траурній церемонії пообіцяла зробити все можливе для встановлення всіх обставин злочинів.

Гамзе Кубасик, однак, не виключає, що в ході процесу у справі NSU деякі питання так і залишаться відкритими. Тому за допомогою свого адвоката вона має намір і далі боротися за справедливість. Після одруження Гамзе Кубасик півроку мешкала з чоловіком у Туреччині, але згодом повернулася в Німеччину. "Це моя батьківщина, - каже вона. - Я теж німкеня і не дозволю зруйнувати моє життя і життя моєї родини. Ця країна належить усім нам, а не нацистам".