На цьому тижні у Верховній Раді розглянуть програму дій нового Кабміну, яку уряд оприлюднив напередодні. Це нормативно-правовий акт, який окреслює завдання міністерствам на наступні п'ять років.

"Головна її відмінність від бюрократичних сухих документів в тому, що ми зробили її людиноцентричною… Нам дуже важливо, щоб абсолютно вся діяльність уряду була спрямована не на досягнення абстрактних ефемерних показників, а на те, щоб життя кожної конкретної людини в різних життєвих ситуаціях ставало комфортнішим", - так прокоментував програму прем'єр-міністр Гончарук у своєму відеоблозі.

Про урядовий план дій DW поговорила з головою українського Центру політичних студій та аналітики "Ейдос" Віктором Тараном.

Deutsche Welle: Пане Таране, наскільки оприлюднена програма є реалістичною та чим відрізняється від пропозицій попередніх урядовців?

Проаналізувавши багато програм, зауважу, що їх завжди об'єднувала чітка та логічна структура подачі інформації. У програмах урядів Тимошенко, Азарова, Яценюка і Гройсмана завжди були окреслені стратегія розвитку країни, поставлені цілі та - найголовніше - чіткі вимірювані результати, яких досягне країна після реалізації плану. Також кожна програма демонструвала пріоритети, на яких уряд акцентуватиме увагу. Наприклад, у Володимира Гройсмана робили ставку на дев'ять галузей в економіці, а у соціальній сфері були чітко прописані реформи, які планував робити уряд - освітня, медична та пенсійна. У програмі ж нового Кабміну відсутня стратегія розвитку країни, не прописані будь-які чіткі критерії вимірювання, не зрозуміло, куди ми рухаємося далі. Якщо говоримо про економіку, то які будуть точки зростання, які галузі розвиватимемо? Без цього тези про мільйон робочих місць та 50 мільярдів залучених інвестицій - красива брехня.

Як ви оціните економічний блок програми?

Мене турбує, що єдине, на чому уряд збирається заробляти гроші, виходячи з програми, - це приватизація та продаж землі. Але це як продати нирку - один раз можна, а далі що? Команда Зеленського постійно критикувала попередню владу за ресурсну модель економіки. На жаль, при цьому вони не показали, яким чином розвиватиметься економіка, і як ми збираємося переходити від ресурсної моделі до інноваційної економіки, в основі якої лежить принцип створення товарів із доданою вартістю. На думку більшості експертів, ми наближаємося до світової економічної кризи і варто усвідомлювати, що наші ресурси (такі як руда) не будуть стільки коштувати. Та і земля різко не виросте в ціні. А отже з таким підходом нас чекатимуть проблеми з виконанням дохідної частини державного бюджету.

Наскільки ця програма відрізняється від курсу попередніх урядів?

На моє переконання, це поширена помилка для нової влади різних років: вони відкидають усі попередні напрацювання, вважаючи їх злочинними та хибними. І найбільш кумедним видається те, що уряд Гончарука одночасно говорить про продовження реформ Гройсмана, але не користується його напрацюваннями. Якби він взяв за основу програму попереднього уряду, проаналізував і доопрацював "транзитні книги", які лишили попередні міністри, то ця програма могла б набути структури, цифр, вимірюваних результатів та чітких індикаторів. Щоб зрозуміти, як має виглядати насправді програмний документ, варто подивитися на блок міністерства фінансів. Тому що очільниця відомства Оксана Маркарова працювала і в уряді Яценюка, і Гройсмана, чітко перенесла попередні позиції, якісно сформувавши стратегію напряму "публічні фінанси країни".

Які ще позитивні моменти є у програмі, на вашу думку?

Однозначно, це незмінність курсу на євроінтеграцію та співпрацю з НАТО, впровадження стандартів НАТО у секторі безпеки і оборони. Усе інше - це пустота. От наприклад, теза про 15 аеропортів - уже доведено, що країні стільки не потрібно, нам достатньо десять.

Що скажете про уже початі медичну й освітню реформу та відповідні блоки у програмі?

Є багато абстрактних речей на зразок "люди довше живуть" та "люди швидше одужують", хоча загалом цілі для МОЗу більш-менш притомні. Мене більше хвилює, як втілюватиметься реформа на тлі внутрішнього конфлікту в міністерстві охорони здоров'я, де під загрозою звільнення опинилися більшість керівників департаментів. Те, що продовжуватимуть програму "Нова українська школа" - теж дуже добре і це було очевидним, оскільки нова міністерка Ганна Новосад працювала радником у своєї попередниці Лілії Гриневич. Є велика ймовірність, що колишня очільниця МОНу буде й надалі долучена до процесів і реформа освіти продовжиться.

До кожної з 78 цілей у програмі додані по кілька показників вимірювання ефективності. Ви з ними погоджуєтеся?

Я вважаю, що представлені показники надто ефемерні. По-перше, ефективність не можна вимірювати відсотками, адже за таких обставин багато індикаторів побудовані дуже маніпулятивно. Наприклад, є такий пункт, щоб кількість виконаних рішень Антимонопольного комітету стосовно суб'єктів, які зловживають домінуючим становищем, становила не менше 50 відсотків. За основу береться індекс Герфіндаля-Гіршмана. Але де та точка відліку, від якої ми беремо цю цифру? Критерій 50 % - це від кількості штрафів чи від суми штрафних санкцій? Або зменшення на 20 відсотків рівня забруднення довкілля: як це рахувати? І це стосується всієї програми. Якщо ми показуємо щось у відсотках, то виконання цього пункту потім неможливо довести. По-друге, ще перед початком будь-якого завдання маємо відповісти: навіщо це виконувати? Що ми хочемо досягнути через п'ять років? Тому індикатори мають буди чіткими та вимірюваними по кожній сфері. Умовно кажучи: ми проводимо земельну реформу, в результаті якої мають з'явиться новий кластер малий і середній фермер (чітка кількість у тисячах), який володітиме землею у розмірі (чітка кількість тисяч гектар). Таких речей у програмі немає. Як результат, ми отримали не професійну урядову програму, а документ, схожий на презентацію, розбавлену набором модних слів та елементами діджиталізації.