Близько двох третин мешканців на підконтрольному Україні Донбасі не довіряють інформації про війну. Принаймні так стверджує Донецький прес-клуб, посилаючись на власне опитування, проведене навесні 2015 року серед фокус-груп у Краматорську, Красноармійську й Маріуполі. Серед респондентів були підприємці, медпрацівники, вчителі, громадські активісти, держслужбовці.

Донецький прес-клуб свої завдання вбачає в поліпшенні доступу до інформації для журналістів, вивченні актуальних для суспільства проблем, поширенні різних експертних точок зору. З початком бойових дій на сході України прес-клуб опинився у вимушеній еміграції та здійснює свою діяльність лише на територіях, які контролюються Україною".

Брак об'єктивності й віддаленість від місця подій

"В опитуванні ми з’ясовували ставлення людей, зокрема, до ЗМІ, не поділяючи їх за країною походження", - пояснив у спілкуванні з DW координатор дослідження Сергій Карелін. За його словами, передусім люди вказували на заангажованість інформації в цілому: або вона відповідає інтересам Кремля, або - інтересам олігархів, які є власниками українських ЗМІ.

Головний же недолік українських ЗМІ - недостовірне відображення ситуації, відсутність журналістів на місці події. "Коли журналіст перебуває, наприклад, у мирному Краматорську, а розповідає про бої в Донецьку. Або на українському телебаченні кажуть, що в зоні АТО все спокійно, а люди там, насправді, ховаються по підвалах", - каже Карелін і додає: "Недостовірна інформація підриває довіру до українських ЗМІ не менше, ніж російська пропаганда".

З іншого боку, опитування продемонструвало, що в підконтрольних Україні містах Донбасу особливо мало довіри до українських ЗМІ там, де присутні російські канали та канали "ДНР". У Києві визнають, що протистояти російській пропаганді вкрай складно, у тому числі й на технічному рівні. "Вони вкрали наші частоти й пустили на них свої передавачі. Їхній сигнал поки сильніше", - каже заступник міністра інформаційної політики України Артем Біденко. Він взяв участь в обговоренні результатів опитування, які були представлені 19 червня в Києві..

Чиновник також погоджується з тим, що інформації із зони бойових дій бракує: "Інколи ми навіть не можемо надати західним колегам доказів російської присутності на сході України". "Ми співпрацюємо з міністерством оборони, - продовжив чиновник. - Але це факт - журналісти не надають достатньо інформації з лінії фронту. На жаль, вони мало курсують з Києва в зону АТО".

Самі журналісти в особистому спілкуванні визнають, що в умовах війни перестали діяти такі журналістські стандарти, як об'єктивність та неупередженість. "Складно зустріти протилежну думку. Складається враження, що її просто не існує", - зауважив журналіст однієї з національних телекомпаній. Його колега, який також побажав залишитись не названим, констатував: "Справжні жахи війни журналісти або взагалі ігнорують, або їх показують так, як вигідно тій чи іншій стороні".

За якісний контент слід платити?

На нестачу достовірної інформації вказав у розмові з DW і президент Академії української преси Валерій Іванов. Якщо журналісти приховують інформацію чи не надають достовірної, їм перестають довіряти, застерігає він. На жаль, продовжив Іванов, саме це нині відбувається на сході України.

Крім того, медіа-експерт звернув увагу на часті випадки, коли українські ЗМІ поширюють неперевірену інформацію, просто дублюючи повідомлення із соціальних мереж.

Іванов застеріг також і від лояльної журналістики. "Це коли журналіст з потоку новин вибирає тільки те, що позитивно представляє його країну. З цієї серії, якщо йдеться про українські ЗМІ, і тривале замовчування злодіянь та жорсткого насильства з боку бійців добровольчих батальйонів над мирними людьми, і заклики не критикувати владу під час війни", - зауважив президент Української академії преси.

До речі, згідно з результатам дослідження, проведеного Донецьким прес-клубом, приблизно 80 відсотків респондентів запевнили, що готові навіть платити за суспільне мовлення, аби тільки чути достовірні новини.