За різними даними, від 8 до 20 відсотків з приблизно 57,1 тисячі ув'язнених в Україні є ВІЛ-позитивними. І експерти заявляють, що їхня кількість збільшується. У Європі вже кілька десятиліть діє спеціальна програма, яка допомагає тримати під контролем поширення ВІЛ серед ув'язнених, і європейські експерти, які нещодавно відвідали Київ, ділилися досвідом з персоналом українських тюрем щодо її впровадження. Про те, яким чином можна зупинити поширення ВІЛ/СНІД у пенітенціарних установах і чи готова українська влада перейняти європейські практики у цьому питанні, DW розпитала головного проектного консультанта Групи Помпіду Ради Європи (група зі співробітництва з питань боротьби зі зловживань наркотиками та їх незаконним обігом - Ред.) Роберта Телтцров.

DW: Пане Телтцров, які основні причини поширення ВІЛ/СНІД у тюрмах в Україні?

Вживання наркотиків ін'єкційним шляхом та незахищений секс, включаючи гомосексуальні контакти, є основними причинами нових випадків інфікування ВІЛ у місцях позбавлення волі в Україні. Від 37 до 47 відсотків в'язнів в українських тюрмах почали вживати наркотики до того, як потрапили за ґрати. Скільки з них продовжують це робити у в'язниці - з'ясувати складно. Відсутність у місцях позбавлення волі стерильних шприців, замісної підтримувальної терапії хворих з опіоїдною залежністю (OST) значно збільшує ризик зараження ВІЛ/СНІД серед наркозалежних людей.

А яким чином ув'язнені отримують доступ до наркотиків у тюрмах?

Отримати наркотики у пенітенціарних установах можливо, навіть якщо рівень безпеки там дуже високий. Ув'язненим їх передають відвідувачі, їх перекидають через паркани, деякі наркодилери навіть використовують дрони, які скидають наркотики у тюремний двір. Інколи до передачі наркотиків залучені і самі співробітники місць позбавлення волі. Проте обіг наркотиків існує у більшості тюрем світу. Тільки заходи надзвичайної безпеки можуть стати цьому на заваді. Однак такі заходи нерідко порушують права людини, є дуже дорогими і не практичними для управління виправним закладом. Тому запобігти потраплянню наркотиків у пенітенціарні установи майже неможливо. Більш ефективно і доступно запроваджувати програми з лікування наркозалежності серед ув'язнених. Це значно скорочує саму потребу в наркотиках.

Якщо потрапляння ін'єкційних наркотиків до тюрем уникнути неможливо, то чи не варто зробити одноразові шприци доступними для ув'язнених?

Управлінням ООН з боротьби з обігом наркотиків та злочинністю розробено перелік з 15-ти заходів, які рекомендовані для запобігання поширення ВІЛ/СНІД у місцях позбавлення волі. Надання стерильного обладнання для ін'єкцій у тюрмах - один з них. Програма з обміну голок і шприців (NSD) довела свою ефективність у скороченні поширення ВІЛ серед людей, які змушені використовувати нестерильні шприци для введення наркотиків. NSD у тюрмах запроваджені у сусідніх з Україною країнах - наприклад, у Молдові.

Як можна взяти ситуацію з поширення ВІЛ/СНІД під контроль в українських тюрмах, використовуючи європейський досвід?

Ефективні інструменти для зупинення або сповільнення поширення ВІЛ/СНІД існують, і вони вже запроваджуються в Україні, але не в пенітенціарних установах. Передусім, для всіх ув'язнених мають стати доступними презервативи. Окрім цього, у кількох виправних закладах різних регіонів України доцільно вже розпочати OST навіть до запуску програми з обміну голок і шприців. Ця терапія повинна бути доступна і в місцях досудового утримання, у відділках поліції, де утримуються затримані, у в'язницях і колоніях.

Як довго програма ОSТ функціонує в Європі?

OST була представлена в європейських в'язницях на початку 1980-х років. Загально для населення вона почала запроваджуватися ще у 1960-х роках. Сьогодні у більшості в'язниць країн ЄС в'язні мають доступ до презервативів та програми ОSТ.

Нещодавно ви провели семінар для персоналу кількох українських в'язниць щодо запровадження програми OST. Чи готова українська пенітенціарна система розпочати реалізацію ОSТ? Чи щось стоъть цьому на заваді?

Ми організували цей семінар, оскільки отримали запрошення від міністерства юстиції та державної кримінально-виконавчої служби України. Вони обрали для участі у цьому семінарі фахівців, які працюють у в'язницях у різних регіонах України, та представників вищого керівництва тюремної адміністрації. Можу сказати, що принаймні ті, хто взяли участь у семінарі, хочуть змінити ситуацію з поширенням наркотиків та ВІЛ/СНІДу у пенітенціарних установах. Я особисто не бачу причин для зволікання із запровадженням OST та інших програм лікування наркозалежності в українських тюрмах. Для цього вже все є: потреба, гроші, правова база та досвід. Хтось просто має зробити перший крок. І, можливо, для цього не варто чекати сигналу від уряду чи міністерства. На мою думку, зараз для цього настав правильний час. Співробітники тюрем і тюремна адміністрація готові до проведення необхідних реформ.