У Німеччині здавна плекають традиції органної музики. В країні близько 50 тисяч органів, 400 підприємств з їхнього виготовлення та десятки тисяч органістів. Такі німецькі композитори, як Йоганн Себастьян Бах, писали музичні твори саме для цього украй складного виду музичних інструментів. На фото - орган у Церкві святого Фоми, на якому грав сам Бах.

Чим був би світ, у якому ми живемо, без піци? Піца - доступна за ціною поживна страва. І ніде вона так не смакує, як у Неаполі. Тут "піцаолі", тобто пекарі піци, передають із роду в рід таємниці випікання піци. Головною родзинкою, що вирізняє їхні вироби, є вигадливо сплетене тісто окрай коржів для піци, що збагачує саме тісто киснем.

Трагедія війни та козацька романтика - головні теми цих народних пісень. ЮНЕСКО наголошує на необхідності терміново подумати про збереження цієї спадщини - лишилося три ансамблі, які виконують такі пісні: "Криниця", "Богуславочка" та "Першоцвіт". Козацькі пісні століттями передавалися від роду в рід, проте більшість нинішніх виконавців таких пісень - уже дуже поважного віку.

В Індії йога - одна з шести шкіл класичної індійської філософії. І має вона там найрізноманітніші напрямки. Іноді переважають медитація та духовна концентрація, а вже тоді положення тіла та дихальні вправи. Іноді в її основі лежить аскетизм. З 2016 року індійська йога належить до світової культурної спадщини.

До списку ЮНЕСКО увійшли й традиції святкування Нового року, поширені в таких країнах, як Іран, Афганістан та Індія. У такий спосіб визнано традиційні новорічні страви та ритуали у цих країнах. Оскільки новий рік відзначають там 20 або 21 березня, у Німеччині це свято більше відоме як свято весни.

Варіння та частування пивом - невід'ємна частина життя чималої кількості бельгійських громад, як у будні, так і на свята. У країні виробляється близько 1500 сортів пива за різними технологіями ферментації. Знання про пивоваріння передається далі - спільноти броварників проводять майстер-класи, в університетах є спеціальні курси пивоварінння.

Популярна у Китаї форма театру, Пекінська опера, поєднує спів та декламування з акторською грою та бойовим мистецтвом. При написанні лібретто суворо дотримуються особливих правил римування й форми. В текстах ідеться про політику, суспільство та історичні події. Усі рухи пишно вбраних акторів, у тому числі й рух їхніх очей, відповідають традиційній хореографії; декорації зведені до мінімуму.

Кімчі - страва з квашеної (ферментованої) капусти чи інших овочів, яка в Кореї подається разом з більшістю наїдків. Кожна сім'я має власний рецепт цієї, як правило, вельми гострої страви, який передається з покоління в покоління. Під час врожаю корейці цілими громадами долучаються до заготівлі запасів кімчі на зиму. Цей процес називається "Кімдян" і має сприяти зміцненню соціальних зв'язків.

Багатонаціональна культурна спадщина Лісабона вилилась у пісенно-танцювальному жанрі "фаду", який з'явився в ХІХ сторіччі. Соліст чи солістка, найчастіше в супроводі унікальної португальської 12-струнної гітари, співає про нещасливу любов чи соціальну несправедливість. Раніше пісні фаду виконувалися переважно в Лісабоні та Коїмбрі, але мігранти рознесли їх по всьому світу.

Афробразильська культурна традиція, яка віддає належне тим, хто зазнав утисків у Бразилії 18-го століття. Капоейра поєднує в собі традиції та бойове мистецтво. Виконавці вишикуються довкола двох учасників, які танцюють і б'ються водночас. Ті, що спостерігають за поєдинком, співають, плещуть у долоні чи б'ють у барабани під заданий майстром ритм.

Традиційна карнавальна хода "Шеменлауфен", яка відбувається в австрійському місті Імст, в списку ЮНЕСКО ще з 2012 року. Свято проходить кожні чотири роки в неділю перед Великим постом. Групи людей у масках та костюмах виконують особливий танок з низкою стрибків та поклонів. Музика виникає завдяки дзеленчанню дзвіночків на одязі.

Неповторний звук народної музики маріачі - істотна частина мексиканської культури. Маріачі транслює культурні здобутки регіонів країни, як іспанською, так і різними індіанськими мовами, музики грають у стилях болерос, коррідос чи харамбес. Балади розповідають про битви та любовні походеньки, тоді як виконавці вбрані в традиційні костюми та типові капелюхи-сомбреро.

