Музикант Боб Ділан отримав Нобелівську премію з літератури. Він як ніхто інший увійшов в історію одразу поп-, рок- та фолк-музики. Однак і дискусії про присудження йому літературного Нобеля точилися не один рік.
Реклама
"Найбільший співак без голосу", - так хтось колись сказав про нього. Це була невміла спроба наблизитися до феномену Боба Ділана, який став цьогорічним лауреатом Нобелівської премії з літератури. Така ж невміла, як і описи виконавців рок- та фолк-музики. Надто вже воно куценьке, аби охопити таке явище, як митець Ділан. Митець, якому щоразу вдавалося дистанціюватися від кліше, звільнитися від ярликів у музиці, аж поки він сам остаточно не поклав їм край.
Ділан не хоче бути ідолом
Постійне, так принаймні здається, - це зміни. Першу радикальну пігулку він подарував своїм фанатам 1965 року під час фестивалю фолк-музики у Ньюпорті. Саме тоді історія музики мала намір зробити з нього ікону фолк- та блюз-музики й руху протесту, але він під'єднав свою гітару до звукопідсилювачів та виступив з чистої води рок-репертуаром. Сказати, що його прихильників це розлютило, значить нічого не сказати. Вони вважали концерт зрадою фолк-музики й освистали Ділана.
До того моменту його кар'єра розвивалась більш-менш по прямій. Ще під своїм справжнім ім'ям Роберт ("Боббі") Аллен Ціммерманн, що родом з містечка Дулут (штат Мінесота), він виступав як гітарист та піаніст спочатку з середини 1950-тих років у складі рок-н-рол-гуртів старшокласників. Пристрасть до руху фолк-музики молодий чоловік з єврейської родини відкрив у собі 1959 року у місті Міннеаполіс, де він навчався. Автор та виконавець пісень у стилі фолк Вуді Гатрі та ікона лівого руху Сполучних Штатів Піт Сігер стали для нього куди важливішими, ніж Літл Річард чи Джин Вінсент.
Віртуоз фолк-музики Ділан
Нью-йоркський квартал Грінвіч Вілледж цілком поглинув Ділана. Тут на нього звернула увагу на той час вже знаменита Джоан Баез і взяла з собою в турне. Тоді він не лише отримав шанс грати свої пісні перед великою аудиторією, а й здобув собі реноме фігури в русі політичного протесту.
Дикі, сповненні люті пісні пасували для Ділана як представника фолк-руху протесту. У своїй пісні Masters Of War він засудив позбавлених сумління торгівців зброєю та тих, кому вигідна війна. Іншу композицію - A Hard Rain's A-Gonna Fall - дехто інтерпретував пісню як протестний гімн проти ядерної зброї. Разом з Джоан Баез він виступив під час так званого "Маршу за права людини". Боб Ділан вийшов з тіні своєї менторки, а його вплив на сцені постійно зростав, що відчувається й до сьогодні. Як написав американський журнал Newsweek, Ділан так само важливий для поп-музики, як Ейнштейн для фізики.
Майстер риторики
Його сповнені метафор та натяків тексти демонструють надзвичайну якість. "Більшість пісень-протестів дурнуваті. Їм бракує будь-якої краси. Натомість пісні Боба Ділана сповнені сили - як лірика, так і музика", - запевняла колись Джоан Баез. "У Боба такі слова, що всі діти зможуть їх співати. О господи, як цей хлопець може співати! Будь-кого зможе так зачепити", - сказала вона тоді.
Вокаліст рок-гурту U2 Боно сказав колись про пісню Like A Rolling Stone, у якій лунає суспільна критика, що Діланові вдалося перетворити своїми словами вино в оцет. Тут Ділан просто-таки лихий і впивається горем колишньої принцеси з вищого світу, що опинилася в злиднях. Ніхто не співає рядок "How does it fee-ee-eel" так, як може Боб Ділан. Ну, і як воно, коли стаєш геть самотнім?
Вплив Ділана на багатьох музикантів просто величезний. Багато пісень, які він сам написав, виконувалися іншими виконавцями, серед них Джоан Баез, Шер та Ерік Клептон. Тут варто згадати і його Blowin' in the Wind, яку виконує британський гурт The Hollies, та динамічну All along the Watchtower в унікальному виконанні Джимі Гендрікса чи Knockin' on Heaven's Door у виконанні американського хард-рок-гурту Guns N' Roses. Журнал Rolling Stone помістив два альбоми Ділана - Blonde on Blonde та Highway 61 Revisited до переліку 500 найкращих альбомів усіх часів. Також на самій вершині помістили його пісню Like a Rolling Stone.
