Стовп, по якому з‘їжджають униз вогнеборці, залишився перед фітнес-залом. На роботі більше ним не користуються. "Пожежні служби теж мусять дотримуватися протипожежних правил", - сміється Таня Диттмар. Поруч розташовані дві кабіни для перевдягання - одна для чоловіків, друга для жінок. У пожежній службі в Мюльгаймі разом з Танею працюють 223 колеги. Серед них тільки одна-єдина колега жіночої статі.

Робота не для слабких

Лише близько одного відсотка німецьких вогнеборців - жінки. Той, хто має гасити пожежі та рятувати потерпілих, мусить спершу скласти "вступний іспит" з фізичної підготовки, де оцінююється сила та витривалість претендента. Жодної різниці між чоловіками та жінками не робиться, адже потрібно виконувати однакову роботу. Таня Диттмар заввишки один метр і 65 сантиметрів, вага - 60 кілограмів, жінка тренувалася перед іспитом і успішно склала його.

А все почалося так: після завершення навчання на архітектора вона згадала про своє хобі - добровольця протипожежної служби. Відтоді триває її чиновницька кар‘єра в сфері, куди жінки потрапляють ще рідше, ніж у поліцію. Упродовж усього життя 40-річна Таня Диттмар має серйозно тренуватися, щоб зберігати свій рівень фізичної підготовки. Вона одержує таку ж саму зарплату, як і її колеги-чоловіки, а також має такі самі шанси на просування кар‘єрними сходами.

Жінки заробляють менше

У сфері бізнесу все виглядає інакше. Жінки в Німеччині заробляють приблизно на чверть менше, ніж чоловіки, повідомляють представники ініціативи Equal-Pay. Натомість наближений до роботодавців Інститут німецької економіки нараховує лише один відсоток. Причина - різна облікова база при підрахунку даних.

"Чим більше факторів враховується, тим більше вирівнюється зарплата за годину, але тим далі ми віддаляємося від реальності жінок",- пояснює соціолог Ютта Алльмендиґер. Хто через сімейні обставини працює неповний робочий день, хоча й може одержувати таку саму погодинну платню, але водночас наражається на більшу загрозу бідності в старості.

До того ж, жінки працюють переважно в менших компаніях та належать до нижче оплачуваних категорій робочої сили, ніж чоловіки, а також часто через родину мають менший досвід роботи. Утім, навіть, якщо врахувати ці фактори та порівняти чоловіків і жінок за однакових рамкових умов, то різниця все одно становитиме сім відсотків, встановила Юта Алльмендиґер.

"У мене ніколи не було відчуття, що мене свідомо дискримінували", - каже Карен Гойманн, речниця правління у рекламному агентстві Thjnk. Лише згодом вона зрозуміла, як усе було насправді. "Коли, наприклад, увечері сидиш з колишнім колегою за келихом вина, а він розповідає, як чогось вимагав і отримав. Тоді раптово помічаєш, що занадто мало просуваєшся вперед", - каже жінка, додаючи, що це також пов‘язано з тим, що вона менше вимагала.

Жіночі квоти

Усе має змінитися на краще, обіцяє майбутня велика коаліція. Прибічники такого підходу хочуть за допомогою квот посадити жінок у керівні крісла, зменшивши гендерні кар‘єрні перепони. За планами, лише за два роки кожне третє керівне крісло в наглядових радах потужних концернів має належати жінці. Крім того, компанії, акції яких продаються на біржі, повинні самі визначити обов‘язкові для виконання умови, щоб збільшити частку жінок. Низка подальших політичних заходів спрямована на краще поєднання родинного та професійного життя для жінок.

Гойманн зізнається, що ніколи раніше не була прихильницею жіночих квот, але тепер все змінилося. "Я за це", - каже жінка, котра вчилася у Франції. Якось вона побачила, як француженка з багетом під рукою забирає дитину з дитячого садочка, а потім намагається з пакунками й дитям сісти в маленьке авто. Для Гойманн це була кумедна картина майбутнього. Після того вона повернулась до Німеччини, де почала розмірковувати про позиції як жінки у професійному житті.

Без змін у політиці не буде результату

Без відповідної політики нічого не зміниться, прогнозують експерти. Алльмендиґер, наприклад, заперечує твердження, що жінки з соціально-демографічних причин наступними роками автоматично переміщуватимуться на відповідні посади, оскільки побільшає пенсіонерів.

"Уже зараз жінки мають вищу кваліфікацію, ніж чоловіки", - наголошує Алльмендинґер. За її словами, це не перше покоління високоосвічених жінок, а вже третє. "Якщо ми не уріжемо різницю між оплачуваною та неоплачуваною роботою, тобто хатньою працею та трудовою діяльністю, то ми не наблизимося до проблеми. Сама вона не зникне, потрібні нові рамкові умови, що стосуються політики та ринку праці", - наголошує вона.

Без душа та поезії

На деяких пожежних станціях, як розповідає Таня Диттмар, немає роздільних душових кабін, там потрібно самій виставляти табличку перед дверима, що зараз миється колега. За її словами, атмосфера в команді може бути поганою радше тоді, коли деякі керівники хочуть забрати в жінок забагато повноважень, мовляв "дівчинка не повинна це робити".

Але дискримінації Таня Диттмар не бачить. Протипожежна служба - це, за її словами, система з наказів та слухняного виконання, а тон - доволі грубий. І це, на думку Тані, нормально. "Хто працює у чоловічій професії, мусить розуміти, що ми не зустрічаємося пити чай у неділю та цитувати Рільке".