Скажіть, будь ласка, і як все це має функціонувати? Теолог Адолф фон Гарнак сто років тому запропонував дуже простий, але вкрай ефективний рецепт: береться один з найвідоміших дослідників, навколо нього створюється науково-дослідницький центр і вже можна говорити про дослідження найвищого ґатунку. «Те, що зиск від цього має також людство, доводять успіхи Інститутів Макса Планка», - каже керівник відділу міжнародних відносин Товариства Макса Планка Бертольд Найцерт. «Ми маємо багато прикладів, коли наука, яку спочатку розвивали виключно з цікавості, згодом принесла велику прикладну економічну користь».

Свобода досліджень й гарантоване фінансування

Від часу заснування Товариства Макса Планка в 1948-му році з його лав постало сімнадцять лауреатів Нобелівської премії. Товариство Макса Планка виникло, однак, не на порожньому місті, а розвинулося з Товариства кайзера Вільгельма, яке було засновано ще 1911-го року. То ж, якщо враховувати і його дослідників, можна говорити загалом про 32 лауреата найвищої у світі відзнаки для науковців.

Фундаментальні дослідження – це дороге задоволення. Щорічний бюджет Товариства Макса Планка становить приблизно 1,3 мільярда євро. 85 відсотків коштів надходять з федерального й земельних бюджетів. Інша сума походить з так званих «третіх джерел». Чимало науково-дослідних інститутів можуть тільки мріяти про таку фінансову забезпеченість, яка дозволяє науковцям Інститутів Макса Планка спокійно планувати свої проекти.

Власне така комбінація між свободою досліджень і надійністю планування і є тією особливістю, яка вабить науковців з усього світу. Такі умови для роботи навряд чи можна знайти ще десь в іншому місці. Науковцям добре відомо, як може трапитися: або замовник вже занадто сильно намагається впливати на їхню діяльність, або фінансування не вистачає для того, щоб завершити проект. В Інститутах Макса Планка такого не буває.

Конкурентна боротьба за найрозумніші голови

Товариству Макса Планка нема чого боятися конкурентної боротьби за найрозумніші голови, в якій активно беруть участь й американські топ-університети, говорить Бертольд Найцерт. Інститути Макса Планка абсолютно успішно грають у міжнародній лізі чемпіонів. Звісно, й частка іноземних науковців у німецьких дослідницьких центрах є відповідно високою. Серед докторантів вона дорівнює 50 відсоткам.

Беата Тиборська працює, наприклад, в Інституті Макса Планка з проблем фізики плазми. Цей науково-дослідницький заклад розмістився в містечку Ґаршінґ, що під Мюнхеном. Там молодий фізик з Польщі знайшла такі умови праці, про які вона раніше навіть мріяти не могла. Працюючи на найсучаснішій апаратурі, в Ґаршінґу вона проводить дослідження для нового Міжнародного експериментального термоядерного реактору ITER у французькому містечку Кадараш. «Я ніколи не хотіла займатися лише теорією фізики», - розповідає польська докторантка.

Наукова діяльність Беати Тиборської фінансується за рахунок німецьких платників податків. Але її фундаментальні дослідження підуть не лише на користь Німеччині, а й усьому світові: всі результати своїх досліджень Товариство Макса Планка публікує в наукових журналах і в одній власній газеті, й таким чином світова громадськість має до них безплатний доступ.

Автор: Доротее фон Канштайн / Володимир Медяний
Редактор: Наталя Неділько