Deutsche Welle: Пане Ерлере, скажіть, будь ласка, яке значення, з точки зору Німеччини, мають вибори до Верховної Ради, які пройдуть у неділю, 26 жовтня?

Ґернот Ерлер: В першу чергу, вибори мають значення для стабілізації ситуації в Україні. Нинішня Рада, можна сказати, розпалась, партії, представлені в ній, зокрема Партія регіонів, майже розпустилися. Зараз нема працездатного парламенту. І тому є надія, що завдяки виборам, поряд з працездатним президентом постане також і здатний до роботи парламент.

Крім сприяння стабілізації, наскільки вибори допоможуть розв’язанню конфлікту на Сході України?

Звісно, можна лише сподіватися, що сформується більшість на підтримку курсу президента України Петра Порошенко. Хоча цього може і не статися. Президент ініціював процес (переговорів - DW), спільно з російською стороною, який вдалося завершити угодою про припинення вогню від 5 та 19 вересня (Мінські домовленості - DW). Він намагається її реалізувати і для цього, звісно, потребує підтримки Ради. На даний момент, це єдина можливість вирішити конфлікт політично. Тому існує сподівання - і не тільки в Німеччині - на те, що вибори дозволять продовжити курс на політичне розв’язання конфлікту.

Наскільки ефективною була політика ЄС щодо вирішення цієї кризи?

Із самого початку європейська політика мала на меті підтримку політичного розв’язання конфлікту. Ми намагалися залучити до цього ОБСЄ - для спостереження та посередництва. ОБСЄ зіграла важливу роль у формуванні контактної групи і модерувала дискусії, які привели до нинішнього режиму припинення вогню. У нас були й інші платформи. Постійно проводилися розмови на рівні міністрів закордонних справ, а також керівників урядів. Крім того, це зустріч у "нормандському форматі" на саміті "Азія-Європа" в Мілані. Тобто, європейська політика багато вклала в те, щоб прокласти шлях до знаходження політичного рішення.

Але ж і досі на Донбасі гинуть люди та лунають постріли. Наскільки ефективною можна тоді називати політику Євросоюзу?

Так, припинення вогню, укладене обома сторонами, не завжди дотримується. Трагічно, що і досі є жертви, після того, як усі залучені сторони визнали режим припинення вогню і мали би його дотримуватися. Проте відповідальність тут лежить на учасниках, які домовилися створити 15-кілометрову буферну зону, які домовилися про те, що ОБСЄ буде моніторити все. Втім, і до сьогодні це не реалізовано в тій мірі, як мало би бути. Ззовні дуже важко вплинути на це.

Як допомагатиме Німеччина Україні в тому, щоб вибори відбулися демократично?

Ми беремо участь в різних спостережних місіях. Долучаться мої колеги з Бундестагу, а також депутати Європарламенту. Ми сподіваємося, що вибори пройдуть мирно, чесно і демократично, що Україна справдить міжнародні очікування та скористається цим шансом політичного перезавантаження. Ми готові допомогти, де можемо.

Як депутат Бундестагу, що б Ви могли порадити майбутнім українським парламентарям, аби Верховна Рада працювала ефективно?

За нормальної ситуації, найважливіше завдання парламенту - контролювати уряд. Після цих виборів, безумовно, буде спершу йтись про формування дієздатного стабільного уряду. Далі, у співпраці з президентом, намагатися сприяти деескалації, яку започаткував договір про припинення вогню. Також важливо не згаяти великий шанс, наданий угодою про асоціацію та зону вільної торгівлі з ЄС. В довготривалій перспективі це означає трансформацію та реформи. Серйозно поставитися до цього завдання - відповідальність майбутніх народних депутатів.

Тобто, Ви вважаєте, що новий парламент зможе відіграти принципову роль для євроінтеграції України?

Так, звісно. Адже вихідним пунктом і зіткнень на Майдані, і конфлікту з російською стороною був намір інтегруватися в Європейський Союз. А найважливішим інструментом цього є угода про асоціацію. Я дуже сподіваюся, що майбутні українські колеги зможуть належно оцінити значення цього договору. Як шансу, але також як і путівника на тернистому шляху непопулярних реформ, боротьби проти корупції, незалежності судочинства. Україна зобов’язалася все це виконати. Європа буде допомагати в реалізації, проте це не вдасться без дуже активної роботи в українському парламенті.

Багато громадських активістів балотуються до Верховної Ради. Як Ви це оцінюєте? Чи зіграє це позитивну роль для України, а чи бачите Ви в цьому певні загрози?

Цілком нормально, коли люди, які показали себе політично активними, працюючи в громадянському суспільстві, які представляли різні сили Майдану, або навіть були противниками Майдану, будуть намагатися стати депутатами. З мого досвіду щодо української системи, в день голосування ми ще не будемо знати формат більшості. Серед мажоритарників будуть незалежні кандидати, відомі люди з громадянського суспільства. Поки відкрите питання, якою буде їхня політична орієнтація, і чи зможе постати стабільна більшість для підтримки нового уряду.

Чи взагалі ще можлива плідна співпраця з Росією під керівництвом Володимира Путіна.

Я сформулюю навпаки: нема іншого шляху, крім як постійно це намагатися. Крім жахливого досвіду, який ми мали, є також промені надії. З 11 липня відбуваються тристоронні переговори між ЄС, Україною та Росією щодо угоди про асоціацію та зону вільної торгівлі. Уже прийнято рішення перенести на 15 місяців - до 1 січня 2016 року - імплементацію зони вільної торгівлі. Цей час варто використати для знаходження компромісів з проблемних питань. Я дуже сподіваюся, що наступного тижня буде досягнуто єдності в питанні постачання газу з Росії до України. Крім того, в Мілані було продемонстровано кілька моментів, які можуть прокласти дорогу до "плідного діалогу" з Росією. При цьому залишається ціла низка нез’ясованих проблем: в першу чергу, контроль над кордоном між Росією та Україною, визнання сепаратистами українських законів. Оголошення ними провести свої власні вибори 2 листопада, звісно, може дати привід до нової дестабілізації.

Тобто, єдиний шлях, який Ви бачите, це діалог та переговори?

Так, це правильно. В цій думці мене утверджує трагедія спроби розв’язати конфлікт воєнним шляхом. Після першого, одностороннього припинення вогню в червні ще було кілька місяців бойових дій, в яких загинули більше 3700 осіб і ще більше - поранені. Ці бої принесли значні руйнування в Східній Україні, життя значно погіршилося для тамтешніх мешканців. І врешті-решт, в принципі, без жодного результату. Отже, спроба знайти воєнне рішення зазнала невдачі. Таким чином підтверджується незмінна теза німецької політики, що в цьому конфлікті розв’язання можливе лише шляхом діалогу та політичного процесу.

Але при цьому цілу низку міст було звільнено в липні та серпні. Зараз їх відбудовують.

Ви, звісно, можете представляти такю позицію. Але завжди слід порівнювати втрати та територіальні здобутки. За будь-яких обставин, військова операція не принесла розв’язання конфлікту. Ви маєте рацію, що Слов’янськ та інші міста були звільнені, проте за дуже високу ціну. Я вірю в те, що і в майбутньому не буде воєнного рішення цього конфлікту - між іншим, для обох сторін. Припинення вогню є ознакою того, що обидві сторони це усвідомили і не намагаються більше знайти воєнне рішення конфлікту, а шукають політичне. Ми це однозначно вітаємо.