1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Експерт Ради Європи про напади на ромські табори

11 травня 2018 р.

Стихійні табори ромів на околицях українських міст регулярно піддаються нападам. Про те, як обходяться з цією проблемою в інших країнах, в інтерв’ю DW розповів експерт Ради Європи Торстен Аффлербах.

Табір ромів на околицях Києва. Архівне фото
Табір ромів на околицях Києва. Архівне фотоФото: Iryna Vyrtosu

Протягом останніх тижнів широкого розголосу набули напади на табори ромів у районі Лисої Гори у Києві та неподалік селища Рудне на Львівщині. У Києві стихійний табір спалили представники праворадикальної організації "С14", виконавці нападу на Львівщині поки не встановлені. За інформацією ЗМІ, табір у Рудному був спалений 10 травня групою з декількох десятків молодиків у масках.

Проблема стихійних таборів ромів існує не лише в Україні. За даними Ради Європи (РЄ), станом на 2012 рік на території країн-членів РЄ проживало від 11 до 16 мільйонів ромів. В Україні - від 400 до 260 тисяч. Рівень толерантності до представників цієї етнічної меншини по всій Європі є традиційно доволі низьким.

Як офіційна влада має реагувати на такі крайні прояви нетерпимості і що повинна зробити для того, щоб роми в Україні почувалися повноцінними членами суспільства, DW розпитала у голови відділу ромів та мандрівних груп директорату демократичного управління та антидискримінації Ради Європи Торстена Аффлербаха (Thorsten Afflerbach).

DW: Пане Аффлербах, Ви вже володієте інформацією з України про останні напади на ромів?

Торстен Аффлербах: Так, ми були проінформовані  про те, що табір ромів було спалено у заповідному парку в Києві радикально налаштованою групою "С14".

У соціальних мережах частіше висловлюють підтримку діям радикалів і лише у  поодиноких коментарях лунало співчуття на адресу ромів. Чим ви пояснюєте цей факт?

Ми мало знаємо про те, як сприйняла решта громадськості в Україні інформацію про спалення табору ромів. Ми у Раді Європі більше звертаємо увагу на реакцію влади у подібних випадках. Тому наразі відстежуємо, як діятиме українська влада. Наскільки нам відомо, міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков публічно засудив ці дії щодо табору ромів і назвав їх варварським актом, який є неприйнятним. Такі публічні заяви влади є дуже важливими, оскільки показують загальній громадськості, що незалежно від їхніх особистих переконань чи поглядів влада засуджує такі прояви агресії у суспільстві, яке має керуватися принципами терпимості, поваги і недискримінації щодо представників національних, етнічних, релігійних чи мовних меншин.

Публічне засудження влади - це, безперечно, правильний крок, але чи лише цього достатньо?

Українська влада могла б взяти до уваги прогресивну практику, яка існує в інших європейських країнах для подібних ситуацій. Так, мерія Києва могла б надихнутися прикладом французького Страсбурга, де муніципалітет виділив кілька земельних ділянок, які знаходяться у межах міста і перебувають у його власності, спеціально для того, щоб роми могли там облаштовувати свої табори. Таким чином їхні поселення перестають бути нелегальними, вони не ховаються в лісах, парках чи  інших віддалених куточках. З одного боку, роми отримують право офіційно там проживати у трейлерах чи наметах, а з іншого - і громадськість знає, що роми таке право мають. Крім того, перевага таких офіційно облаштованих таборів полягає у тому,  що коли ця територія є ідентифікованою, то стає набагато легше і для представників влади потрапляти туди. У табір можуть приходити вчителі, лікарі, соціальні працівники і також представники правоохоронних органів.  Таким чином у ромів з’являється доступ до соціальних служб, а у влади - засоби контролю за безпекою у таборі.

Наскільки взагалі в Європі поширені упередження проти ромів?

Упередження щодо ромського населення і  його дискримінація - феномен, який, на жаль, широко поширений у Європі і він не обмежений лише однією країною чи групою країн. Таке ставлення загалом зводиться до того, що роми нібито не повинні мати однакових прав з рештою громадян. Ми у Раді Європи намагаємося боротися з цим упередженням і показати різними способами, що роми  - це невід’ємна частина європейської історії та культури, а їхні права не є іншими чи меншими, ніж решти європейців. Наприклад, РЄ нещодавно зробила свій внесок у заснування Європейського інституту культури ромів. Цей інститут, хоча й знаходиться у Берліні, не є німецькою інституцією, і його діяльність  покриває всі країни РЄ. Ідея цієї установи - показати, який внесок зробили роми у культурну спадщини Європи: у літературу, музику, мистецтво танцю, як вони збагатили таким чином європейську спільноту. Ми хочемо підвищити рівень громадської обізнаності про цей внесок. Велика частина діяльності РЄ - організація спеціальних тренінгів щодо недискримінації ромів. Вони проводяться для цільових груп, а не для широкої громадськості. Наприклад, офіцерів поліції та юристів. Ми проводимо тренінги і для вчителів, щоб допомогти їм набути навичок у сфері інклюзивної освіти, курси для  мас-медіа, щоб  навчити їх, як  правильно, у нерасистській манері подавати журналістські матеріали про ромів.

Одним із упереджень є те, що більшість ромів - це злочинці, які займаються крадіжками та шахрайством. Чи є у вас статистика, яка підтверджувала б чи спростовувала б це твердження?

У нас немає такої статистики. Взагалі ми маємо певні труднощі зі статистикою щодо ромів на європейському рівні, бо у багатьох країнах  статистичні дані збирають на підставі  національної, а не етнічної приналежності.

Відомо, що роми традиційно є кочовою етнічною меншиною. Чи радять експерти Ради Європи місцевим владам  заохочувати ромів до осілості?

Наразі більшість ромів у Європі є осілими. Роми кочують не тому, що мандрівка запрограмована в їхніх генах, а роблять це через те,  що й решта мігрантів, зокрема, трудових: у пошуках кращого життя і заробітку. Тому ми справді радимо місцевим та регіональним владам заохочувати ромів до осілості і створювати їм для цього певні умови. Особливо ми рекомендуємо, щоб місцеві влади залучали  представників ромської громадськості до безпосереднього облаштування поселень для ромів. До речі, у цьому питанні ми маємо дуже гарний приклад співпраці місцевих влад на національному рівні щодо інклюзивності ромів у кількох містах та регіонах України, зокрема на Закарпатті, у Запорізькій, Одеській, Київській областях, а також Ужгороді, Києві, Львові, Харкові та інших.

Вперше офіційно: вшанування ромів як жертв Голокосту у Києві (02.08.2017)

01:53

This browser does not support the video element.

Пропустити розділ Більше за темою

Більше за темою

Пропустити розділ Топтема

Топтема

Пропустити розділ Більше публікацій DW

Більше публікацій DW