Називайте його наївним, оманливим чи нестерпним, але 38-річному міністру економіки, промисловості і цифрових технологій Еммануелеві Maкрону дається те, що вже давно вислизає від його босса, президента Франсуа Олланда: високі рейтинги довіри виборців. Maкрон ніколи не балотувався на посаду президента, але у квітні започаткував політичний "рух" і не виключив балотування у майбутньому.

"Чому саме Макрон?", - цікавиться журналіст Кристоф Барбьє в матеріалі для журналу L'Express. "Через його юність, яскравість, а також зухвалість… та мужність оголосити реформи, яких Франція потребує вже давно". Макрон наробив галасу у квітні, коли розгорнув рух En Marche. Він, за словами політика, не є ані "лівим", ані "правим", і взагалі це не партія, а "спроба побудувати щось нове".

На світлинах і у відео, розміщених на веб-сайті руху, зображено багатонаціональну і потенційно динамічну Францію, яка була виведена з рівноваги і заблокована, як сказано, через систему привілеїв та економічний склероз. "Де свобода у цьому?", питає оповідач на тлі французького прапора. "Де рівність?"

Французький Сандерс?

Макрона почали порівнювати з кандидатом у президенти США Берні Сандерсом, хоча в них мало спільного. Сімдесятирічний сенатор Вермонта з гордістю заявляє про свій демократичний соціалізм, хоче підвищити деякі податки, щоби фінансувати більше державних послуг та виступає проти всемогутності фінансистів з Уолл-стріт. Натомість Maкрон - колишній банкір, який намагається зменшити податки, спростити бюрократію і скерувати французьких соціалістів у напрямку центризму з такими антисоціалістичними пропозиціями як збільшення робочого тижня з 35 годин і зменшення виплат по безробіттю.

Можливо, єдина річ, у чому вони схожі, це те, що обидва - "білі ворони", які здобули підтримку широких мас - особливо серед молодих виборців - здебільшого, через нестандартні підходи. Як і Сандерс, Макрон не належить до жодної політичної партії, хоча він був соціалістом до 2009 року.

"З Макроном ви знайдете відмову від пустої балаканини і щирість, що обеззброює", - сказав французький культурний оглядач Філіпп Манір (Philippe Maniere), порівнюючи міністра економіки не лише із Сандерсом, але також і британським політиком Джеремі Корбином, який заприсягнувся повернути Лейбористську партію до її "лівіх" витоків. "Звичайно, йому менше 70, але йому так само притаманна свого роду безкінечна оригінальність, яка спокушає багатьох".

Найпопулярніший міністр

За даними французьких ЗМІ, відео Макрона були значною мірою інспіровані рекламними матеріалами, використаними кампанією Сандерса. Також повідомляється, що його медіамейкери використали світлини людей з усього світу поруч із французьким прапором. "У руху немає багато грошей", - заявив Макрон в коментарі Journal du Dimanche. "Це підприємницькі зусилля у вечірній час та на вихідних".

Та це не завадило зростанню рейтингу Макрона. Згідно із дослідженнями, він - найбільш популярний член уряду і підходящий кандидат від лівоцентристів на посаду президента. Багато хто у Франції не лише бачить Maкрона потенційним президентом: його вважають привабливим. Згідно із дослідженням Odoxa, один з чотирьох респондентів був би не проти випити з ним, а кожен третій був би не проти зупинитися в його оселі на нічліг.

Син лікаря і професора нейрології Maкрон вивчав філософію в елітній школі Ecole Nationale d'Administration. Одружений зі своєю шкільною викладачкою французької, яка на 20 років старша за нього.

"Недооцінив владу"

Maкрон "має усі якості для того, щоб бути президентом", каже Бернар Тапі (Bernard Tapie), бізнесмен і міністр міських справ Франції (1992-1993). Однак попереджає, що він "недооцінив владу партій". Дійсно, популярність Maкрона не розповсюджується на його робоче місце. Прямолінійні коментарі політика щодо питань, які не стосуються його фаху, роздратували і навіть розізлили його колег-міністрів. "Не можна бути міністром, і в той же час готувати програму дій, відмінну від президентської", - заявив прем’єр-міністр Мануель Вальс в інтерв’ю Society magazine, підкреслюючи важливість бути "командним гравцем".

Міністр внутрішніх справ Бернар Казньов припускає, що Макрон має "більше працювати і менше говорити", коментуючи його застереження про те, що у разі Brexit мігранти з Кале вирушать до Британії. Інші обережно балансують похвалу за ентузіазм Maкрона з порадами залишатися у межах його повноважень. Міністр оборони Жан-Ів Ле Дріан припускає, що Maкрону "подобається бути трохи бунтівником."

Олланда теж все більше дратує його колишній протеже, який каже, що лояльний до президента, але не є "підлабузником". Maкрон був відсутнім на зустрічі соратників Олланда 25 квітня, на якій йшлося про те, як поліпшити імідж президента напередодні виборів наступного року. "Він міг би розширити мою політичну базу, але кожного разу коли він говорить, це атака проти мене", - заявив Олланд, повідомляє тижневик Le Canard Enchaine. "Це не може продовжуватися", - додав він.

Чи може Maкрон виграти?

Законодавча ініціатива Maкрона зробити Францію більш сприятливою для бізнесу, проголосована як "Закон Макрона", і нові пропозиції щодо реформи праці були пом’якшені порівняно з оригінальними версіями після протестів і страйків робітників. "Складно сказати, чи ефективний він міністр, тому що майже все, що він пропонує, змінюється або бракується урядом", - заявив політолог Етьєн Швайсгут з університету Sciences Po в Парижі. "Франція потребує більше економічної лібералізації. Якби Макрону дозволили застосувати його програму, можна уявити, що французька економіка була би набагато кращою".

Сам Maкрон не заявив абсолютно чітко про свої президентські амбіції. Він зазначив, що не буде конкурувати із Олландом у 2017 році, однак не згадав про перегони у 2022. Тим не менше, переобрання Олланда 2017 року залежить від виконання його обіцянки створити нові робочі місця. А цього досі не сталося.

"Мене мотивує складання плану на майбутнє для моєї країни, і президентські вибори - вирішальний момент", - сказав Maкрон німецькому тижневику Die Zeit. Нещодавнє опитування, проведене французьким BFMTV показало, що за певних обставин Maкрон міг би навіть виграти наступного року, а для Олланда перегони закінчилися би поразкою у першому турі.

"На наступних виборах може бути місце для центриста", - каже політолог Швайсгут, змальовуючи можливий сценарій, за якого Maкрон може балотуватися у якості кандидата від третьої партії проти непопулярних "лівих" і "правих" суперників. Хоча багато політиків намагалися провести кампанію ближче до політичного центру - колишній кандидат у президенти від Демократичної партії Франсуа Байру поставив на карту свою кар’єру, що рідко трапляється серед таких фігур з лівого табору, каже Швайсгут. "Я би не сказав, що успіх вірогідний", - заявив він, оцінюючи президентські шанси Макрона. "Але це і не неможливо".