Deutsche Welle: Пане Лукаш, експерти з продовольчої агенції ООН, що у Римі, прогнозують зростання цін на харчові продукту удвічі вже найближчими роками та збереження високих цін до кінця поточного року. На чому може ґрунтуватися цей "ціновий песимізм"?

Зденек Лукаш: Насправді дуже проблематично прогнозувати ціни та перспективи врожаю аж на рік уперед. Ми взагалі не знаємо, яку роль у цьому фінансовому році зіграють погодні умови. Це дуже складно спрогнозувати. Хіба що у Європі можна вже говорити про перспективи врожаю зернових. Але у глобальному контексті аж наприкінці червня можна буде робити прогнози на наступний 2012-й рік. Тут треба звернути особливу увагу, зокрема, на Австралію. Ця країна є дуже важливим виробником та експортером зернових. Щодо Європи, то прогнози справді не настільки хороші.

Водночас що стосується України та Росії, то в кінцевому підсумку врожай там може бути цілком непоганим. До речі, про це сигналізує і усунення квот на експорт зернових, яке ухвалив український уряд. Схожа ситуація й у Росії. А це свідчить про те, що в цих країнах запаси зерна є достатніми.

DW: Дедалі частіше оглядачі наголошують на винятковій ролі спекулянтів у піднятті цін на продукти харчування. Чи не перебільшують їхній вплив на формування харчових цін?

З.Л.: З вибухом глобальної економічної та фінансової кризи 2008-го, але навіть трохи раніше, наприкінці 2007-го, великі акціонери, біржовики і, якщо бажаєте, спекулянти почали шукати найбезпечніші галузі для капіталовкладень. А це і був аграрний сектор. Сьогодні, безперечно, ми можемо спостерігати значне посилення їхньої ролі на ринку і цей тренд триває.

DW: Днями австрійська газета Dіe Presse опублікувала статтю у якій розкритикувала те, як українська влада дала собі раду із "гречаною кризою" і пішла на закупівлі гречки суперечливої якості в Китаї. Як Ви оцінюєте цю ситуацію?

З.Л.: Я не можу судити про якість імпортованої Україною китайської гречки. Але на мою думку на продовольчий ринок України вся ця ситуація мала дуже обмежений вплив. Звичайно, що гречка - це популярний, традиційний гарнір на українському столі. Але ж українські споживачі достатньо мудрі і, так би мовити, гнучкі. Тобто якщо б покупці відчули, що ця гречка непридатна до споживання, вони б перейшли на інші крупи або ж, приміром, на рис. Тобто цю споживацьку мудрість не варто недооцінювати. Споживачі найкраще знають, що вони хочуть вживати у їжу і що вони бажають купувати.

DW: Усі останні дослідження згадують Україну як одну з найважливіших країн-експортерів зерна. Тобто Україна знову стає "годувальницею Європи"?

З.Л.: Я би сказав, що Україна не тільки може багато запропонувати на продовольчому ринку, але вже це робить, глобально. Подивіться хоча б на зростання експорту зернових за останні 2-3 роки. Наприклад, за період 2009-10 фінансового року Україна експортувала 20 мільйонів тонн зерна. Цього фінансового року поки що половину, але треба пам’ятати, що й врожай був гіршим. Але все це робить Україну дуже важливим глобальним гравцем на ринку експорту. І за умови належних інвестицій її потенціал може зрости. Не варто забувати, що цьому сприяє і імідж - цілий світ знає Україну за її найкращий родючий чорнозем, який ще й є стійким до посухи. А це, за умов відсутності надзвичайної посухи, обіцяє щорічне збирання хорошого врожаю.

Інтерв’ю провів Дмитро Каневський
Редактор: Леся Юрченко