На початку 1950-х років великий шанувальник іграшок міський урядник Единбурга Патрик Мюррей захопився ідеєю відкриття музею, повністю присвяченого темі дитинства. Він прагнув заснувати у шотландській столиці дещо більше, ніж просто велику виставку іграшок. Зрештою, 1955-го року Музей дитинства відчинив свої двері. Саме единбурзький вважають найбільш концептуальним з поміж усіх схожих. На п’ятьох поверхах музею, який називають "найбільш гамірливим у світі" через постійний сміх та гамір дітлахів, представлена одна з найбільших у світі колекцій артефактів, пов’язаних з дитинством.

Машинки, солдатики, рейки і шпали, лото і пупси, лялькові будинки й кухні. А ще повзунки, шкільні підручники, набори для малювання, баночки з пюре і мазь від синців - все, що народжує в душі теплі спогади.

Несолодке дитинство

Та відразу, як перетинаєш ґанок цього місця стає зрозумілим, що Мюррей добирав свою колекцію не лише з розважальною метою. Експозицію відкривають саморобні іграшки британської бідноти кінця ХІХ - початку ХХ століття. 12-ти, і навіть 10-річні хлопці йшли тоді на копальні та займалися іншою тяжкою фізичною працею, аби якось прогодувати родину. Нехитрою відрадою для них були саморобні іграшки, створені просто з підручного матеріалу.

Тут є й лялька, зроблена зі старого, дірявого черевика, яку хтось із хлопців змайстрував для своєї маленької сестри. Ця іграшка - ніби нагадування про всіх дітей світу, які втратили дитинство, так ніколи і не встигнувши вдосталь насолодитись його безтурботністю.

Забави бабусь і дідусів

Інший матеріал для роздумів - релігійні іграшки. Вони найбільш широко представлені експонатами з Німеччини та США: нюрнберзькі Різдвяні вертепи з дерева, біблійні персонажі та великодні зайці...У родинах, що суворо дотримувалися релігійних традицій про жодну вільнодумність у дитячих забавках не могло бути й мови: навіть іграшки повинні були залучати малечу до віри.

Подальші зали експозиції музею трохи знімають первинне інтелектуальне навантаження, пропонуючи дорослим відвідувачам поностальгувати, а найменшим, мабуть, вперше у житті доторкнутися до іграшок, якими бавилися їхні батьки, бабусі та дідусі. Калейдоскопи й громіздкі автомати-ілюзіони, які виставляли на ярмарках, настільні ігри на кшталт "Монополії", музичні шкатулки, комікси, машинки, кораблики, ведмедики, солдатики й міні-залізниця..."Кожен наш відвідувач обов’язково знаходить знайому зі свого дитинства гру або іграшку. Ностальгійні сльози й сентиментальні історії про дитячі роки тут не рідкість", - розповіла Deutsche Welle хранителька музею місс Темпл.

Таємнича подорож українських ляльок

У колекції музею, яка нараховує понад дві тисячі предметів, є й одні з найстаріших у Великобританії плюшеві ведмедики та лялька XVІІІ століття "Королева Анна" у традиційному для того періоду вбранні. Та особлива гордість - добірка етнографічних ляльок, вбраних у національні костюми й привезених з усіх куточків світу. Серед них й цілком унікальні експонати, як, приміром, старі ескімоські ляльки або ж ляльки віддалених африканських племен й тубільців Океанії.

У "етнографічній" залі можна побачити й кілька українських ляльок у традиційних наддніпрянських костюмах. Вони потрапили до музею ще у 1960-х роках, тобто перебувають тут практично від початку. "Звісно, вже ніхто не пам’ятає у який спосіб вони сюди потрапили. Але можете собі уявити яких зусиль довелося докласти, аби дістати цих ляльок з України, адже дипломатичні й культурні контакти між Британією та СРСР у ті часи не були аж такими теплими", - зауважує Місс Темпл

Розваги і освіта

Велику увагу у музеї приділяють поєднанню розваг з освітою. Саме тому у музеї не лише можна доторкнутися чи навіть побавитися з багатьма експонатами, але й дізнатися про їхнє походження та історичний контекст. Тут регулярно проводять інтерактивні лекції, а вчителі історії можуть позичити експонати чи фотографії для шкільних уроків на будь-яку тему: від Вікторіанської епохи до Другої світової війни. До слова, вхід до цього музею – безкоштовний.