Щоб зрозуміти, чому для українського керівництва такі важливі російські знижки, треба зауважити: Україна – це енергоненажерливий монстр. Такий висновок можна зробити з виступів експертів на берлінській конференції «Київського діалогу», присвяченій темі енергобезпеки. Дешевший газ стане лише швидкоплинним полегшенням, наголошує експерт Німецького інституту економічних досліджень Клаудія Кемферт. «Гадаю, Україна має щось робити для підтримки енергоефективності та використання відновлювальних джерел енергії. Державна програма була би важливим стимулом. Ми, у Німеччині та багатьох країнах Європи, у цьому пересвідчилися. Можна було би домовитися, що ці знижки на російський газ, які надають на даний момент економічні переваги, мають бути використані з метою заощадження енергоресурсів, але й для альтернативної енергетики», - переконана Кемферт.

Енергетичний наркотик

Дешевий газ – це наркотик, ломку від якого відчуває не лише українська промисловість, а й енергетика. Половина української теплоенергетики працює на цьому паливі. Оскільки вона переважно збиткова і отримує державні дотації, жодних стимулів для модернізації немає. Електроенергія і газ для населення в Україні навіть дешевші, ніж у Росії. Державна казна може у будь-який момент луснути, не витримавши дотаційного навантаження.

Дуже важливим аспектом енергозбереження є мінімізація втрат при виробництві й транспортуванні енергії, наголошує Клаудія Кемферт. Для цього Україна має модернізувати теплоелектростанції та збільшувати використання малих теплоелектростанцій, які були би розосереджені у різних регіонах – ближче до споживача. Досвід будівництва таких станцій у Німеччині вже чималий, зауважує експерт.

Замість чуми – холера

Якщо назвати дорожнечу газу внаслідок минулорічної угоди між главами урядів Путіним і Тимошенко «чумою для української економіки», то нові угоди президентів Януковича і Медведєва про знижки на паливо є нічим іншим ніж «холерою». До такої яскравої алегорії вдався енергетичний експерт Greenpeace Тобіас Мюнхмаєр. За енергетичною ефективністю економіки, зауважує представник природоохоронної організації, Україна посідає друге місце у світі – з кінця. Більше енергетичне марнотратство, стверджує експерт, спостерігається лише у Республіці Конго.

Крім чуми і холери є й третій шлях, наголошує Мюнхмаєр. «Потенціал в енергозбереженні й альтернативній енергетиці – величезний. Про це, пригадую, я говорив вже чотирнадцять років тому, на конференції з нагоди десятої річниці Чорнобильської катастрофи. За цей час в Україні майже нічого не зрушило з місця. Зате навколо України все змінилося. Німеччина на сьогодні виробляє 16-17 відсотків електроенергії з альтернативних джерел. В абсолютних числах це у півтора рази більше електроенергії, ніж виробляють всі українські атомні електростанції разом узяті», - констатує експерт. За словами Мюнхмаєра, Україна безнадійно відстає у розвитку альтернативної енергетики насамперед через корупцію в енергетичному секторі та безкінечні перехресні субсидії для споживачів.

Олігархи обирають «зелений тариф»

Водночас експерт Центру Разумкова Володимир Саприкін великі сподівання у розвитку альтернативної енергетики покладає на закон про «зелений тариф», який діє в Україні від минулого року. «Це досить корисний закон, який надає суттєві пільги. Українські олігархи стверджують, що він написаний за аналогією до відповідного німецького законодавства. Деякі олігархи вже розпочали будівництво кількох заводів з виготовлення вітряків та сонячних батарей. Отже, ця справа у надійних руках. Сподіваюся, що за кілька років за допомогою закону і цих підприємств частка відновлюваної енергетики підвищиться від 0,07% до кількох відсотків», - зауважує експерт.

Найбільший потенціал технологічної співпраці між Україною і Німеччиною Клаудіа Кемферт вбачає саме у розвитку відновлювальної енергетики, насамперед у виробництві енергії з біогазу. «Енергія з відновлювальних джерел сьогодні є дорожчою з огляду на витрати з установки, але у довгостроковій перспективі вони будуть дешевшими. До того ж їх можна використовувати децентралізовано – тобто споживач стає незалежним від імпортованих енергоносіїв та від цінового шоку та будь-яких коливань на енергетичних ринках».

Володимир Саприкін наголошує: саме забезпечення прозорості у газовому секторі, підвищення його ефективності є запорукою виходу України із економічної кризи.

Автор: Євген Тейзе

Редактор: Роман Гончаренко