DW: Як видається, ситуація на сході України далека від заспокоєння, якраз навпаки. Чи не очікуєте ви там подальшої ескалації конфлікту?

Ліана Фікс: Шанси - 50 на 50. Женевські домовленості, попри всі сподівання, не стали серйозним кроком до деескалації. Ці домовленості настільки по-різному інтерпретуються обома сторонами, що немає спільного розуміння щодо того, хто і коли має реалізовувати те, про що там домовилися. А також - хто відповідальний за те, щоб спостерігати за цими заходами.

Які угруповання - як офіційні, так і неофіційні, відіграють роль в українському конфлікті?

На сході країни є справді організовані громадяни. Вони хочуть сильніше спрямувати cхідну Україну у бік Росії. Але не настільки багато, як у кримському конфлікті. Потім є ще й озброєні угруповання на сході України. Вони самі називають себе незалежними східноукраїнськими ополченцями. Утім, вірогідно, що вони мають підтримку Москви. У Києві є націоналістичні групи: з одного боку, це партія "Свобода", котра з плином років набирала вагу. Її популярність, утім, згідно з результатами опитувань, істотно впала. Серед радикалів є ще Правий сектор, на якому дуже акцентують увагу в Росії. Але вплив цього сектору не варто переоцінювати. Вони не мають сильного коріння та довгих традицій.

Чи з правильними угрупованнями ведуться перемовини у цьому конфлікті?

У принципі, так, адже Росія застосовує масштабний вплив. Але доки Росія це не визнає, доти перемовини з Москвою щодо сепаратистів на сході України залишатимуться безрезультатними. Юлія Тимошенко запропонувала провести круглий стіл у Києві, долучивши до перемовин і сепаратистів. Утім, щодо цього є великі сумніви. Адже таким чином сепаратистів би визнали партнерами в переговорах. Але ж не зрозуміло, якою мірою вони представляють думку жителів сходу України. Це може бути лише невеличка група радикалів, які хочуть провокувати, та не зацікавлені у довготривалому стабільному рішенні.

Які ще важелі міг би застосувати нині Захід? Що можна ще зробити?

Обговорюються економічні санкції проти Росії. Цей третій ступінь санкцій має застосуватися лише у разі чіткої російської інтервенції на сході України. Поки що цілком очевидно це не можна довести. На мою думку, важливо спрямувати подальших спостерігачів на схід України. Тоді можна було б справді з'ясувати, хто й що на місці робить, а також наскільки сильною є підтримка населення. Ще одне запитання - звідки вони одержують підтримку. Адже переконливих доказів російської підтримки досі немає.

Яку роль відіграватимуть у розвитку ситуації майбутні вибори?

Президентські вибори 25 травня є вирішальними для стабілізації в Україні. Досі уряду в Києві закидали, що він нелегітимний. Якби був легітимний президент, його потрібно було б визнавати і як партнера у переговорах. Питання нині полягає в тому, чи сепаратисти на сході України чи в Росії зацікавлені в тому, щоб мирно провести ці вибори, чи взагалі їх допустити. Імовірність того, що проросійський кандидат може перемогти, не є особливо високою.

Яку роль мала би відігравати Німеччина в європейсько-російських відносинах?

Федеральний уряд досі поводився дуже зважено. Я запитую себе, чи це мудро, зараз викласти останній козир, який є проти Росії, - економічні санкції, та оголосити, що, власне, ще є вагання щодо того, щоб їх застосувати. Є так мало важелів, які можна застосувати. Через це саме Німеччина мала ще довше тримати цей козир у рукаві.

Чи справді головною проблемою в українському конфлікті є те, що фактів і досі замало?

Є вже багато фактів, але ці факти не авторизовані. Немає жодної інстанції, яка скаже, що війська в Слов'янську, наприклад, однозначно є російськими громадянами. Журналісти роблять багато для з'ясування тамтешньої ситуації, але цього не вистачає для переговорів. Чим довше у нас зберігатиметься стриманість та невпевненість, тим простіше створювати факти на місці. Ми бачили це на прикладі кримської кризи. Чим довше обмірковуєш, чи то російські солдати, тим більше простору для маневрів мають дійові особи на місцях. Це гра на час. Не можна втрачати багато часу, оскільки тоді ми якоїсь миті постанемо перед завершеним сценарієм на сході України, який тоді, ймовірно, подібно до подій в Криму, не зможемо повернути назад.

Ліана Фікс - експертка Німецького товариства зовнішньої політики в Берліні. Вона працює для Центру з Центральної та Східної Європи Фонду Роберта Боша.