Північ Італії за лічені тижні стала центром поширення коронавірусу в Європі. Число заражених у Італії стрімко зростає і, за даними на четвер, 12 березня, перевищило 15 тисяч, тоді як кількість жертв викликаної вірусом хвороби сягнула 1000 осіб. За цих умова уряд оголосив карантин по всій країні - закриті школи, бари й пункти торгівлі, за винятком продуктових магазинів і аптек. DW поговорила з українською журналісткою Іриною Кащей, яка живе в Римі, про повсякденне життя в Італії у часи коронавірусу.

Deutsche Welle: Ви сьогодні виходили на вулицю? Як ситуація?

Ірина Кащей: Рим не є найбільш ураженим регіоном, проте на нього теж поширюються суворі заходи, запроваджені урядом у середу, 11 березня. Я сьогодні виходила на вулицю за продуктами. Це одна з небагатьох причин, з яких можна виходити з дому. Люди на вулицях є, але менше, ніж зазвичай, незважаючи на те, що дуже хороша погода - яскраво світить сонце, тепло. Більшість у масках. Люди або гуляють з собаками, або йдуть за продуктами.

Читайте також: Туризм і коронавірус: на що потрібно зважати під час подорожей

Щоб вийти на вулицю, потрібно мати при собі роздрукований або написаний від руки документ, який був поширений міністерством внутрішніх справ. У цьому документі потрібно вказати ім'я, паспортні дані та причину виходу з дому. Таких причин може бути кілька - по роботі, за продуктами або в аптеку. Просто гуляти вулицями не можна, поліція зупиняє й запитує. Є випадки, коли людей штрафували за те, що вони просто йшли до друзів. Максимальне покарання за неправдиву інформацію - до трьох місяців ув'язнення.

Ви виходили за покупками - чи є дефіцит товарів?

Я ходила до маленького магазинчика, там було все, порожніх полиць не було. Я там була одна. Потім прийшла одна жінка, побачила мене всередині і залишилася стояти на тротуарі. Вона не увійшла, поки я не розплатилася і не вийшла. Я чула, як вона питала продавця, чи не закриється магазин, дуже переживала.

Читайте також: Закупівлі в магазинах через коронавірус: психолог про справжні причини

Італійців вважають дуже товариськими. Наскільки їм важко в умовах, коли заборонено обніматися, коли закриті кав'ярні й ресторани?

Так, дійсно, заборонено обніматися і цілуватися, про це постійно нагадують. Для італійців це дуже дивно і незвично. Для них частина національної культури - при зустрічі обійнятися і розцілуватися, навіть чоловікам - поцілувати повітря біля щоки. Зараз все це робити не можна. Звично взяти келих аперитиву і розмовляти із друзями перед баром - не можна. Все, що італійці так люблять, зникло. Особливо важко було донести обмеження до молоді. Вони вважають, що якщо самі не можуть захворіти смертельно, то не треба звертати на це увагу. Але схоже, що уряду вдалося достукатися і до безтурботної молоді - молодих на вулицях майже немає, зазвичай це батьки і матері сімейств на шляху за покупками.

Як переносять карантин діти?

Для школярів це швидше канікули. Звичайно, вони не можуть піти в парк, пограти у футбол, сходити до друзів. У Римі школи закриті трохи більше тижня, і діти швидше раді, що не потрібно вчитися. Хоча вчителі передають домашні завдання через месенджери. Поки дітям непогано, вони не дуже страждають. У соціальних мережах поширюється ролик, у якому дитина 5-6 років говорить, що, мовляв, ми зараз не в школі, але це не канікули, а у нас "місія" - ми повинні захистити від "монстрика", тобто вірусу, який "стрибає" на бабусь і дідусів. Тобто у веселій формі дітям доступно пояснюють, чому вони вдома. Дорослим складніше працювати на дому, якщо є маленькі діти.

Читайте також: Епідемія коронавірусу: школа на карантині - що робити батькам?

Мій чоловік - університетський професор, і він має робити відеолекції для студентів. Вдома це зробити складно. По-перше, діти можуть потрапити в кадр, а по-друге, будинок не пристосований для того, щоб вести лекції з теоретичної фізики. У результаті це виглядає анекдотично - він змушений брати маленьку дитячу дошку і на ній крейдою писати фізичні формули.

Чи є паніка? Чи італійці тримають себе в руках?

Це залежить від конкретної людини. Є люди, які панікують, скуповують продукти, туалетний папір, засоби дезінфекції. Є люди, які не дуже усвідомлюють, що відбувається. Є прихильники теорії змови. Але все це - показовий момент для суспільства, він виявляє багато. Є і молодь, яка розвішує в під'їздах оголошення для людей похилого віку та пропонує безкоштовно сходити в магазин за продуктами, щоб ті не наражалися на ризик. Виявляються як сильні, так і слабкі сторони суспільства.

Чому саме Італія більше, ніж інші країни в Європі, страждає від вірусу?

Деякі експерти пояснюють це тим, що в Італії багато комерційних зв'язків з Китаєм. Зовсім недавно був підписаний меморандум про посилення співпраці. Крім того, Італії дуже не пощастило з тим, що перший спалах захворювання був у лікарні. Це посилило ефект, коли один носій вірусу, сам того не знаючи, заразив інших ослаблених хворобами людей. Так було в Ломбардії. І, нарешті, в Італії дуже активні люди похилого віку. Вони грають в карти, збираються подивитися разом футбол, грають в бочче (гра кулями на свіжому повітрі. - Ред.) Вони звикли багато рухатися, виходити з дому, збиратися в компанії. Це сприяло поширенню вірусу.

В Італії живуть сотні тисяч українців, багато з них працюють в сфері догляду за людьми похилого віку, а це - група ризику під час поширення коронавірусу. Як карантин відбився на представниках української діаспори?

Так, тут живе близько пів мільйона українців. Коронавірус відбився на них по-різному. Хтось усе одно їздить доглядати за людьми похилого віку та хвилюється за себе і за них, тому що транспорт, переміщення тощо. Хтось перебуває у вимушеній відпустці, оплачуваній чи ні (це як пощастить, залежить від родини-роботодавця) - просто тому, що діти людей похилого віку, за якими вони доглядають, тепер не працюють і можуть доглядати за ними самі. У Ломбардії є й випадки втрати роботи, тому що підопічний - помер або в реанімації.

Чому світ може навчитися на прикладі Італії?

Не треба панікувати і не потрібно вживати напівзаходів. Було дивно, наприклад, коли в одному університеті після виявлення першого захворювання була закрита половина факультету, але не весь навчальний заклад. Дуже важливо достукатися до всього населення і пояснити, чому важливо бути вдома і не поширювати вірус. Багато хто розуміє це з великим запізненням, і це в підсумку б'є по літніх людях.