У Німеччині близько 80 тисяч людей живуть з ВІЛ, з яких приблизно 15 тисяч жінок та 200 дітей, повідомив у липні цього року в своєму епідеміологічному звіті Інститут імені Роберта Коха (RKI). У 2014 році було зафіксовано 3525 нових діагнозів ВІЛ - на сім відсотків більше ніж роком раніше. Новий діагноз не слід плутати з новим випадком зараження: більшість тих, хто потрапив до статистики RKI, були інфіковані досить давно. Незначне зростання показників пов'язане, по-перше, з покращеною методикою збору даних, а по-друге, з напливом біженців, які прибувають з країн, де епідемія ВІЛ широко поширена.

Перші випадки ВІЛ-інфекції у Німеччині фіксувалися у середині 1980-х років. у 1986 році в країні нараховувалося 675 носіїв вірусу, найбільш вразливими групами були ін'єкційні наркомани і пацієнти, які заражалися під час переливання крові. У середині 1990-х у Німеччині щорічно помирали від СНІДу до 2500 осіб. До 2012 року ця кількість скоротилася до 550 на рік. Епідемії вдалося запобігти завдяки тому, що на федеральному рівні впровадили науково обґрунтовані методи профілактики.

Німецька організація допомоги хворим на СНІД

Спершу німецьке суспільство розділяло багато стереотипів щодо так званої "чуми ХХ століття". Знадобилися роки роз'яснювальної роботи, щоб люди зрозуміли: ВІЛ/СНІД - це зовсім не чума, зараженню можна запобігти, дотримуючись чітко сформульованих запобіжних заходів, а якщо навіть заразився, життя на цьому не закінчується.

У 1983 році в Берліні була заснована Deutsche AIDS-Hilfe (DAH) - Німецька організація допомоги хворим на СНІД. Ініціаторами її створення стали медсестра Сабіна Ланґе та видавець Бруно Ґмюндер, який брав участь у правозахисному русі німецьких гомосексуалів. До складу першого правління організації увійшов також юрист і гей-активіст Штефан Райс. Всього за два роки під дахом DAH об'єдналися понад 100 регіональних організацій. Сьогодні найстаріша в Німеччині структура, яка займається проблемами ВІЛ/СНІД, також працює в галузі профілактики вірусних гепатитів, просування гуманної наркополітики, захисту прав ЛГБТ-спільноти.

DAH широко відома за межами ФРН, співпрацює і з партнерами в країнах колишнього СРСР. Робота організації базується на Оттавській хартії зміцнення здоров'я 1986 року і рекомендаціях Всесвітньої організації охорони здоров'я, а конкретніше - на концепції структурної профілактики, яка включає три рівні.

Первинна профілактика орієнтована на широкі верстви населення і спрямована на запобігання новим випадкам зараження. Вторинна профілактика орієнтована на вразливі соціальні групи і тих, хто вже заразився ВІЛ, але ще не захворів на СНІД. "Ми хочемо, щоб ті, хто захворів, почували себе якомога краще, тому займаємось третинною профілактикою", - наголошується на сайті DAH.

Успіх програми зменшення шкоди

У першій половині 1990-х років до 15 відсотків нових зареєстрованих ВІЛ-інфікованих пацієнтів у ФРН складали ті, хто заразився під час вживання наркотиків через нестерильні інструменти. Щоб вирішити цю проблему, в країні поступово стали впроваджувати так звані програми зменшення шкоди. Неподалік від місць, де збиралися наркозалежні люди, розташовувалися мобільні пункти допомоги. Наприклад, зупинявся мікроавтобус, де сиділи медсестра і соцпрацівник. Туди можна було зайти, безкоштовно отримати чисті шприци, зробити тест на ВІЛ, просто випити чаю і поговорити. Подібні контактно-консультативні центри створювалися і в стаціонарних приміщеннях, найчастіше некомерційними організаціями, які отримували фінансування від держави чи благодійних фондів.

Добровільно всередині самої спільноти споживачів наркотиків виник рух, який займався профілактикою ВІЛ. У 2015 році відсвяткували 25-річчя одразу три подібних проекти. По-перше, це JES-мережа, яка об'єднує нинішніх і колишніх наркоспоживачів, а також клієнтів замісної терапії. По-друге, це організація Vision з Кельна, відома тим, що випускає щорічний звіт щодо наркополітики, альтернативний державному. По-третє, громадське об'єднання akzept із Бремена, яке виступає за гуманну наркополітику. Результат їхньої роботи взірцевий: на сьогодні не більше трьох відсотків нових випадків ВІЛ у Німеччині доводиться на наркозалежних, а ін'єкційне нарковживання не є серйозною загрозою для охорони здоров'я.

Офіційна державна стратегія

Міністерство охорони здоров'я Німеччини розробило власну стратегію боротьби з ВІЛ/СНІД. Три базових елементи цієї стратегії - мінімізація кількості нових випадків зараження, оптимізація допомоги ВІЛ-інфікованим та боротьба з їх дискримінацією. Саме дискримінація сприймається сьогодні як одна з найактуальніших проблем у Німеччині. Міністерство проводить просвітницьку кампанію, приурочену до 1 грудня - всесвітнього дня боротьби зі СНІДом. У девізі цієї компанії - positiv zusammenleben - міститься гра слів: за позитивне спільне життя з ВІЛ-позитивними людьми. У межах цієї кампанії міністерство охорони здоров'я співпрацює з DAH, а також з Німецьким фондом боротьби зі СНІДом (Deutsche AIDS-Stiftung).

У Німеччині всерйоз обговорюють можливу перемогу над ВІЛ/СНІДом до 2020 року. "Швидкий кінець СНІДу - не мрія, а реальна мета і етичне зобов'язання", - заявила в 2014 році Сільвія Урбан, яка входить до складу правління DAH. Чи вдасться цього досягти? Питання лишається відкритим. Один із провідних у Німеччині експертів з ВІЛ/СНІДу, професор Норберт Брокмаєр, який очолює Центр сексуального здоров'я у клініці при Рурському університеті міста Бохум, не виключає створення найближчим часом дієвої вакцини. Але поки цього не сталося, головним засобом боротьби з ВІЛ, як і раніше, залишатимуться профілактика та просвітництво населення.