Пенсійна реформа в Україні невідворотна. Урядовці квапляться з прийняттям, оскільки нинішні справи пенсійного фонду не надто райдужні. Та й Міжнародний валютний фонд тисне на українську владу, аби пенсійне законодавство було змінене якнайшвидше. До законопроекту про пенсійну реформу вже внесли більше тисячі поправок. Ще більше, напевне, буде їх після ухвалення документу. Молодь по-різному оцінює такі зміни.

Пенсіонери не дають працювати молодим

Дев’ятнадцятирічна Елла Баран є студенткою Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Нині дівчина не надто переймається проблемою своєї майбутньої пенсії, однак переконана, що така необхідність постане після закінчення навчання і вибору професії. Елла хотіла б працювати на високооплачуваній роботі, де буде офіційно працевлаштована з трудовою книжкою – так, щоб її компанія оплачувала всі її пенсійні внески. Бо ж дівчина переконана: пенсія – це найкращий час у житті, але, на жаль, не в Україні, де пенсії мізерні.

«Моя мама не виходить на пенсію, а далі працює, бо тоді отримуватиме втричі менше. На такі гроші неможливо прожити», - ділиться Елла Баран. Дівчина обурена, що нині уряд підіймає пенсійний вік. Вона каже, що через це молоді взагалі неможливо буде працевлаштуватися, бо пенсіонери через низьку пенсію не поспішатимуть звільняти робочі місця. «Цих людей будуть виносити з тієї роботи, бо вони самі її не лишать. Працюватимуть до останнього, а потім не встигнуть і насолодитися цим періодом». Недержавні пенсійні фонди Елла розцінює як реальну можливість зробити свою старість забезпеченою.

Держслужба обмежує

Ще одна можливість заробити собі достойну пенсію в Україні – це державна служба. 36-річний Юрій Заволович з міста Шаргород Вінницької області вже десять років працює в Центрі соціальних служб для дітей та молоді. Чоловік нарікає, що зарплатня у держслужбовців маленька, але у райцентрах молодь охоче працевлаштовується на державну службу, власне, саме заради пенсії. Адже виходячи на пенсію, держслужбовець дотепер отримував 80% від своєї зарплатні. Юрій розповідає, що із задоволенням змінив би свою службу на іншу, більш оплачувану роботу, відмовившись від своєї майбутньої пенсії держслужбовця, однак знайти в регіоні високооплачувану роботу проблематично.

Юрій Заволович не проти самостійно формувати розмір своєї пенсії через накопичувальну систему, однак, за його словами, держава не залишила йому вибору. Окрім обов’язкових відрахувань до пенсійного фонду чоловіку не вистачає грошей, аби сплачувати внески ще й до недержавних пенсійних фондів. «Я би платив у недержавний фонд, знаючи, що це моє. Я хочу, аби мене звільнили від обов’язкових пенсійних внесків, бо ці відрахування йдуть десь за хмари – депутатам на вілли і на їхню пенсію, а не мою», - каже Юрій.

Розраховувати тільки на себе

Інший підхід до майбутньої пенсії у 31-річної киянки Ольги Литвиненко. Вона приватний підприємець і не надто розраховує на підтримку держави за своєї старості. Жінка каже, що пенсіонерів в Україні стає дедалі більше, а тих, хто працю, менше, тому розраховувати, що пенсія буде достойною не доводиться. Ольга розраховує створити власний бізнес, який годуватиме її на старості. Недержавним пенсійним фондам вона не довіряє, оскільки українська фінансова система не демонструє стабільності.

Підняття пенсійного віку для українців Ольга вважає виправданим кроком, однак додає, що її це не надто обходить, бо жити на мінімальну пенсію вона не збирається. Жінка має двох дітей, але на їхню допомогу у старості не надто розраховує. «Якщо допомагатимуть, буде приємно. Але є не хочу почепити дітям на шию зобов’язання мене утримувати. Хочу дбати про себе сама», - наголошує Ольга Литвиненко. Про свою старість вона думає вже нині. Жінка готує бізнес-план зі створення спільного підприємства, яке забезпечуватиме її на пенсії.

Автор: Лілія Гришко
Редактор: Христина Ніколайчук