Свята - часті фігуранти списку ЮНЕСКО, як-от китайське Свято човнів-драконів. Спортивне змагання із перегонами змієподібних човнів поєднується із пропам'ятною церемонією, а також частуваннями цунцзи - рисовими "варениками" з м'ясом, фініками чи бобами. Учасники омиваються в ароматизованій квітами воді та носять шовкове вбрання, щоб відігнати зло.

Соколине полювання поширене в усьому світі. В кожній країні така традиція знайшла своє відображення в піснях, музиці, поезії чи танцях. 2012-го року ЮНЕСКО визнало соколине полювання нематеріальною культурною спадщиною в низці країн - в Австрії, Бельгії, Сирії, Катарі, Ірані, Об'єднаних Арабських Еміратах, а тепер і в Німеччині.

Доросли до звання Світової спадщини ЮНЕСКО відомі будівлі в стилі Баугауз в Дессау та колишній комплекс будівель Федеральної школи німецьких профспілок у Бернау, зведений за другого керівника групи Баугауз Ганнеса Маєра. Раніше ж до списку ЮНЕСКО входили лише архітектурні ансамблі та пам'ятки, збудовані за першого керівника мистецької школи Вальтера Ґропіуса.

Колишня будівля Федеральної школи німецьких профспілок у Бернау була завершена у 1930 році за керівництва Маєра. Її досі вважають взірцем архітектурної споруди, яка гармонійно вписана у природний ландшафт довкола.

Археологічні дослідження виявили у Швабському Альбі перші сліди мистецтва та музики в історії людства. За це печери й отримали позицію у списку ЮНЕСКО та стали 42-м місцем Світової спадщини у Німеччині.

Уперше до переліку ЮНЕСКО увійшли представники Еритреї та Анголи. Старе місто з останньої, Мбанза-Конго, назване прикладом перебудови після прибуття португальців у 17-му сторіччі. Столиця ж Еритреї Асмера, показана на фото, виділена за модерну архітектуру початку 20-го століття.

Фортифікаційні споруди у 15-17 сторіччях захищали численні поселення Венеційської Республіки. Серед них, зокрема, італійське укріплення Пальманова з типовим планом побудови (на світлині). Такі бастіони збереглися не лише в сучасній Італії, але й у Хорватії та Чорногорії.

Острів Окіносіма між 4-м та 9-м століттям слугував дороговказом на морському шляху між Японією та Кореєю. Родзинка острову - святилище на Окіносіми. Його збудували задля поклоніння богині морських туманів. На священному острові уже сотні років діють обмеження для відвідувачів.

Звання Світової спадщини китайський острів Кулангсу заслужив завдяки своєму міжнародному характерові: численні колоніальні адміністрації не могли не залишити свій відбиток на місті-мільйоннику Сяминь на південному сході Китаю.

Священне місце Тапутапуатеа розташоване на атолі Раятеа Французької Полінезії, великого острівного регіону на півдні Тихого океану. Ці території людство заселило пізніше всього. Тут людські жертви приносили богові війни Оро.

Область Куято розкинулася між вічними льодами Гренландії, де попри субарктичний клімат люди століттями займалися сільським господарством. Мешканці Півночі, ескімоси, а також поселенці з Норвегії та Данії, залишили свої сліди на цих землях.

Один з найменш населених регіонів Китаю - найбільш високогірне у світі плато Кукушилі (Хох-Шил), розташоване на висоті 4800 метрів. Від 1995 року під охороною перебувають його нечисленні рослини та тварини, як-от тибетська антилопа. Окрім тибетського ландшафту до списку ЮНЕСКО увішли степи Даурії на кордоні східної Монголії і російського Сибіру, а також парк Лос-Алерсес в аргентинських Андах.

Метрополія-мільйонник Ахмедабад - столиця індійського штату Гуджарат. Його історичний центр, старе місто, розташований за міським муром. 28 будівель там віднині під захистом ЮНЕСКО. До Світової спадщини увійшли також місто Єзд в Ірані та Хеврон у Палестині.

Народність ч'хомані мешкає на півночі ПАР, у прикордонній області біля Намібії та Ботсвани. У національному парку Калахарі-Гемсбок залишилися сліди людських поселень, які датуються ще кам'яним віком.