Важкі роки
Після літа 1966 року, коли Ділан потрапив в ДТП, їхавши на мотоциклі, він припинив виходити на люди, залишив культуру протесту, де він був знаковою фігурою, та просто жив зі своєю дружиною Сарою Ловндес з спільними дітьми поблизу Вудстока неподалік від Нью-Йорка. Коли 1969 року там відбувався найважливіший фестиваль десятиліття, то такий найвпливовіший піонер поп-музики, яким Ділан був разом з Beatles та Rolling Stones, не взяв у ньому участі.
Цей час спокою означав для нього також і звільнення від напрочуд насиченого графіку та стилю життя рок-музиканта, що просто пожирав сили. 1970-ті роки були перемінливим, непростим періодом життя Ділана. Розлученя з Сарою Ловндес, певна митецька стагнація, а наприкінці десятиліття навернення в християнство, що його фанати знову несхвально сприйняли. Так само й під час 1980-х років здобутки, якщо дивитися на них з теперішнього часу, радше посередні - кілька не дуже успішних платівок, проблеми з алкоголем, хаотичні концерти. До успіхів можна віднести другий шлюб, комерційний успіх із супергуртом Traveling Wilburys та початок славнозвісного туру Never Ending Tour, під час якого давали 100 концертів на рік з 1988 року.
Безліч відзнак та нагород
Відзнаки та нагороди Ділана важко перелічити - 11 нагород "Греммі", "Оскар" за пісню до фільму, Пулітцерівська премія за "ліричні композиції надзвичайної поетичної сили". А 2012 року президент Сполучених Штатів Барак Обама вручив йому найвищу цивільну нагороду у США - Президентську медаль Свободи. А ще варто згадати акторську кар'єру Боба Ділана. Приміром, 1973 року він знявся у фільмі "Пет Герретт та Біллі Кід". Вважається, що дотепер він продав близько 100 мільйонів звуконосіїв, і, ймовірно, йому би не дуже сподобався той факт, що це - менше, ніж продав молодіжний поп-співак сучасності Джастін Бібер.
А тепер ще й Нобелівська премія з літератури, дискусії про присудження Ділану якої точилися не один рік. Ділан здобув нагороду за "створення нових поетичних виражень у видатній американській пісенній традиції", - заявили в Нобелівському комітеті. Церемонія нагородження премією відбудеться 10 грудня.
Нобелівські лауреати з літератури від 2000 року до сьогодення
Нобелівська премія з літератури - одна з найпрестижніших нагород. Серед лауреатів останніх років також жінки - гротескна південнокорейська авторка, американська поетка і польська письменниця українського походження.
Фото: picture-alliance/dpa
2024: Хан Канг
53-річній Хан Канг присудили найпрестижнішу літературну премію світу "за її насичену поетичну прозу, яка протистоїть історичним травмам і розкриває крихкість людського життя". Вперше Нобелівка з літератури поїхала до Південної Кореї. Найвідомішим романом Канг є "Вегетаріанка" про дівчину, яка наразилась на спротив родини й оточення, коли пішла іншим шляхом і вирішила перетворитися на рослину.
Фото: Yonhap/picture alliance
2023: Йон Фоссе
У норвежця Йона Фоссе журі премії особливо виділило "новаторські п'єси та прозу, які висловлюють невимовне". Його творчість величезна та охоплює різні жанри - п'єси, романи, поетичні збірки, есеї, дитячі книжки й переклади. Фоссе є одним із найпопулярнших драматургів у світі, однак здобуває дедалі ширше визнання завдяки своїй прозі. Пише він новонорвезькою мовою - нюнорск.
Фото: Hakon Mosvold Larsen/NTB/REUTERS
2022: Анні Ерно
У рік, коли Росія напала на Україну і на Нобелівку з літератури висунули українського письменника Сергія Жадана, Шведська академія присудила її французькій письменниці Анні Ерно. Журі премії особливо виділило "мужність і клінічну гостроту, з якою вона розкриває коріння, відчуження та колективні обмеження особистої пам'яті".
Фото: Christine Olsson/TT/IMAGO
2021: Абдулразак Гурна
Танзанійський письменник Абдулразак Гурна, який живе у Великобританії, отримав нагороду за "непохитне й небайдуже занурення у наслідки колоніалізму й долю біженців у прірві між культурами й континентами".
