DW: Пане Ланґе, європейська преса писала про Януковича, що він є занадто нудним для Європи політиком, радянського зразка, і що з ним Україна знову опиниться в забутті. Ви поділяєте цю думку?

Якщо досі Україна заставляла говорити про себе виключно через скандали, кризи, блокади, перевибори, знову нові блокади, газові суперечки і таке інше, то мені здається, що для європейців трохи «нудної» української політики було б непогано. Тобто я вважаю, це не обов’язково щось погане, якщо ситуація в Україні розвиватиметься дещо спокійніше і прогнозованіше. Чи зможе цього досягти Янукович, я не знаю. Але це залежить не від того, що він каже, а від того, як далі розвиватиметься політична ситуація в Україні. Гадаю, загалом очікування в Європейському союзі не дуже великі. Адже в ЄС розуміють, що лише через те, що з’явився новий президент, українські проблеми не вирішаться самі по собі.

DW: Які потенційні суперечки з точки зору Європи можуть виникнути під час президентства Януковича?

Звісно, у Брюсселі пана Януковича запитають насамперед про плани щодо ЄЕП, і як це можна поєднати з прагненням створити вільну економічну зону з Євросоюзом. Для європейської сторони такі заяви видаються незрозумілими і непослідовними. Адже це перекреслило б багаторічні переговори про зону вільної торгівлі з ЄС. Звісно, це залежить не лише від Януковича, а й від того, хто стане прем’єр-міністром і якою буде політика уряду. Гадаю, також в питаннях Південної Осетії і Абхазії Янукович може зробити крок назад. Це також насторожує європейську сторону. На мою думку, це найголовніші критичні питання. Загалом європейська політика Януковича залежитиме від того, чи він матиме більшість у парламенті і чи дієздатний уряд.

DW: Нині, власне, багато спекулюють щодо особи майбутнього прем’єра. Хто, на вашу думку, за нинішніх українських реалій був би найоптимальнішим кандидатом?

Це питання, на яке я не можу відповісти. На разі ми ще маємо інший уряд. І чи буде взагалі новий, ще невідомо. Поки що все це лише на рівні якихось заяв. Гадаю, такі спекуляції щодо майбутнього прем’єра європейцям видаються цілком непотрібними. Європі байдуже, хто стане прем’єром. Важливо, аби була дієздатна парламентська більшість. І не така, яка існує лише п’ять хвилин, аби обрати прем’єр-міністра, а така, з якою можна системно й послідовно здійснювати реформи. Тому хто стане прем’єром, з європейської перспективи, гадаю, не так важливо. Головне – не робити другий крок перед першим. Спершу потрібно сформувати дієву тривалу більшість, а тоді думати пор уряд. Це нині найважливіше.

DW: Який стиль поведінки, на Вашу думку, слід тепер обрати Тимошенко – відставка, опозиція?

Я можу сказати узагальнено – і це велике питання до здатності українських політиків вчитися на помилках, це стосується як Януковича, так і Тимошенко й усіх інших. Гадаю, в Україні настав час для компромісів. Якщо політики й далі грузнутимуть у суперечках і намагатимуться розбудувати щось на кшталт партії влади, а це, як ми побачили останніми роками, в Україні не функціонує, то витрачається багато часу і не вирішуються ключові проблеми. Гадаю, політики мусять іти на компроміси один з одним, аби розв’язувати нагальні проблеми, аби здійснювати програму з МВФ, аби приводити законодавство у відповідність з європейськими стандартами, аби поліпшити економічні умови. Досі вони, на жаль, цього не розуміли і щоразу йшли на курс конфронтації. Це дуже прикро.

DW: То що конкретно означає цей компроміс у випадку Тимошенко – подати у відставку, працювати з Януковичем...?

Я гадаю, якщо вона погляне на розстановки в парламенті, то побачить що найбільш дієва більшість могла б утворитися через компроміс між політичними силами Януковича і Тимошенко.

З Ніко Ланґе розмовляла Христина Ніколайчук

Редактор: Леся Юрченко