DW: Пане Калітенко, спираючись на дані нового звіту, чи відбулися за останній рік якісь вагомі зрушення у сприйнятті українцями ситуації з корупцією в державі?

Олександр Калітенко: Цього року в індекс включено 176 країн. Торік їх було 168. Саме через це місце України трохи погіршилося. Торік Україна була 130-ю, а цього року 131-ю. Проте, кількість балів покращилась. Торік 27 балів, а цього року - 29. За балами ми опинилися на одній сходинці з Російською Федерацією, Казахстаном, Непалом та Іраном з якими у нас однакові показники. Цього року зростання було на два бали. Це є недостатнім для країни, влада якої назвала боротьбу з корупцією своїм головним пріоритетом. Відсутність дієвої судової системи і фактична безкарність корупціонерів тримають Україну на "корупційному дні". Показник нижче 30 балів в нашому індексі CPI вважають негласною межею корупційної ганьби для держав.

Тобто реального прориву ні експерти, ні суспільство не побачили?

Незважаючи на проведення реформ, пересічні громадяни і український бізнес, міжнародні спостерігачі наразі скептично налаштовані щодо успішності боротьби з корупцією в Україні. Є високі очікування. Та інститути, що покликані забезпечувати верховенства права, на жаль, є слабкими.

На думку дослідників, досить мало було зроблено для усунення факторів, що сприяють корупції: надмірна регульованість економіки, концентрація влади в руках олігархічних кланів при безкарності корупціонерів та недостатнє реагування правоохоронних органів на докази і факти корупції, особливо є бездіяльність щодо покарання Януковича та його соратників та повернення активів. Факти корупції існують і в діючої влади, на які не було належної реакції.

На нові спеціалізовані органи боротьби з корупцією - НАБУ, НАЗК, САП та інші свого часу покладали великі надії. Однак і досі, фактично, жодну із гучних справ не було доведено до логічного кінця. Як Ви оцінюєте діяльність та ефективність цих відносно нових органів?

Є певні результати у тому ж НАБУ, де розслідують вже 25 проваджень за аналізом е-декларацій. До бюджету поверненуто близько 105 мільйонів гривень і ще понад 400 мільйонів арештовані. Це стало можливим завдяки ліквідації різних "схем" у "Запоріжжяобленерго", "Укргазвидобуванні", справі військового прокурора сил АТО Кулика, Державної зернової компанії тощо. Але є і багато перешкод. Як приклад - справа судді Чауса. Але немає такого результату, щоб принести його українцям на блюдечку і показати. Тут очікування виявилися невиправданими. Але хоч якісь результати НАБУ вже показує. Щодо Національного агентства із запобігання корупції, яке має зараз перевіряти е-декларації чиновників, то тут є великі проблеми: немає офіційного, зареєстрованого мінюстом порядку, за яким ці декларації мають перевірятися. Були великі скандали з цими деклараціями, українці реагували на ці факти. Але результатів НАЗК досі немає і не може бути, оскільки порядок не затверджений.

У минулі роки Ваші колеги найчастіше називали брак політичної волі головною причиною збереження явища корупції в Україні. Чи це твердження і надалі актуальне? Які ще причини Ви вважаєте основними сьогодні?

В Україні немає відповідної системи правосуддя, яка є ключовою для очищення країни від корупції, маємо проблеми з реакцією правоохоронних органів. Маю на увазі і Генеральну прокуратуру, яка продовжує демонструвати бездіяльність і відсутність помітних результатів. І так, ще це брак політичної волі керівництва держави. Чуємо багато обіцянок, які, на жаль, не завжди відповідають очікуванням суспільства.