Вже багато років у Європейському союзі діють квоти на вирощування зернових, аби уникнути перевиробництва. Адже якщо фермери виробляють зайве, тоді ціни на їхню продукцію падають і вирощування стає нерентабельним. Європейським селянам доводилося лишати незасіяною десяту частину земель. Тепер, коли ціни підскочили, Єврокомісія не лише скасувала обмеження, але і звільнила від митних зборів імпортоване зерно. Речник Єврокомісії Міхаель Манн пояснює:

„Очевидно, що перевиробництва у нас вже немає, натомість маємо великий дефіцит. Тому ми вирішили зняти, поки що на один рік, обмеження на вирощування зерна. Ми виходимо з того, що це дасть змогу наступного року додатково зібрати від 10 до 17 мільйонів тон зернових”.

Утім, у Німецькому об’єднані фермерів вважають, що такі кроки дозволять лише стримати ціни, але не знизити їх. Фермери самі зацікавлені у високих цінах, тому вони не стануть засівати усі площі. Крім того, вирощування пшениці не стимулюється урядами країн так, як виробництво біопального. Тому посівні площі під рапс збільшуватимуться.

Взагалі сільському господарству експерти пророкують „світле майбутнє”. Адже нині не лише у цілій Європі, але й в інших регіонах світу швидко зростають ціни на усі продовольчі товари. Цьому феномену фахівці навіть уже дали назву „агфляція” або аграрна інфляція. Ціни зростають скрізь і на все: молоко, м’ясо, хліб, яйця, шоколад. Раніше такого не було: ціни на кожен із видів продукції коливалися залежно від поточної ситуації на ринку. Більше того: у деяких країнах Євросоюзу ціни на продукти харчування протягом багатьох років мали тенденцію до зниження. Адже продуктивність виробництва в аграрному секторі зростала швидше, ніж попит на ринку. Тепер все змінилося. І дороги назад вже немає, переконаний експерт з питань агропромислового комплексу відомого дослідницького інституту Ifo Петер Шаар:

„Однією з головних причин є збільшення по всьому світі попиту на сільськогосподарську продукцію. Насамперед відчувається вплив великих країн, економіки яких швидко розвиваються, таких як Китай та Індія. У цих країнах рівень добробуту людей значно зріс. Вищий добробут означає вищий попит на продукти харчування, які раніше для більшості були недоступними – такі як м’ясо або рослинні олії”.

Більше грошей – краща їжа. Якщо в Індії та Китаї – країнах із найбільшим населенням на планеті – їдять більше м’яса, на міжнародних ринках зростає попит на зерно. Адже, приміром, виробничі затрати на один кілограм яловичини включають у середньому 16 кілограмів рослинних кормів.

До того ж, країни Європейського союзу та Сполучені Штати останніми роками всіляко стимулюють виробництво біопального як із технічних культур, так і з зернових. Приміром, у США дедалі більше кукурудзи спрямовують на виробництво біопального. Як результат: за кілька років ціни на кукурудзу подвоїлися. І це лише початок. Президент Буш оголосив, що протягом наступних двох років виробництво біопального має збільшитися у п’ять разів.

Зростання по всьому світі попиту і цін на сільськогосподарську продукцію є великим шансом для фермерів, зазначає представник німецької зернотрейдерної компанії Toepfer International Карл-Дітер Шумахер:

„Це особливо стосується таких країн як Україна, де після 1990 року випали з виробництва величезні посівні площі. Нині є як ніколи переконливі стимули засіяти ці площі і отримувати прибутки, користуючись сприятливою ситуацією на міжнародних ринках”.

Але скористатися цими шансами українські фермери зможуть лише за тієї умови, що уряд скасує обмеження на експорт зерна, додає Дітер Шумахер. Представник зернотрейдерної компанії зауважує, що штучне стримування цін на внутрішньому ринку і заборона експорту гальмують розвиток сільського господарства в Україні. Великі сподівання німецький фахівець покладає на вступ України до Світової організації торгівлі.