Європейський бізнес за окремими винятками зупинив свій бізнес на територіях, непідконтрольних Україні. "Найбільш суттєво великий європейський інвестор був представлений в Донбасі у фінансовому секторі, зокрема - розвинута мережа банків UniCredit Bank та Райффайзен Інтернешнл. Їхні філіали були частково пограбовані і припинили роботу. Теж саме сталося і з відомою торгівельною мережею METRO в Донецьку та Луганську", - каже в коментарі DW представник Торгово-промислової палати України Геннадій Болдир. Ті ж інвестори, які працювали на так званих "довгих грошах", тобто інвестували у виробництво, швидко свої капітали вивести не можуть. Вони закрили офіси в Донецьку, а виробничі площі, якщо це було можливо, перевели із зони війни в інші регіони України, каже Болдир.

Збитковий бізнес

Але достовірної статистики із зони АТО про прямі збитки, які несуть європейські інвестори від бойових дій на території Донбасу, немає. Лише по фронтових зведеннях чи з власних джерел можна судити, що збитки ці доволі значні, зазначає представник Торгово-промислової палати. Зокрема, як розповіли DW в одній з іноземних компаній на умовах анонімності, через втрату ринків в Криму та Донбасі, падіння попиту на продукцію в середньому склало 15-25 відсотків за останні півроку. А в жовтні вже сягнуло 40 відсотків. У Донецьку компанія закрила торгівельні комплекси. А виробництво продовжує працювати на підконтрольній Україні території. "Але якщо воєнні дії триватимуть, постане питання про скорочення виробництва. В нас виникають великі проблеми з логістикою на Донбасі. Не всі перевізники готові їхати в зону АТО, навіть якщо на цій території немає воєнних дій. Крім того, наш ринок дуже чуттєвий і до загальної нестабільної ситуації в Україні", - розповіла DW заступник керівника компанії.

Водночас, співрозмовниця DW з числа іноземних інвесторів зазначила, що компанії з європейськими інвестиціями не збираються перереєстровуватися, як того вимагає керівництво "ДНР". Зокрема, як повідомляє прес-служба "ДНР", станом на третє листопада вже пройшли перереєстрацію майже 3000 фізичних осіб і більше 1200 підприємців - юридичних осіб. "У мене великі сумніви, що ці цифри відповідають дійсності. Принаймні, із спілкування з іншими інвесторами знаю, що жоден європейський інвестор не погодився сплачувати податки в "ДНР". Стосовно ж міжнародних продуктових торгівельних мереж, то вони погодилися працювати в Донецьку лише на умовах підпорядкування Україні", - зазначила представниця іноземної компанії. У самих же продуктових мережах, зокрема в торгівельному центрі "Ашан", який продовжує роботу у Донецьку, від коментарів з цього приводу відмовилися.

Інвестор тікає від війни

За даними доктора економічних наук Юрія Макогона, всі великі міжнародні інвестори, пов’язані з промисловістю, залишили зону бойових дій. Якщо і залишилися, то тільки підприємства торгівельної сфери, які не роблять погоду на загальному тлі, зазначає експерт. Для інвестора головне питання - стабільність в країні, стале правове поле та довгострокові правила гри. Але жодного з цих факторів наразі в Україні, а тим більше в умовах воєнних дій на Донбасі немає, каже Макогон.

Звісно, на територіях, непідконтрольних уряду у Києві, якийсь бізнес залишився і працює, і напевно, навіть не тільки маленький, зазначає DW керівник інвестиційних проектів Міжнародної фінансової корпорації( IFC) Сергій Осаволюк."Це питання виживання, але жодним чином не інвестиційного клімату. Величезна кількість бізнесменів просто втекла звідти. Якщо там війна, якщо там бандитизм, якщо там взагалі не працюють закони, то про який інвестиційний клімат може йтися", - зазначає Осаволюк

"Суди ще не скоро хтось прийде"

Тепер навіть припустити важко, коли іноземні інвестори знову захочуть мати справу з Донбасом, зазначають DW експерти. "Навіть за умов відновлення миру - не раніше 2016 -2017 років", - вважає Юрій Макогон. На думку ж Геннадія Болдиря, перспективи ще більш віддалені. "Навіть за умови, якщо за декілька років ця територія повернеться в правову орбіту України, то ще років десять вона залишатиметься депресивною". Тобто без спеціальних державних програм, вона розвиватися не буде, тому що приватний капітал туди не прийде. Передусім йдеться про європейського інвестора, в якому Україна найбільше зацікавлена через високі технології, підкреслює Болдир. "По-перше, дуже величезні руйнування - інфраструктура, дороги, мережі електропостачання… А другий фактор – близькість російського кордону, який для європейського інвестора є непередбачуваним", - констатує експерт.