17 лютого 2009 року Єврокомісія узвалила директиву про припинення використання класичної лампи накалювання. Відтоді традиційні лампочки крок за кроком виводяться з ринку та заміняються більш енергоефективними засобами освітлення – здебільшого газосвітловими трубками, або, як їх називають у народі, енергоощадливими лампами.

Як сподіваються, такі лампи допоможуть пригальмувати кліматичні зміни, оскільки витрачають менше електроенергії з більшим виходом світла і як наслідок спричиняють менше викидів вуглекислого газу. Традиційна лампочка накалювання переробляє на світло лише 5 відсотків енергії, решту ж у тепло. Задоволені реформою начебто усі – і промисловість, оскільки з новою лампою можна зекономити або заробити більше грошей, і політики, оскільки демонструють боротьбу за збереження клімату.

Ртуть та блимання

Але коли стало відомо, що люмінесцентні лампи містять високоотруйну ртуть і їх потрібно утилізовувати в окремі контейнери, імідж енергоефективого та перспективного засобу освітлення різко став погіршуватися. Екологічні організації дуже довго ігнорували недоліки енергоощадливої лампи. З технічної точки зору, вона є нічим іншим як модернізованим варіантом «лампи денного світла», або люмінесцентної лампи, чий світловий спектр значно менше нагадує сонячне світло, аніж звичайна лампа накалювання.

Також тривалий час не звертали увагу на типове блимання, характерне для газосвітлових трубок, чия дія на людський організм ще як слід не вивчена. Власне, як і правдивість твердження промисловості про те, що тривалість життя енергоощадливої лампи у багато разів довша. У реальності цей рекламний козир виявився напівправдою.

Австрійський документаліст Крістоф Майр в своєму фільмі "Bulb fiction" намагається довести той факт, що директива стосовно ламп накалювання відбулася під тиском промисловості: "Заборона ламп накалювання є небувалим втручанням у права громадян ЄС, - каже Майр, - оскільки вперше був заборонений продукт, який не є небезпечним!"

Менше зло

Енергоощадливі лампи можуть містити до 5 міліграмів ртуті – високоотруйної навіть у малих дозах речовини. Через це їх потрібно утилізовувати в окремі контейнери. Але це насправді роблять лише близько 20 % сімей. Решта опиняється у звичайному господарському смітті. Радіолог Ґеорґ Штайнгаузер з Віденського технічного університету вважає "скандалом" процедуру аналізу, яку застосовує ЄС для розпізнання кількості ртуті енергоощадних ламп.

"Недолік полягає в тому, - пояснює науковець, - що вміст ртуті можна визначити лише після того, як розбити лампу, а тоді газоподібні частинки випаровуються. Тобто, тут є системна помилка, яка, можливо, серйозно спотворює результати аналізів." На думку Штайнгаузера, "5 міліграмів, що максимально дозволені в таких лампах, або навіть якщо там лише 1 міліграм, що мінімально необхідний для виробництва енергоощадливої лампи, – це показники, які б я не хотів мати в повітрі, яким дихаю".

Автори: Александер Музік, Захар Бутирський
Редактор: Христина Ніколайчук