Понад 40 років пропрацював Уве Кляйн у поліції німецького міста Ессена. Після виходу у відставку він відкрив у собі пристрасть до фотографії і знайшов для себе несподіване заняття – він показує туристам своє місто очима поліцейського. Кляйн водить їх місцями вбивств, пограбувань, зґвалтувань та інших злочинів, а також розповідає захоплюючі історії поліцейських операцій, що трапилися під час його 40-річної роботи у відділку. Паралельно фотограф-аматор показує іншим фотофанам найкрасивіші місця Ессена.

Місто очима поліцейського

Цього разу на незвичну екскурсію зібралося п’ятеро туристів-фотолюбителів. Вони познайомилися з Уве Кляйном по інтернету. Зокрема на фотосайтах, де вони виставляють та обмінюються своїми фотороботами. Кляйн пообіцяв показати їм місто таким, яким вони ще його не бачили. «Я дуже багато пережив: трагічного, поганого, але також і гарного. Є що згадати. Я ніколи не соромився своєї професії, тому тепер із задоволенням розповідаю про різні випадки, які траплялися під час моєї служби. Це одна з особливостей цієї поїздки містом».

Звісно ж, якщо говорити насамперед про екскурсію містом, то є так звана «обов’язкова туристична програма». Але походи історичними місцями Уве Кляйн супроводжує розповідями не лише про історію пам’яток, але й також історіями, так би мовити, з темної сторони міста. «1981 року тут поблизу, приміром, сталося жахливе вбивство. Молода школярка вийшла з метро і хотіла перейти вулицю, однак додому так і не повернулася. Вбивця заховався за гаражем і чекав на неї, а потім жорстоко убив. І найтрагічніше, що саме батько дівчини знайшов її на цьому місці».

Автентичні бувальщини

За 40 років поліцейської кар’єри Уве Кляйн став також свідком багатьох кумедних історій. Це не просто анекдоти, а справжні бувальщини, про які він і донині згадує з посмішкою, як, приміром, оця: «Тоді я ще був молодим поліцейським, прийшов на службу, а мені сказали, що ми мусимо забезпечити ескорт перському прем’єр-міністру. Він мав їхати на відому ессенську віллу Гюґель. Тоді я вперше побував на ній і – уявіть собі! – став єдиним, хто заблукав і потім мусив терпіти насміхання своїх колег...»

Через майже шість годин поїздка добігає кінця. Один з учасників незвичної подорожі Паскаль Кене вважає розповіді Кляйна кращими за будь-який детективний роман. «Детективи сприймаються із захопленням, власне, через їхню автентичність, а не через якусь вигадану історію. Історії, які відповідають дійсності і в яких ідеться про реальні події, – це те, що мені найбільш цікаво».

Автори: Мурат Коюнчу / Христина Ніколайчук

Редактор: Дмитро Каневський