Український журналіст, кореспондент агенції "Укрінформ" у Франції Роман Сущенко був затриманий у Росії 30 вересня минулого року, під час поїздки до брата, який проживає у Москві. Сущенка звинувачують у шпигунстві. Сам затриманий, його колеги і родина називають всі обвинувачення сфабрикованими. З вимогою звільнити українця до російської влади зверталися і міжнародні журналістські організації. Deutsche Welle поспілкувалася з дружиною журналіста Анжелою Сущенко про рік її боротьби за свободу чоловіка.

DW: Пані Анжело, як Ви знаходите в собі сили, аби боротися за свого чоловіка?

Анжела Сущенко: Якщо не я, то хто?  Це найближча і найдорожча мені людина!  Покладатися на когось, сидіти склавши руки, я не можу собі цього дозволити. Я перші три дні проплакала, а потім зібралася і сказала собі:  "Стоп! В тебе є діти. В тебе є маленький син, якому в минулому році було 9 років! Треба якось жити далі і боротися!"

Роман опинився в непростій ситуації. Імовірно, було важко зрозуміти, що взагалі робити…

Так і було… Коли його затримали в Москві, куди він приїхав на зустріч з братом, ми з сином були у Франції. В інтернеті писали багато всього, а я сиділа в Парижі і в мене не було ніякої інформації. Ви ж бачили перші кадри, які показували. Він був такому шоці, він не міг зрозуміти, що з ним. Його просто вихватили з машини і мішок на голову, і все…Хто? За що? Я почала якось дізнаватися. Спочатку я вийшла на посольство України в Москві, бо я теж нічого не розуміла: чи там він, чи ні; чи він це взагалі, чи ні. Потім почала звертатися до усіх людей, до кого, я так собі тоді думала, можна. Розшуковувала якісь адреси, телефони, писала, дзвонила.

І які реакції на Ваші звернення?

Реакції…(усміхається) Ви ж бачите, усі допомагають! Усі звернення, до кого тільки можна надіслати -  надіслані. І президенту Франції Еммануелю Макрону, і його дружині Бріджит, і Президенту США Дональду Трампу, і канцлерці ФРН Анґелі Меркель. Всім писали: допоможіть! Якось повпливайте на одного чоловіка, на одну людину, яка це все вирішує!

Ви маєте на увазі Володимира Путіна?

Так.

Йому писали?

Йому-ні. Йому в грудні місяці записав відеозвернення наш син Максим, коли адвокат приїжджав до  нас в Париж. Відео передали через його прес-секретаря Дмитра Пєскова. Я думаю, що він його бачив. Але офіційної відповіді від них не було.

Чия підтримка Вас більш за все здивувала?

Діти… Діти з українських діаспор в Канаді, Франції, Іспанії. Вони узяли портрети Романа і висловили свою підтримку, писали йому листи, надсилали малюнки. Напевно, їм розповіли про це їх родичі або  вчителі, що є такий українець, який затриманий у Москві. Це було не очікувано і зворушливо. Ще, мабуть… Щойно я повернулася зі Франції, я взагалі не знала, куди мені звертатися в Україні. Я сиділа і думала, ну, хто знає про Сущенка? В "Укрінформі" знають і більше мабуть ніхто?! А коли подзвонили, що з нами хоче зустрітися Петро Порошенко, то у моєї мами на очах були сльози: "Ти уявляєш, дитино! З тобою буде Президент України зустрічатися! Це означає, що справа Романа на такому рівні вже розглядається! Наверху знають про нього!" Для нас це було дуже важливо.

Це лише зустріч, чи свідчення того, що дипломати України дійсно роблять усе можливе?

Звичайно! Я думаю, що усі працюють, інакше не було цих двох наших зустрічей з Романом. Це не нам - родичам дозволили зустрітися з Романом на підставі наших звернень. Це результат дипломатичних домовленостей. Це на рівні МЗС України вирішувалося і узгоджувалося. Багато робить і посольство наше в Москві. Коли ми туди їдемо, то наш візит і маршрут повністю узгоджується. Консул нас зустрічає і везе. Аеропорт, посольство, СІЗО Лефортово і так само назад, нікуди більше.

Через рік після арешту Вашого чоловіка, як Ви розцінюєте ситуацію, в якій він опинився?

Це утримування в заручниках! Вони взяли чергового заручника! Що хочуть люди виміняти? Які вони цілі переслідують? Роман писав критичні статі з Франції, але щоб це було якось з його статтями пов’язано, складно сказати. Я не розумію взагалі, в чому справа. Адвокат через підписку про нерозголошення, деталі не розповідає. Але Роман на нашій з ним зустрічі сказав: "Знай! Я ні в чому не винен! Щоб тобі про мене не казали, нічому не вір!  Я ніколи ні в чому не визнаю своєї провини!"

Як Ви самі змінилися за цей рік?

Розумієте, він в нас був главою родини. Був і є. Він всім переймався, за все переживав. Я, наприклад, сама не знала, як там за квартиру паризьку розраховуватися, куди ходити, які там ще чеки сплачувати. Коли я залишилася сама, я була в шоці, як всьому цьому дати лад.  Він всім займався, мене оберігав, любив мене і любить зараз… За цей рік я зрозуміла, як сильно я його кохаю, що мені так не вистачає його. Дуже не вистачає його порад, його посмішки. Його настрою піднесеного. В нього завжди купа ідей, планів, як там вільний час разом проводити! Такий був "енерджайзер"! Мені дуже не вистачає зараз його плеча, чоловічого. Дуже…

Хто допомагає Вам і дітям?

Я в Україні "працюю мамою", бо наш син Максим потребує багато уваги. І Роман дуже переживає, тому що Максим у Франції провів більшість зі своїх 10 років, тобто став таким собі французом. І тепер потрібно адаптуватися до української школи. Донька Юля працює журналістом, теж в "Укрінформі", вона взяла на себе частину витрат. Я можу сказати, що нам багато хто підставив плече. Я можу лише подякувати усім і хочу лише одного - щоб Роман вже був вдома!