Уряди європейських країн з острахом очікують на повернення додому громадян, які воювали на боці так званої "Ісламської держави" на Близькому та Середньому Сході. Оскільки ІД дедалі більше втрачає вплив у регіоні, чимало прихильників цього терористичного угруповання - власників європейських паспортів - повертаються на батьківщину. У Бельгії частка джихадистів серед населення - одна із найвищих у Європі, й перспектива того, що вони, загартовані в боях та ідеологічно підковані, житимуть за своїми старими адресами, викликає загальне занепокоєння. Ті ж із них, хто повернувся раніше й знову розпочав нормальне життя, говорити не хочуть.

Міський радник Антверпена Хішам Ель-Мзайр спробував заохотити тих, які вже повернулися, публічно розповісти про свою реінтеграцію, зокрема й для того, щоби втримати їхніх потенційних наслідувачів. Однак досі на цей заклик ніхто не відгукнувся. Ель-Мзайр вважає це прикрим, хоча й зрозумілим. "Чимало з них відчувають після повернення глибокий сором, - пояснив Ель-Мзайр DW. - Цього вони показувати не хочуть, так само, як і видавати своє ім'я або говорити по телебаченню: ну, добре, я просто пішов туди, і це було дурницею. Вони хочуть розпочати нове життя".

Тиснуть на них і колишні однодумці. Після того, як брат одного з народжених у Бельгії бойовиків дав телевізійне інтерв'ю, прибічники ІД відслідкували його - навіть попри маскування - й побили, щоби віднадити інших від подібної публічності.

Повернення і джихадистський досвід

Ще кілька років тому ситуація була зовсім іншою. Бельгійка Лаура Пассоні, приміром, написала книгу про те, як була нареченою ісламіста. Кілька місяців Пассоні активно з'являлася в ЗМІ, позувала зі своєю книгою та відверто розповідала про дев'ять місяців, проведених у так званому "халіфаті". Вона сказала, що вперше усвідомила, якої помилки припустилась, коли її чотирирічний син прийшов додому й розповів, що його навчили відтинати голову плюшевому ведмедику. Родина повернулася до Бельгії. 

Тепер Пассоні вже не публічна особа. Час від часу вона ще з'являється у школах або на громадських заходах, але тільки у супроводі співавтора - експерта з питань ісламу, в спільній книзі з яким ідеться про те, як обходитися з радикалами. Інтерв'ю призначаються через видавця. На запит DW щодо інтерв'ю Пассоні відповіла, що не хоче говорити.

Мішель "Юнес" Делефортрі, ще одна відома особа, котра повернулась із Сирії і також написала книгу про свій досвід. Делефортрі дав чимало телевізійних інтерв'ю про своє навернення до ісламу й два місяці у зоні бойових дій у Сирії. Коли Делефортрі у 2014 році разом із дружиною повернувся до Бельгії, потрапив під арешт - через приналежність до забороненої радикальної ісламістської вербувальницької організації Sharia4Belgium. Він отримав трирічний умовний термін, але про те, що приєднався до ІД, не шкодує. В інтерв‘ю телеканалу Euronews Делефортрі сказав, що шкодує лише про своє повернення до Бельгії.

"Вони не хочуть, щоби ми знали"

Водночас Ель-Мзайр говорить, що його меншою мірою турбують такі люди, як Делефортрі, які відверто висловлюють свої симпатії до ІД, ніж ті, хто досі мовчить. "Вони не хочуть, щоби ми знали, що вони повернулися, - говорить міський радник Антверпена. - Якщо точніше, вони не демонструють каяття. Багато з них розчаровані тим, що ІД і "халіфат" втрачають позиції, і що вони застрягли тут".

Оскільки загальнонаціональних ініціатив бракує, влада на місцях намагається самостійно вирішити проблему. Деякі громади в цьому питанні вже навіть стали зразками "справжньої громади". Тут зразком може бути громада Вілворде, що на північ від Брюсселя, з якої особливо велика кількість радикалізованої молоді пішла на війну як джихадисти ІД.

Модель Вілворде

Мер Вілворде - Ханс Бонте знав більшість з них. Його цікавить кожен, хто повернувся. Бонте відвідує їх у в'язниці, щоби особисто пояснити їм ті дві альтернативи, які вони матимуть після закінчення терміну покарання. "Дві речі, які я говорю кожному з них, це, по-перше, що вони можуть бути певними в тому, що місто Вілворде і наша поліція після їхнього звільнення постійно за ними наглядатиме, але без репресій, - пояснює Бонте. - А по-друге,  я говорю кожному: ви - вільна людина. Ви відбули покарання. Ми надамо вам всю необхідну підтримку для суспільної реінтеграції".

Прагматичний підхід Бонте багатьма розглядається як зразковий. Одним випадком мер особливо пишається, хоча його герой і відмовився від інтерв'ю Deutsche Welle. За допомоги міста і завдяки його толерантності чоловік два роки тому зміг стати на ноги. "Ми детально поінформували роботодавця (про минуле цього чоловіка), і роботодавець дав йому другий шанс, - говорить Бонте. - Те саме ми зробили і під час пошуку житла".

Однак не кожен вірить, що подібний підхід є універсальним. Пітер Ван Остеєн, один із найкращих знавців бельгійського джихадизму, говорить, що у соціальних мережах підтримка ІД настільки ж сильна, як і раніше. Наскільки значним є їхній вплив? "Ну, - відповідає експерт, - про це ми дізнаємося, лише коли вони завдадуть нового удару".