Про масове звільнення працівників напередодні Нового року попередили колектив донедавна потужного металургійного підприємства "Донецьксталь". Господар підприємства, непублічний олігарх Віктор Нусенкіс, який свого часу входив в найближче оточення Януковича, раніше був звинувачений українською владою в фінансуванні сепаратизму і наразі, за неофіційною інформацією, перебуває в Москві. Хоча офіційно ситуацію на заводі не коментують, співробітники готуються поповнити черги безробітних. Про це DW стало відомо від самих працівників. "Нас всіх попередили, що майже половина колективу до кінця року буде звільнена, грошей у підприємства немає. Постійні проблеми і з сировиною, і зі збутом продукції. Когось, можливо, і залишать для підтримки технологічного процесу" - розповіли співробітники в приватній розмові.

За повідомленнями в українських ЗМІ, наразі на підприємстві понад п’ять тисяч співробітників. Однак частина з них вже другий рік знаходиться у частково оплачених відпустках через нестабільну економічну ситуацію, яка погіршилася з початком війни на Донбасі.

Альтернатива - соціальні роботи без кваліфікації

Про масове звільнення металургів Донецька поінформовані і в місцевому центрі зайнятості. Але там мало чим можуть допомогти тисячам безробітних. Якщо підприємство працює за українським законодавством, то у всіх звільнених є можливість отримувати допомогу по безробіттю на території, що підконтрольна українському урядові.

У самому Донецьку можуть запропонувати, передусім, соціальні роботи. Фінансування цих робіт надходить з Росії, гроші сплачуються вчасно, розповіли в неофіційній розмові фахівці центру. Але ця робота без якоїсь кваліфікації і тому за неї платять мізерно - 2514 рублів на місяць (приблизно 35 доларів). "У Донецьку більш - менш працюють підприємства харчової промисловості. Якщо ж взяти підприємства важкої промисловості, то тенденції невтішні", - визнали співрозмовники центру.

Невизнана "республіка" втратила ринки збуту

Ця ситуація із закриттям підприємств була передбачувана, каже в коментарі DW завідувач кафедри міжнародної економіки Донецького національного університету (Вінниця), професор Юрій Макогон. За його словами, місцеві економісти ще півтора роки тому звертали увагу ідеологів створення "Донецької республіки", що статус невизнаної "республіки" поховає експортоорієнтовані галузі Донбасу. Якщо взяти металургію, то третина експорту була зорієнтована на Європейський Союз, третина - на південно-східну Азію і третина - на Росію та інші пострадянські країни.

Щоправда, значна частина металургійного комплексу Донбасу, що належить компанії СКМ Ріната Ахметова, сконцентрована в Маріуполі і таким чином ринки збуту зберігаються, зазначає експерт. А от серед покупців продукції, що виробляється на непідконтрольній території, залишилася тільки Росія. Тай й там потреби зменшилися. Тобто дві третини збуту для виробництв, що знаходяться на невизнаній території, навіть якщо вони мають подвійну реєстрацію - і в Україні, і в "ДНР", фактично втрачено, підкреслює вчений. На думку експерта, виходом може бути лише реінтеграція Донбасу в межах мінських домовленостей.

Шахти і заводи закриваються

Про сумнівні перспективи збуту продукції підприємств невизнаної "республіки" говорять і у профспілках. "А хто буде займатися пошуком ринків збуту? Від решти України вони відрізані, а російським підприємствам зайва конкуренція теж не потрібна", - вважає перший заступник голови Конфедерації вільних профспілок і незалежної профспілки гірників України Віктор Акімочкін. Він підкреслює, що достовірної статистики щодо економічної ситуації на непідконтрольній території немає. З інформації ж, що отримує незалежна профспілка, картина жахлива: значна частина підприємств не працює, державні шахти масово закриваються. За даними профспілки, з 65 державних шахт більше половини вже паралізовані, і не тільки через бойові дії.

"Коли була держпідтримка з українського бюджету, шахти хоч якось працювали. Тепер - масове закриття. Так само, як зробила Росія із своїми нерентабельними шахтами у східному Донбасі в Ростовській області", - каже Акімочкін. За даними профспілки, лише в об’єднанні "Макіїввугілля" було звільнено близько десяти тисяч людей. "На деяких державних шахтах люди отримують за роботу по 300 гривень на місяць, на деяких видають якісь гроші двічі на рік. Шахтарі навіть страйкують, але нічим добрим для них це не закінчуються", - додає Акімочкін.

Вугілля, за словами профспілкового активіста, видобувають і вивозять в Росію. Але здебільшого йдеться про копанки, які отримали "друге дихання", каже Акімочкін. На думку співрозмовника, в "ДНР" відбуваються ті ж самі негативні процеси вмирання промисловості, як це сталося в усіх невизнаних "республіках" на пострадянському просторі, підтримуваних Росією. Однак, наголошує профспілчанин, масштаби трагедії Донбасу значно більші, враховуючи його промислові ресурси.