"Коли я виходжу з дому, то бачу, що собак на вулиці більше, ніж людей. А під будинком міськради стоять голодні люди й кричать, щоб їм дали хліба", - так у розмові з DW змальовує ситуацію в Іловайську молодий чоловік, який представився Ігорем. Чимало мешканців цього невеличкого міста на Донеччині, де влітку розгорнулись запеклі бої між українською армією та проросійськими бойовиками, хотіли до Росії в сподіванні на покращення економічної ситуації, вищі зарплати й пенсії. Утім, як продовжив Ігор, такі сподівання виявились марними. Сам Ігор у відчаї - через війну він втратив свій невеличкий бізнес і вже більше півроку не бачив своїх малюків. Під час боїв дружина з двома доньками виїхала до батьків, які мешкають в Росії в Краснодарському краї. "Я без сліз не можу заходити в порожню кімнату дітей", - каже чоловік. Він не знає, що робити далі. В Іловайську Ігор має житло, але - жодних перспектив.

"Ми хочемо тільки миру"

Не набагато краща ситуація й у самому Донецьку. Після того, як почались артобстріли, найбільш активне населення полишило місто. За останніми даними Київського інституту міжнародної соціології, в Донецьку на кінець жовтня нараховувалося понад 700 тисяч людей, тобто приблизно на 200 тисяч менше, ніж на початку року. Однак процес міграції не припиняється. І мегаполіс ще донедавна з великими амбіціями та претензіями на статус ділової столиці України перетворюється на місто безпомічних, хворих та старих.

За даними того ж дослідження 60 відсотків жителів окупованих територій Донбасу визнають, що у них є гостра потреба в продуктах харчування. На площах Донецька щодня можна спостерігати натовпи літніх людей в очікуванні гуманітарної допомоги. Колишня лікарка Світлана, сподіваючись на російські пенсії, теж голосувала на нелегітимному референдумі. Нині вона каже, що більше не вірить ані сепаратистам, ані Путіну, ані Порошенку. "Нам нічого від них не потрібно, - каже жінка. - Благаю тільки: дайте миру, припиніть війну, припиніть руйнувати наше житло! От зараз наберусь хоробрості, зателефоную на гарячу лінію "ДНР" та скажу: де ж ваше обіцяне перемир’я?". А потім додає: "Ні, не буду цього робити. А то ще приїдуть і розстріляють".

Заручники ситуації

45-річна донеччанка Лариса ніколи не підтримувала сепаратистів. Донецьк вона, однак, не полишила. "Мій батько - колишній шахтар - прикований до ліжка. Зрозуміло, що я його не кину. І не переїду в інше місто", - розповідає жінка, яка нині перебуває у вимушеній безоплатній відпустці. Її родина принципово не хоче отримувати жодної допомоги від "ДНР". Жінка каже, що на банківському рахунку ще залишились деякі накопичення. Щоправда зняти гроші або розплатитись банківською карткою стає дедалі складніше. Банки України на територіях, які не є підконтрольними українській владі, закрили свої відділення, а деякі ще й відключили термінали оплати. "Мені вночі сниться, як я ходжу по місту й шукаю магазини й аптеки, де є термінали. Оскільки готівки в мене практично не залишилося", - каже Лариса.

Щоб переоформити пенсію, за новими правилами, Ларисиного батька потрібно лежачого перевезти через блок-пости на територію, яка контролюється українською владою. Жінка скаржиться, що за таких правил її батько, звичайно, не зможе отримувати гроші. "У "ДНР" кивають на український уряд, той - на "ДНР", а страждають найбідніші", - констатує Лариса.

Безнадійне майбутнє

З неменшим песимізмом про своє становище каже й 50-річний Олег. Донедавна успішний бізнесмен мешкав з родиною в Донецьку. Після третього влучення снаряду його будинок був остаточно зруйнований. Олег виїхав до Києва, втративши і житло, і власний бізнес. Жінка й дві доньки залишилися в Донецьку. "Через тих, хто підтримав сепаратистів, я втратив майже все, - каже чоловік. - Тому мені аж ніяк не шкода цих пенсіонерів, які бігали з плакатами на проросійські мітинги та референдуми. Вони самі хотіли цього. Нехай тепер не плачуться".

Олег переконаний, що нормальне життя в Донецьку в найближчі роки не відновиться. В найкращому випадку припиняться воєнні дії, коли найманцям перестануть платити, гадає чоловік. "Але в них є зброя. Вони грабуватимуть населення. Тож справжнього миру тут вже не буде, порядку не буде", - вважає Олег. На його думку, відновлювати міста буде нікому, оскільки інвестиції приходять лише в регіони, де є стабільність. "Правду ж кажуть: бійтеся ваших бажань - вони можуть виконатися. Донецька еліта навіть і не уявляла собі, чим може обернутися її бажання розколоти країну заради власного збагачення ", - зазначає чоловік.