Фото: Ger Harley/StockPix/picture alliance
2020: Луїза Глюк
Американська поетка Луїза Глюк, як наголосили у Шведській академії, отримала нагороду "за її унікальний поетичний голос, який з аскетичною красою робить індивідуальне буття універсальним".
Фото: Shawn Thew/epa/dpa/picture alliance
2019: Петер Гандке
Австрієць Петер Гандке був відзначений Нобелівським комітетом "за впливовий твір, який з мовною винахідливістю дослідив периферію та специфіку людського досвіду". Присудження премії Гандке викликало бурхливу дискусію, зокрема, в Німеччині. Австрійському письменнику закидають, що в роки війни в Боснії в 1990-х роках він підкреслено став на бік Сербії та ігнорував злочини сербів у Боснії.
Фото: picture-alliance/APA/H. Neubauer
2018: Ольга Токарчук
Ольга Токарчук нагороджена за "наративну уяву, яка з енциклопедичною пристрастю представляє перехід меж як форму життя". Відома польська письменниця народилася в місті Сулехуві на заході Польщі в родині вихідців з України. Лауреатку премії 2018 року оголосили роком пізніше, бо в 2018-му одразу кілька членів Шведської королівської академії подали у відставку через сексуальний скандал.
Фото: Reuters/T. Schmuelgen
2017: Кадзуо Ісігуро
За "викриття безодні під ілюзією нашого зв'язку зі світом" - так Нобелівський комітет пояснив рішення щодо присудження Нобелівської премії з літератури у 2017 році британському письменнику японського походження Кадзуо Ісігуро. Серед його найвідоміших творів "Там, де в димці пагорби", "Художник хиткого світу" і "Залишок дня". Ісігуро пише англійською мовою.
Фото: imago/ZUMA Press
2016: Боб Ділан
Нобелівську премію з літератури 2016 року отримав культовий музикант і лірик Боб Ділан. Американського співака єврейського походження та автора пісень Нобелівський комітет відзначив за "створення нових поетичних виражень у видатній американській пісенній традиції".
Фото: picture alliance/dpa/D. Castello
2015: Світлана Алексієвич
Своєю "багатоголосою творчістю" вона зводить "пам'ятник стражданням і мужності нашої епохи". Так члени журі пояснили рішення нагородити Нобелівською премією з літератури білоруську письменницю Світлану Алексієвич. Авторка відома, зокрема, завдяки своїм книгам про чорнобильську трагедію та війну в Афганістані. У репортажах та есе Алексієвич розвинула цілком своєрідний літературний стиль.
Фото: Imago/gezett
2014: Патрік Модіано
Війна, любов, окупація, смерть - це ті теми, які в своїх творах порушує французький письменник Патрік Модіано. Дія відбувається здебільшого у повоєнні роки в Парижі, де митець провів своє нещасливе дитинство. Шведська академія назвала його "Марселем Прустом наших днів". Саме за "цілком особливе мистецтво спогадів" Модіано і здобув Нобеля.
Канадська письменниця Еліс Манро звикла до відзнак. Її нагородили Букерівською премією та трьома нагородами канадського генерал-губернатора. Шведська академія, яка присуджує Нобелівську премію з літератури, починаючи від 1901 року, назвала її "майстринею сучасної історії".
Фото: PETER MUHLY/AFP/Getty Images
2012: Мо Янь
Нагороджуючи, Гуань Моє, який більш відомий під псевдонімом Мо Янь, у Шведській академії звернули увагу на його "магічний реалізм, який поєднує народні казки, історію та сучасність". Це рішення розкритикували китайські митці-дисиденти, стверджуючи, що Янь надто наближений до китайської Комуністичної партії.
Фото: picture-alliance/dpa
2011: Томас Транстремер
Рішення про нагородження Томаса Транстремера журі у 2011 році пояснило тим, що він завдяки "стислим, пронизливим образам відкриває свіжий погляд на реальність". У 1960-ті роки шведський поет працював психологом у центрі для малолітніх злочинців. Його вірші перекладені понад 60-ма мовами.
Фото: Fredrik Sandberg/AFP/Getty Images
2010: Маріо Варгас Льйоса
Перуанський письменник отримав Нобелівську премію "за картографію владних структур та енергійне змалювання індивідуального опору, бунту та поразки". В Латинській Америці він прославився ще й тим, що, виступаючи 1990-го року на телебаченні, назвав Мексику "ідеальною диктатурою". Запам'ятався і ляпас, який він 1976 року дав колишньому другові і також нобелівському лауреату Габріелю Гарсіі Маркесу.
