Незабаром кількість об'єктів, які «інтернет речей» поєднає в собі, можна буде прирівняти до кількості атомів на поверхні Землі. Принаймні так стверджують деякі дослідники. Такі прогнози надихають науковців, розробників, бізнесменів і  політиків. Це стало очевидним ще під час галузевого саміту в Мюнхені на початку грудня. Канцлер Німеччини Анґела Меркель підкреслила, що головні шанси для німецьких підприємств перебувають на межі між реальною економікою та її застосуванням в інтернеті.

Що розуміють, власне, під «інтернетом речей»? Це можна пояснити на прикладі жарту, який курсує нині в інтернеті. У пошуковому вікні Google написано питання: «Де мої кляті ключі?!» У результаті пошуку: «Зверху на холодильнику, там, де ти їх сам поклав, дурню!» Тобто «інтернет речей» має на меті розчинити межі між фізичним та віртуальним світами.

Речі генерують дані

Вислів «інтернет речей» з’явився ще 1999 року. Його автор – британський піонер технологій Кевін Ештон. І хоча цьому поняттю вже понад десять років, суть його залишилася незмінною. За словами Ештона, досі інтернет слугував переважно для пошуку інформації і був повністю залежним від людей: тих, які подають інформацію, натискають на кнопки, завантажують відео та фото на сервер, сканують коди тощо. У майбутньому, за уявленням Ештона, речі самі вноситимуть дані про себе.

Ключова технологія для цього – так звані RFID-чіпи (Radio Frequency Identification). Нині їх виготовляють у великих кількостях за відносно невеликі гроші. Вони здатні навіть без  власного джерела струму комунікувати з приладами зчитування. Кожна річ має індивідуальний номер. У примітивному варіанті таку методику застосовують уже нині, скажімо, у сфері логістики: посилки самостійно розпізнаються зчитувальними приладами і пересилаються у правильному напрямку.

Смартфон як посередник

У комбінації із сенсорами та вмонтованою здатністю обчислювати інформацію з цієї ідеї можна «вичавити» значно більше. Предмети мають стати «розумними» або англійською «smart», що нині нерідко стає префіксом новомодних слів. Ці предмети самі збиратимуть дані, комунікуватимуть між собою та керуватимуть подальшими діями. Приміром, «розумний» будинок завдяки вмонтованим сенсорам  знає не лише, наскільки тепло в різних приміщеннях. Він знає також, в яких саме кімнатах знаходяться люди, як вони пересуваються, що роблять.

А оскільки такі будинки оснащені приладами, які "самі навчаються", та веб-технологіями, вони можуть також «вираховувати» місцезнаходження своїх мешканців навіть за межами будинку – завдяки смартфонам. Узагалі цей новомодний нащадок мобілок стає нині головним посередником між людиною та «інтернетом речей». Приміром, якщо людина налаштовує будильник на смартфоні на певну годину, «розумний» будинок уже за півгодини до цього увімкне опалення.

Нервова система Землі

Нині вже йдеться  про цілі «розумні» міста, в яких дані накопичуються і опрацьовуються в реальному часі, аби, приміром, регулювати транспортний рух, щоб не було заторів, керувати ефективніше водопостачанням і загалом економніше використовувати ресурси. Над фізичним світом буде прокладена віртуальна мережа, яка аналізує обсяг інформації, що надходить від «розумних» речей та сенсорів.

Якщо на Youtube задати пошук «Internet of Things», то на екрані з’являється відео від ІВМ. Там у найпривабливіших фарбах описується, як планета Земля розвине собі справжню нервову систему завдяки «інтернету речей». Уже роками ІВМ форсує дослідження в цьому напрямку. В одному проекті у бразильському Ріо-де-Жанейро ідеться, приміром, про програму запобігання катастрофам. Сенсори на землі та в повітрі мають бути пов'язані із системою штучного розуму, аби передбачати сильні зливи та зсуви ґрунтів за 48 годин до самої стихії. Таким чином залишатиметься ще достатньо часу для евакуації. Лише минулого року в Ріо внаслідок зсувів загинуло 70 людей.

У Німеччині також тривають інтенсивні дослідження. Серед іншого ці проекти підтримує міністерство економіки – загалом 11 проектів. А на нещодавньому галузевому саміті в Мюнхені було представлено «розумне» авто, яке може пересуватися без водія і достатньо «smart», аби тримати відстань до інших машин, контролювати швидкість та у випадку заторів порекомендувати пересісти на потяг.

Інформаційному суспільству потрібні правила

Але те, що для розробників видається чудовою ідеєю, захисники даних сприймають як страшний сон. Приміром, програма «smart meter». У ній ідеться про «розумні» кабелі енергопостачання, які здатні вирівнювати надмірне споживання електроенергії, регенеруючи енергію вітру та сонця. Ідея гарна, однак вимірюючи споживання енергії, програма «бачить» також, що коїться в квартирі. Приміром, які фільми або телепрограми переглядають.

Тому захисники особистих даних громадян, зокрема члени неурядової організації «Європейські цифрові права», закликають науковців уже від самого початку подбати про захист даних, аби це питання ще в процесі розробки посідало одне з головних місць. Активісти вимагають укласти перелік правил інформаційного суспільства, аби цифрові ноу-хау потім не обернулися проти користувачів.

Автори: Маттіас фон Гайн / Христина Ніколайчук
Редактор: Наталя Неділько