Deutsche Welle: Що ви відчували, коли бачили кадри з Парижа?

Барбара Шок-Вернер (Barbara Schock-Werner): Цілковитий жах. Я подумала, що це не може бути правдою: так швидко, у таких великих масштабах собор горіти не може! Що мене все ще досі вражає - з якою швидкістю поширилася пожежа і як швидко вона знищила весь дах.

Наскільки великими є втрати світової культурної спадщини?

Це необхідно ще оцінити. Повністю втрачені дахова конструкція та цей шпиль, який зведено у 1844 році та який точно можна відтворити, оскільки наявні ще оригінальні креслення. Половина дахової конструкції й справді була середньовічна, інша - з 19-го століття. Однак що відбулося всередині, яка частина контрфорсу через перегрівання стала м'якою, чи вигоріло каміння - цього ми ще не знаємо.

Свого часу ви були відповідальною за подібну споруду. Чи можна взагалі застрахувати кафедральні собори, такі як Кельнський чи Нотр-Дам де Парі?

Ні, ніхто не зміг би сплатити в такому разі страхову премію.

Скільки вона могла б становити?

Уявлення не маю, але жодна страхова компанія не піде на це. У Кельні ми навіть не страхували скриню трьох царів (виготовлений із золота релікварій, датований кінцем 12-го століття. - Ред.). Звісно, у нас було страхування відповідальності перед третіми особами, однак сама будівля не була застрахована.

Однак ми повинні, і ми це зробили, докладати усіх зусиль, аби запобігти таким катастрофам. Концепція пожежної безпеки в Кельнському соборі є детально проробленою та постійно вдосконалюється у співпраці з пожежною охороною. У Парижі ми могли бачити, що пожежники приборкували вогонь знизу, з рівня вулиці. У Кельні ми проклали навколо собору достатньо металорукавів, і, таким чином, пожежники можуть під'єднати свої пожежні рукави на висоті 50 метрів, тобто ближче до осередку пожежі. Я знаю від усіх своїх колег, що пожежна безпека відіграє у Кельні велику роль.

Чи наявні загрози виникнення схожих пожеж в інших місцях?

Пожежі трапляються, як не дивно, украй рідко. Це перша велика пожежа, відколи я у цій професії, а це вже кілька десятиліть. Виникають невеликі пожежі, але я знаю від колег, що вони активно опікуються цією проблемою. Чому у Парижі так сталося - це питання цікавитиме всіх і ми всі з нетерпінням чекаємо (на результати розслідування. - Ред.)

У Парижі вже пожертвували сотні мільйонів євро на відбудову собору. Чи можна взагалі відбудувати зруйноване?

Звісно. Я припускаю, що частина склепіння обвалилася. Іншу частину, де температура була дуже високою, необхідно буде замінити з міркувань безпеки. Однак як реконструкцію склепіння, так і відбудову дахової конструкції зі шпилем можна, хоча це буде й непросто, здійснити без особливих проблем. Інакше виглядає ситуація з творами мистецтва. Але саму будівлю, звісно, за умови залучення необхідної кількості людей та грошових коштів можна відновити.

Чи готові ви, пані Шок-Вернер, допомогти тут вашими експертними знаннями?

Якщо нас попросять, то з радістю. Існує європейське об'єднання архітекторів соборів, де представлені 14 країн. Однак французи мають свою власну систему. І я не думаю, що вони проситимуть про міжнародну допомогу. За винятком хіба що свинцевого даху. Тут їм знову буде потрібна допомога англійців, оскільки у Франції обробка свинцю з міркувань охорони здоров'я заборонена. Звісно, ми підтримуємо одне одного, коли можемо, така собі братерська допомога.

Архітекторка, історик мистецтва, спеціалістка із догляду за пам'ятниками та викладачка Барбара Шок-Вернер була з 1999 по 2012 рік архітекторкою  Кельнського собору.  Інтерв'ю провів Штафан Деґе.