Фото: AP
2009: Герта Мюллер
Німецько-румунську авторку нагородили Нобелівською премією як письменницю, яка "змістовною поезією та безпосередньою прозою відображає життя знедолених". Її відзначили за критику репресивного режиму Чаушеску, який правив Румунією до 1989 року. Мюллер пише німецькою. Вона переїхала до Берліна у 1987 році.
Фото: Getty Images
2008: Жан-Марі Гюстав Ле Клезіо
Шведська академія назвала цього письменника "автором розкриття, поетичних пригод та чуттєвого екстазу", а також "дослідником людства за межами цивілізації". Ле Клезіо народився у французькому місті Ніці у 1940 році. Його мати - француженка, батько походить з острова Маврикій. Ле Клезіо має подвійне громадянство, а острівну державу в Індійському океані сприймає як "маленьку батьківщину".
Фото: AP
2007: Доріс Лессінг
З-під пера британської авторки вийшли романи, п'єси та новели. 93-річна письменниця отримала Нобелівську премію за "її скептицизм, запальну та далекоглядну силу, з якими вона ретельно досліджує поділену цивілізацію". Вона виступала проти атомної енергетики та режиму апартеїду в ПАР.
Фото: AP
2006: Орхан Памук
Феріт Орхан Памук "у пошуках меланхолійної душі рідного міста віднайшов нові символи зіткнення та сплетіння культур". Він став першим турецьким письменником, який здобув Нобелівську премію. Його перекладені 35 мовами книжки розійшлися накладом близько 11 мільйонів. Нині Памук викладає в Колумбійському університеті Нью-Йорка. Народився він у Стамбулі.
Фото: picture-alliance/dpa
2005: Гарольд Пінтер
Гарольд Пінтер у своїх п'єсах "викриває прірву під щоденною балаканиною" та проривається "за зачинені двері гноблення", наголосили в Шведській академії. Він особисто поставив чимало власних п'єс. У багатьох сам зіграв головні ролі. Через три роки після нагородження Нобелівською премією Пінтер помер від раку. Британський драматург пішов з життя у різдвяну ніч 2008 року.
Фото: Getty Images
2004: Ельфріде Єлінек
Ця австрійська письменниця отримала Нобелівську премію "за її музичний потік голосів та контрголосів у новелах", а також за п'єси, які викривають соціальні кліше. Центральна тема у творах Єлінек - жіноча сексуальність. Її новела "Піаністка" лягла в основу фільму, що вийшов на екрани у 2011 році.
Фото: AP
2003: Джон Максвелл Кутзее
Письменник зображує "часто в неочікуваний спосіб причетність людини до різноманіття життя", виснувало журі. Крім Нобелівської премії з літератури, Кутзее, який народився в Південно-Африканській Республіці, уже двічі здобував престижну Букерівську премію. Один із його найбільш відомих романів "Ганьба" висвітлює епоху після апартеїду в ПАР.
Фото: Getty Images
2002: Імре Кертес
Кертес, який походить з єврейсько-угорської родини та пережив жахіття концтабору "Освенцім", отримав Нобелівську премію за твір, де він "протиставляє ламкий досвід індивідуума варварській сваволі історії". Кертес змальовує в своїх романах жахи концтабору. Над романом "Знедолені", де вражаюче задокументовано Голокост, він працював 13 років.
Фото: picture-alliance/dpa/P. Lundahl
2001: Відьядхар Сураджпрасад Найпол
Найпол здобув премію за своє мистецтво оповідача, "де він поєднує напрочуд чутливе сприйняття з неймовірною точністю", а це, своєю чергою, змушує нас розпізнати "присутність прихованих історій". Індійсько-британський письменник, який народився на острові Тринідад, зробив своєю темою свободу людини в суспільстві, яке переживає занепад, у різних місцях та культурах світу.
Фото: picture-alliance/dpa/D. Giagnori
2000: Гао Сінцзянь
Першим письменником, який отримав Нобелівську премію з літератури у XXI столітті, став китаєць Гао Сінцзянь. Він - не лише письменник, а ще й драматург та художник. Нобеля він здобув за "працю універсальної достовірності", позначену "гіркою розважливістю та мовним багатством", що відкрило китайському роману та драмі нові шляхи, як пояснили в журі.