Борислав - місто особливе, бо чи не єдине в світі, розташоване безпосередньо на місці промислового видобутку нафти і озокериту. З 1870 року тут безперервно видобувають нафту. В 30-х роках минулого століття, як з гордістю стверджують місцеві нафтовики, родовище давало до 5% світового нафтовидобутку. Чорне золото добувають тут і нині, але воно вже давно не приносить мешканцям такого добробуту, як на початку 20 століття. Через велику глибину покладів,  видобуток став нерентабельним, тому щороку добувають лише до 100 тисяч тон. Зате нафта почала сама підніматися нагору і неочікувано з'являтися на городах бориславців. Начальник відділу цивільного захисту Бориславської міськради Володимир Прідун каже, що передбачити місця її появи неможливо. Крім того, виходячи на поверхню, нафта забруднює ґрунт і воду.

"Але ще більшу загрозу несе газ, який утворюється разом з нафтою. Земля має тектонічні розлами, і всюди, де є тріщини, газ просочується і виходить на поверхню. І біда в тім, що ми не можемо сказати точно, де - саме",  - продовжує Володимир Прідун. Карт із позначеннями місця розташування свердловин до 1939 року у них немає. Відомо лише, що на початку 20 століття в Бориславі нараховували до 4 тисяч нафтових свердловин, нині знають лише про 500. Їх ставили всюди. Навіть нині в центрі міста, в міському парку поруч з дитячими каруселями, досі стоять нафтові качалки, які витягують нафту. Здалеку їх навіть можна сприйняти за старі гойдалки, які риплять через заіржавіле залізо.

Ще про колишню нафтову лихоманку нагадують червоні стовпці, якими всіяний весь Борислав. Це дегазаційні труби, через які газ з нафтових свердловин виходить на поверхню. Ними опікується "Бориславнафтогаз", який є структурним підрозділом ПАТ "Укрнафта". Але на думку Володимира Прідуна, вони недостатньо ефективно збирають цей газ. Тим більше, що на території міста є свердловини і нафтові колодязі, які ніде не позначені. Прідун каже, що вимагати від компанії, яка наполовину є приватною, якихось додаткових заходів неможливо. 

Життя "на вибуховій бочці"

Як у власному домі почувати себе в небезпеці знає місцева жителька Галина Вознюк з вулиці Чорновола. В 2014 році, на день Незалежності, під вікнами її багатоквартирного будинку несподівано почав бити нафтовий фонтан, згодом нафта добралась і до підвалу. Колись її будинок побудували поблизу свердловини. Нині в підвалі нафти вже не залишилось, її час від часу відкачують, але в темному тісному приміщенні відчувається їдкий запах газу. Жінка каже, в квартирі його не чути, але газ там все одно є. "Минулого тижня до нас приходили з місцевої лабораторії вимірювати рівень загазованості в квартирах, і виявили, що в нас - перевищення допустимої норми в 6 разів. В сусіда - майже в 7 разів", - каже пані Галина. У жінки троє онуків, які постійно хворіють, "з бронхітів не виходять".  Але найбільше  жінка боїться того, що колись хтось випадково кине сірник на подвір'я - і тоді пів будинку злетить в повітря. І цей страх - не надуманий. В 1972 році таке в Бориславі вже трапилось, тут вибухнув житловий будинок. Тоді загинули 18 мешканців.

Нині люди дуже сподіваються на відселення. Дві квартири, одна з яких - пані Галини, були визнані непридатними для житла.

Місто не має грошей

Але грошей, щоб відселити аварійні квартири немає, пояснює DW керівник відділу економіки Бориславської міської ради Лев Попель. Бюджет міста наповнюють лише податок з фізичних осіб і оренда землі. "Укрнафта" платить податки в Києві. "Борислав, за площею - друге місто в області, після Львова. Тому комунікацій, трубопроводів, доріг на нашу кількість жителів - забагато", - говорить економіст. Нині на 37 квадратних кілометрах живе лише 35 тисяч мешканців. "Ще багато бориславців працює в сфері обслуговування Трускавця і Східниці, і податки з заробітної плати, відповідно, йдуть туди, а проблеми залишаються в Бориславі", - продовжує  він.

З 2005 року бориславці сам на сам з проблемами, будь-яка підтримка соціальних програм від держави для Борислава закінчилась. Тому на деякі речі городяни самотужки не можуть знайти грошей. Наприклад, відселення школи, яка також знаходиться поблизу свердловини. "Але в нас більша проблема з мостом, який був зруйнований в результаті паводку 2008 року. Треба його відбудувати, відновити берегоукріплення. В нас проблема з паводками, бо багато гірських річок",  - каже Лев Попель. Без мостів, у випадку надзвичайних ситуацій, рятувальники просто не зможуть швидко добратись до місця лиха.

Держава не допомогає

Щоб вирішити екологічні проблеми місто постійно звертається до державної та обласної влади з проханням допомогти. Але вже багато років у Києві і Львові розводять руками: "грошей немає". З 2005 року припинились  будь-яка підтримка соціальних екологічних програм  для Борислава. "Офіційно нам пояснюють, що працюють над цим. А неофіційно - кажуть, що, створення і затвердження такої комплексної програми порятунку Борислава - надто клопітна справа і дорога", - каже Володимир Прідун. Чиновник, що відповідає за усунення наслідків надзвичайних ситуацій у місті каже, що справді, на вирішення екологічних проблем Борислава потрібні сотні мільйонів гривень. Бо в список першочергових заходів вони внесли і перенесення школи, яка розташована біля свердловини, і відновлення мостів, і відселення мешканців, і навіть консервацію озокеритної шахти.

В 2013 році, за словами Володимира Прідуна, про місто згадали і внесли окремим пунктом в документ "Про  Загальнодержавну цільову програму захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру на 2013-2017 роки ". За нею місту щороку мали б виділяти гроші на екологію. Але програма залишилась тільки на папері. З 2013 року жодної копійки в бюджет так і не надійшло, додає посадовець. Щороку керівництво звертається в Кабінет Міністрів, але грошей немає. І за його попередньою інформацією, в проекті державного бюджету на 2018 рік, який нині перебуває на розгляді Верховної Ради, грошей на нову екологічну прогаму для Борислава не передбачено.